Постанова № 11965965, 17.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2010 року 14:30 № 2а-6013/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"

до Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

провизнання нечинним рішення № 38 від 14.05.09 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення № 38 про застосування економічних санкцій, на думку Позивача, прийняте Відповідачем за межами повноважень та є неправомірним. Звертає увагу суду на те, що тарифи на проїзд встановлює не Позивач, а Київська міська державна адміністрація, а тому у Відповідача немає підстав для звернення до Позивача з вимогою про стягнення необґрунтовано одержаної виручки та штрафу.

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Зазначає, що тариф на проїзд за період, що перевірявся, був сформований з порушенням вимог Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (метрополітену), затвердженого наказом Мінтрансзвязку від 05.03.07 року №191, а тому наявні всі підстави для застосування економічних санкцій до Позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен»зареєстроване у Соломянській районній у місті Києві державній адміністрації 23.03.1999 року, ідентифікаційний код 03328913, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №002705.

Згідно п. 3.2 Статуту, предметом діяльності Позивача є, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів.

Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві на виконання наказу Відповідача від 22.04.2009 року № 31, ст.. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», листа Прокуратури м. Києва від 23.03.2009 року № 07-11-р-09, депутатського запиту депутата Київської міської ради Демінського П.В. та на підставі посвідчення від 22.04.2009 року № 248 та від 21.04.2009 року №№ 243, 244, 247 проведена позапланова перевірка державної дисципліни цін.

За результатами позапланової перевірки Відповідачем складено акт №092 від 06.05.2009р. Вказаний акт підписано із запереченнями, які надіслані Відповідачу листом від 13.05.2009року № 692-Н.

В акті зафіксовано, що Позивачем «… внаслідок застосування необґрунтованого тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті метрополітені, встановленого розпорядженням КМДА від 30.10.2008 року № 1490 у розмірі 2,00 грн. на 1 поїздку, КП «Київський метрополітен»у період з 04.11.2008 по 01.02.2009 необґрунтовано отримана виручка в сумі 19026777,3 грн., яка відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки…».

14.05.2009 року Інспекцією винесено рішення № 38 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі оскаржуване рішення), претензію №152-07/2-1104/1 з проханням про забезпечення виконання оскаржуваного рішення.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду про визнання його нечинним.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписи ч.2 ст.19 Конституції України закріплюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V (далі Закон про держнагляд).

Відповідно до ст. 6 вказаного закону, підставами для здійснення позапланових заходів є: подання субєктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обовязкової звітності, поданих субєктом господарювання; перевірка виконання субєктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін субєктом господарювання документів обовязкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Як вбачається з вищенаведеної статті, звернення фізичної або юридичної особи може бути підставою для проведення позапланового заходу. Обовязковою умовою такого заходу є отримання згоди центрального органу виконавчої влади. Як вбачається з матеріалів справи, заходи були проведені Відповідачем на підставі листа прокуратури м. Києва від 23.03.09р. № 0711-р-09 та депутатського запиту депутата Київської міської ради Демінського П.В., проте у посвідченнях на проведення позапланової перевірки відсутнє посилання на наявність згоди центрального органу виконавчої влади. Примірник документу про надання згоди Відповідач суду не подав.

Оскільки Інспекцією не надано суду доказів, які б вказували на дотримання ним вищезазначеного порядку для проведення позапланового заходу передбаченого нормами Закону про держнагляд, суд приходить до висновку, що у Відповідача не виникло права на проведення перевірки. Як наслідок оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім іншого, правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування міського електричного транспорту загального користування на ринку транспортних послуг і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних і безпечних перевезеннях визначаються Законом України «Про міський електричний транспорт»(далі Закон про транспорт).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного закону, державна політика у сфері міського електричного транспорту проводиться на засадах беззбитковості роботи перевізників. Приписи ст. 8 Закону про транспорт визначають, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері міського електричного транспорту, а також встановлюють тарифи на проїзд. Такі тарифи формуються з метою, зокрема, забезпечення беззбиткової роботи перевізника (метрополітену). Якщо рівень тарифу не покриває витрат, повязаних з перевезенням пасажирів, втрати перевізника компенсуються уповноваженим органом, яким затверджуються тарифи, за рахунок коштів відповідних бюджетів ч. 2 ст. 14 Закону про транспорт.

Згідно з п. 29 Правил надання населенню послуг з перевезень міським, електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року № 1735 тарифи та вартість проїзних квитків (карток) тривалого користування встановлюються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 31 зазначених правил, порядок справляння плати за проїзд з урахуванням попереднього придбання пасажирами проїзних квитків або оплати проїзду безпосередньо під час поїздки в рухомому складі затверджується Київською міською державною адміністрацією.

З вищенаведеного випливає, що Позивач не проводить розрахунки та не формує вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті метрополітені, ці повноваження належать до компетенції Київської міської державної адміністрації. Розпорядженням КМДА від 30.10.2008 року № 1490 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху»тариф на проїзд у метрополітені встановлено в розмірі 2,00 грн. на 1 поїздку. Вказаний тариф був зменшений відповідним розпорядженням КМДА від 28.01.2009 року № 90 до 1,70 грн. на 1 поїздку. Як зазначає Позивач, розпорядження КМДА № 1490 не було скасоване у встановленому законом порядку, а тому було чинне на період, за який проводилася позапланова перевірка.

Таким чином, Позивач, при застосуванні тарифу 2,00 грн. на 1 поїздку, діяв у межах чинного законодавства, розпорядження КМДА № 1490 та власного статуту, а тому КП «Київський метрополітен»не було порушено державної дисципліни цін.

Крім того, п. 1.4 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої наказом Мінекономіки України, Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519 передбачає, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Вказаний пункт передбачає вичерпний перелік порушень, за які накладаються економічні санкції. Як було встановлено раніше, Позивач при застосуванні тарифу 2,00 грн. на 1 поїздку діяв у межах чинного законодавства. Отже, з викладеного випливає, що у Відповідача відсутні підстави застосовувати до Позивача економічні санкції.

Таким чином, керуючись приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6,7 Закону про держнагляд, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 38 від 14.05.2009 року.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.Г. Степанюк

Дата складення постанови в повному обсязі 16.04.2010 року