Постанова № 11966065, 18.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2010 року 11:17 № 2а-6179/10/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кайманс»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000772304/0 від 03.09.09р., № 0000772304/1 від 11.11.09р., № 0000772304/2 від 18.01.10р. та № 0000772304/3 від 30.03.10р. Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.

Представники:

Від позивача: Чаус О.Я. п\к (дов.від 09.04.10р. № б/н)

Від відповідача: Пелепецький В.Д. п\к (дов.від 25.11.09р. № 7083/9/10-008)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000772304/0 від 03.09.09р., № 0000772304/1 від 11.11.09р., № 0000772304/2 від 18.01.10р. та № 0000772304/3 від 30.03.10р.

Ухвалою суду від 20.04.10року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.05.10року.

Ухвалою суду від 18.05.10р. в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що податковим органом безпідставно взято до уваги надану ДП «Держзовнішінформ»інформацію про рівень звичайних цін на ринку України, в перевіряємий період а тому податкові повідомлення-рішення підлягають касуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки та є правомірними.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайманс»12.07.07р. зареєстровано як юридична особа Оболонською районною в м. Києві Державною адміністрацією, ідентифікаційний номер 35275513. Згідно свідоцтва № 100228249 про взяття на облік як платник податку на додану вартість 07.08.07р. Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайманс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.07.2007 року по 31.03.2009 рік. За результатами перевірки складено Акт від 21.08.2009 року № 479/23/4-35275513 (надалі Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 8661706,00грн., у тому числі: за вересень 2008року 1335952,00грн.; за жовтень2008року 940743,00грн., за листопад 2008року 736350,00грн., за грудень 2008року -1051384,00грн.; за січень 2009року 529501,00грн.; за лютий 2009року- 1892629,00грн.; за березень 2009року- 2175147,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Оболонському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772304/0 від 03 вересня 2009р., в якому визначено за ТОВ «Кайманс» суму податкового зобовязання в розмірі 12992559,00грн. в т.ч. за основним платежем 8661706грн., штрафні (фінансові) санкції 4330 853 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням оскаржив його у адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва, Державної податної адміністрації у м.Києві та Державної податкової адміністрації України, в результаті чого скарги позивача було залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення : № 0000772304/1 від 11.11.09р., № 0000772304/2 від 18.01.10р. та № 0000772304/3 від 30.03.10р.

З акту перевірки, копія якого наявні в матеріалах справи вбачається, що позивачем під час звітного періоду включались до сум податкового кредиту суми сплаченого ПДВ при придбанні товарів( а саме шкури ВРХ мокросолені контуровані) у ТОВ «Фіком»та ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України»згідно із договорами № 01/09/08 від 01.09.08р. та №20/01/09 від 20.01.09р.

Дані договори, а також факт отримання товарів згідно з цими договорами сторонами не оспорюються, тому у відповідності до ст. 72 КАС України не має необхідності досліджувати дану обставину.

Судом встановлено, що податковий орган прийшов до переконання про безпідставність включення сплачених позивачем сум ПДВ при придбанні товарів за зазначеними вище договорами у звязку із встановленням факту завищення цін на придбані товари більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари. Зокрема по договору № 01/09/08 від 01.09.08р. укладеному між позивачем та ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України»на постачання товару відповідно до сертифікації (шкури ВРХ мокросолені контуровані) згідно з яким ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України»зобовязувалось поставити а позивач прийняти шкури мокросолені контуровані. Однак ціни за товар згідно цього договору в два та більше разів більші ніж рівень звичайних цін які склалися на ринку України. Аналогічна ситуація склалася із договором №20/01/09 від 20.01.09р. укладеним між позивачем та ТОВ «Фіком».

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З акту перевірки та пояснень сторін судом встановлено, що податковий орган прийшов до переконання про завищення цін на підставі співставлення цін встановлених по договорам та цін на аналогічні товари що склалися на ринку України за період з 2007року по 2009рік, інформацію про рівень цін на шкури ВРХ мокросолені контуровані податковим органом отримано від ДП «Держзовнішінформ».

В судовому засіданні досліджено лист ДП «Держзовнішінформ»від 24.07.09р. за вх.№ 13318/10 та наявні в матеріалах справи копії договорів №20/01/09 від 20.01.09р. укладеним між позивачем та ТОВ «Фіком»та № 01/09/08 від 01.09.08р. укладеному між позивачем та ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України». З оглянутих матеріалів суд приходить до переконання, що дійсно при співставленні цін визначених у зазначених договорах та цін визначених у листі ДП «Держзовнішінформ»вбачається, що ціни визначені в договорах більше ніж на 20% перевищують звичайну ціну на такі товари на території України визначену ДП «Держзовнішінформ».

Дана обставина позивачем не заперечується, однак на думку позивача у ДП «Держзовнішінформ»відсутні повноваження в наданні висновку стосовно звичайних цін на ринку України, повноваження даного підприємства поширюються лише на моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування конюктурно-інормаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності та ні. Оскільки сторонами по зазначеним вище довоговорам являються лише резиденти України, тому податковим органом, для встановлення звичайних, на придбані позивачем товари, цін безпідставно взято до уваги лист ДП «Держзовнішінформ».

Суд не може погодитись з такими міркуваннями позивача виходячи з наступного.

Згідно п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у відповідності до приписів якого, якщо не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватись.

Підпунктом 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З огляду на зміст викладеної норми, при визначенні рівня звичайних цін слід враховувати висновки установ, організацій, що спеціалізуються у відповідній сфері діяльності, щодо рівня звичайних, ринкових цін на вказані ідентичні послуги у відповідний період та інформацію про укладені на момент надання послуг договори з ідентичними послугами у співставних умовах.

Відповідно до п.п. 1.20.8. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1. цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно відповідно до Указу Президента України № 24/96 від 10.02.1996р. ДП «Держзовнішінформ»створено як організація для моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування конюктурно-інормаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності та ні.

Однак судом встановлено, листом до ДП «Держзовнішінформ»від 24.07.09р. надано інформацію про ціни на шкури ВРХ мокросолені контуровані при експорті в країни Європи, на умовах поставки FCA- склад виробника в Україні, тобто надана ДП «Держзовнішінформ»інформація згідно зазначеного вище Указу Президента України є в межах повноважень ДП «Держзовнішінформ».

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом встановлено, що беручи до ваги лист ДП «Держзовнішінформ», податковий орган прийшов до переконання про завищення позивачем рівня звичайних цін по договорам №20/01/09 від 20.01.09р. укладеним між позивачем та ТОВ «Фіком»та № 01/09/08 від 01.09.08р. укладеному між позивачем та ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України», оскільки ціни при виході на експорт не можуть бути нижчі від цін на аналогічні товари на внутрішньому ринку України. Суд погоджується з такою позицією податкового органу.

Враховуючи всі вище зазначені обставини в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позовні вимогу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайманс»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Смолій І.В.