Постанова № 11965996, 26.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2010 року 10:45 № 2а-4615/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

до Приватного підприємства "Ірма" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагротрейд" простягнення з ТОВ «Інвестагротрейд» на користь ПП «Ірма» 686008,00 грн.; про стягнення з ПП «Ірма» на користь держави суми вартості товару у розмірі 686008,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, укладений між ПП «Ірма»(Відповідач 1) та ТОВ «Фірма «Інвестагротрейд» (Відповідач 2) договір на поставку обладнання № 2104/08 від 21.04.08 р. не спричинив реального настання правових наслідків. Посилається на те, що податкові накладні на загальну суму 686008,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 114334,60 грн.), виписані ТОВ «Інвестагротрейд»на адресу ПП «Ірма», не можуть бути використані ПП «Ірма»в податковому обліку, так як підписи від імені гр. ОСОБА_1 (директора Відповідача 2) у даних податкових накладних виконано не ОСОБА_1, а іншими не уповноваженими на те особами. Стверджує, що вказаний факт є безсумнівним підтвердженням мети завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Вважає, що вказаний договір є недійсним у відповідності до вимог ст. 207 Господарського кодексу України, а тому до нього необхідно застосувати наслідки, що передбачені ст. 208 ГК України.

Відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та виклав свою правову позицію в письмових запереченнях проти позову. Зазначає, що оскільки санкції, передбачені ст. 208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, а тому можуть бути застосовані лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України. Стверджує, що є очевидним факт пропуску ДПІ строку, передбаченого ст. 250 ГК України, оскільки правочин було укладено у 2006 році. Також вважає, що Позивачем є не доведеним той факт, що ПП «Ірма», як добросовісний набувач, повинен нести відповідальність за можливий умисел на вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зі сторони ТОВ «Інвестагротрейд».

Відповідачі 2 своїми процесуальними правами не скористались, повноважних представників у засідання суду не направили, письмових заперечень проти позову не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ірма»зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.09.1997 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 24943433.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестагротрейд»зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.09.2007 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 35416540.

Як зазначає Позивач, відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ПП «Ірма»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 30.09.08 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 30.09.08 р. відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами документальної перевірки складено акт за № 46/23-205-24943433 від 23.03.2009 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009 року за № 0000302330/0. В процесі здійснення перевірки ПП «Ірма»на адресу ГВМП ДПІ у Подільському р-ні м. Києва було передано перелік основних постачальників та покупців ПП «Ірма»(службова записка від 20.02.09р. №351/23-218) для відпрацювання. В результаті опрацювання контрагентів ПП «Ірма» посадовими особами ГВПМ ДПІ у Подільському р-ні м. Києва встановлено взаємовідносини ПП «Ірма»з підприємствами, які створені з метою прикриття незаконної діяльності - фіктивного підприємництва, а саме ТОВ «Інвестагротрейд». Згідно бази даних АІС «ОР» засновником та керівником вказаного підприємства був громадянин республіки Білорусь ОСОБА_1.

04.09.06 р. між ПП «Ірма»та ТОВ «Інвестагротрейд»було укладено договір на поставку обладнання № 2104/08 згідно умов якого покупцем (ПП «Ірма») було придбано обладнання (меблеву фурнітуру, матеріали та комплектуючі в асортименті) у постачальника (ТОВ «Інвестагротрейд») на підставі прибуткових накладних на загальну суму 686008,00 грн. Вказаний договір та первинні документи підписано від імені ОСОБА_1

Позивач посилається на службову записку від 05.03.09 р. № 205/26-7 від ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва з якої вбачається, що в ході розслідування кримінальної справи № 80-0202 порушеної за ст. 205 ч.2 КК України за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Інвестагротрейд»було допитано в якості свідка громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (протокол допиту від 10.12.2008року), який вказав на те, що він зареєстрував ТОВ «Інвестагротрейд»за отриману від невстановлених осіб винагороду. Після реєстрації підприємства жодного відношення до здійснення фінансово - господарської діяльності зазначеного підприємства не мав, документів бухгалтерського та податкового обліку не складав та не підписував, грошовими коштами та печаткою ТОВ «Інвестагротрейд»не користувався.

Також Позивач посилається на те, що під час перевірки було встановлено наступне: відповідно до поданих декларацій з податку на прибуток у підприємства відсутні будь які основні засоби, так як амортизаційні відрахування не нараховувалися; відповідно до бази даних АІС ОР на підприємстві працює 2 особи; ТОВ «Інвестагротрейд»не подано декларації з податку на придуток за: 1 півріччя 2008 року, 3 квартали 2008 року, 2008 рік; підприємством не подано декларації з податку на додану вартість за наступні податкові періоди: березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року, січень та лютий 2009 року.

Позивач наголошує, що укладений договір між Відповідачами призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати до Відповідачів наслідки, що передбачені ст.ст. 207 та 208 ГК України та стягнути із Відповідача-2 на користь Відповідача-1 вартість наданих товарів у розмірі 686008,00 грн., а з останнього стягнути кошти в дохід Державного бюджету України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звергатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 етапі 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною умовою наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Позивач не довів наявність у Відповідачів умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК.

Крім того, встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Встановлено, що правочин на який посилається Позивач був укладений між Відповідачами у 2006 році. Позов подано у 2009 році. Отже Позивач пропустив строк, передбачений у ст. 250 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 29.04.10 р.