Постанова № 11965976, 22.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2010 року           16:15           № 2а-4091/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

до Комунального підприємства "Фармація"

простягнення суми необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 20174,91 грн. та штрафу в розмірі 40349,82 грн. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем, при встановленні цін на лікарські засоби, було порушено приписи п. 1.3 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1292 від 02.07.2002 року «Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення»(далі –Розпорядження № 1292). За вказане порушення, у відповідності до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Відповідачу нараховано штрафну санкцію у розмірі 40349,00 грн. та зобов’язано сплатити 20174,00 грн. необґрунтовано одержаної виручки.

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає, що Позивачем було пропущено строк позовної давності, при цьому посилається на приписи ст. ст. 99, 100 КАС України. Вказує на те, що при встановленні тарифів на послуги діяв у межах норм, закріплених у Розпорядженні № 1292.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Фармація»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 04.08.1992 року (код ЄДРПОУ 05415852). У своїй діяльності керується Статутом, затвердженим розпорядженням КМДА від 06.06.2003 року № 990 та зареєстрованим Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.06.03 року за № 14430. Предметом діяльності комунального підприємства є здійснення виробництва, оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення. Відповідач має ліцензію Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення від 11.04.2006 року № 349978 серії АБ на виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Державною інспекцією з контролю за цінами у м. Києві було проведено перевірку формування та застосування цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення при їх реалізації організаціям і установам за бюджетні кошти на комунальному підприємстві «Фармація»за період з 26 лютого 2007 по 21 серпня 2007 рр.

Перевірка була проведена у період з 04.09.2007 по 05.10.2007 рр., за результатами якої складено акт від 26.10.2007 року № 379.

У вказаному акті зафіксовано, що «… в порушення п. 1.3 розпорядження КМДА від 02.07.02р. № 1292 (зі змінами) за період з 26.02.2007р. по 21.08.2007р. КП «Фармація»здійснювалась реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення державним та комунальним закладам охорони здоров’я –Головному управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення (установі, яка фінансується з державного бюджету) за цінами, сформованими із застосуванням роздрібненої надбавки від 11% до 32% встановленої граничної 10%, що призвело до завищення роздрібних цін від 0,01 грн./уп. до 8,98 грн./уп.». Крім того, в акті зафіксовано, що сума необґрунтовано одержаної виручки внаслідок завищення відпускних цін при реалізації Головному управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення лікарських засобів, становить 20174,91 грн.

На підставі акту Позивачем винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 133 від 23.11.2007 року (далі –рішення № 133), яким нараховано штрафні санкції в розмірі 40349,82 грн. У вказаному рішенні зазначено, що останнє повинно бути виконане Відповідачем у 10-денний термін.

Відповідач оскаржив рішення № 133 до суду. Окружний адміністративний суд м. Києва 06.11.08 р. позовні вимоги у справі № 8/75 задовольнив та скасував вказане рішення. В ході апеляційного розгляду справи 01.12.09 р. Київський апеляційний адміністративний суд скаргу Держінспекції з контролю за цінами м. Києва задовольнив, постанову суду від 06.11.08 р. скасував, та постановив нове рішення, яким у задоволенні позову комунальному підприємству було відмовлено.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»(далі –Закон про ціни) Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Приписи ст. 13 Закону про ціни визначають, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено КМУ, а також те, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 1, 5 п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право проводити, зокрема, в підприємствах, установах, організаціях різних форм власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін та тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі.

Норми, закріплені у пп. 12 п. 5 вказаного положення, передбачають право Позивача, зокрема, на звернення до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до абз. 6 п. 12 постанови Кабінету міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 року № 1548, Рада Міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють): граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, - на рівні не вище ніж 35 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок, а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров’я за бюджетні кошти, - на рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.

Пунктом 1.3 Розпорядження № 1292 встановлено, що граничний рівень роздрібної надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров’я за бюджетні кошти з врахуванням постачальницько-збутової надбавки (націнки) на рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижки.

З наведеного випливає, що урахування знижок при встановленні надбавки (націнки) у розмірі не вище ніж 10% є обов’язковою. Таким чином, Відповідач, при встановленні надбавки (націнки) на лікарські засоби в розмірі, більше ніж 10 % оптової ціни виробника (митної вартості), діяв з порушенням приписів абз. 6 п. 12 постанови КМУ № 1548 та п. 1.3 розпорядження КМДА № 1292. Оскільки рішення № 133 не було скасовано у встановленому законом порядку, його приписи є обов’язковими для виконання Відповідачем.

Разом з тим, приписами ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порядок обчислення процесуального строку визначається ст. 103 КАС України, частина 1 якої закріплює, що перебіг процесуального строку починається, зокрема, з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов’язано його початок; а частина 2 говорить про те, що «строк, що визначається роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року цього строку». Приписи ч. 6 ст. 103 КАС України визначають, що «якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день».

Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 133 було винесено Позивачем 23.11.07 року. На виконання цього рішення Відповідачу був визначений 10-денний термін. Таким чином, перебіг процесуального строку розпочався через 10 днів з моменту винесення рішення, а саме 04.12.07 року. Вимоги Позивача, викладені у рішенні № 133 Відповідачем добровільно не виконані. Слід врахувати, що оскарження рішення у судовому порядку не перешкоджало Позивачу звернутися до суду з позовом, про стягнення зазначеної суми.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано до суду 23.04.09 року. Таким чином річний строк, встановлений ст. 99 КАС України Позивачем пропущено.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

У запереченнях на позовну заяву Відповідач вказав на пропущення Позивачем строку на звернення до адміністративного суду.

Приписи ст. 102 КАС України встановлюють порядок поновлення пропущеного строку, згідно якого «пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений… судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі». Повноважний представник Позивача у судовому засіданні клопотав про поновлення пропущеного строку, однак не виклав суду мотивованих пояснень та не надав суду доказів, які б свідчили про поважні причини його пропущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що Позивачем пропущено строк позовної давності, визначений приписами ст. 99 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 99, 100, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Суддя                                                                                 А.Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.04.2010 року.