Постанова № 11965842, 09.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2009 року           11:40           № 2а-10342/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працезданості

провизнання протиправною бездіяльності Відповідача; про визнання недійсним та скасування рішення №1298 від 18.09.2007р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, акт від 07.09.07 р. б/н перевірки правильності нарахування, перерахування і використання коштів фонду соціального страхування, складений посадовою особою Фонду з перевищенням службових повноважень та є незаконним. Вважає, що питання оскарження рішення Фонду знаходиться не в площині необхідності доведення того, що нарахування, здійснене Фондом, є помилковим, а в тому, що Фонд діяв всупереч Інструкції №38 від 19.09.2001р., з зв’язку з чим, акт перевірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а тому він не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повідомив, що проти нього заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем порушено ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»№ 2213 від 11.01.2001р. в результаті чого винесено рішення №1298 від 18.09.2007р.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.08.2001р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31570412.

З 03.09.2007р. по 07.09.2007р. відповідачем проведено перевірку позивача щодо правильності нарахування, перерахування і використання коштів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) за період з 01.04.2006 року по 01.08.2007 року.

За результатами перевірки Під час проведення перевірки було виявлено, що оплату листка непрацездатності № 42556 від 23.05.2006 р. на ім'я ОСОБА_1 зроблено після встановлення групи інвалідності, що є порушенням порядку витрачання страхових коштів (ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування»). Сума переплати становить 46,55 грн. і вона не приймається до заліку в рахунок коштів Фонду як неправомірні витрати.

Також при аналізі нарахування та сплати страхових внесків позивача виявлено несвоєчасну сплату страхових внесків: при виплаті заробітної плати 06.06.2006 р. за травень необхідно було сплатити страхові внески на суму 17039,74 грн. (із врахуванням переплати 284,94 грн. в попередньому місяці: 17324,68 грн. - 284,94 грн. = 17039,74 грн.), а Позивачем сплачено 13213,00 грн. Виникла прострочена заборгованість (недоїмка) на суму 3826,74 грн. (17039,74 грн. - 13213,00 грн. = 3826,74 грн.), яка була погашена лише 05.07.2006р.; при виплаті заробітної плати 03.08.2006 р. за липень необхідно було сплатити страхові внески на суму 37892,98 грн. (із врахуванням переплати 2326,09 грн. в попередньому місяці: 40219,07 грн. - 2326,09 грн. = 37892,98 грн.), а сплачено 37516,00 грн. Прострочена заборгованість (недоїмка) склала 376,98 грн. (37892,98 грн. - 37516,00 грн. = 376,98 грн.) і була погашена 07.09.2006 р.

Загальна сума простроченої заборгованості становить 4203,72 грн. (3826,74 грн. + 376,98 грн.). За період прострочення сплати страхових внесків нарахована пеня в сумі 36,91 грн. Дані щодо сум простроченої заборгованості, дат їх виникнення та сплати, розміру нарахованої пені відображені в додатку до акта перевірки «Аналіз нарахування і сплати страхових внесків».

Зазначені порушення зафіксовані в акт перевірки від 07.09.2007 р.

На підставі акту, 18.09.2007р. відповідачем було прийнято рішення № 1298 «Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким не прийнято до заліку неправомірних витрат –47,00 грн., застосовано штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків –2099,00 грн. та за порушення порядку витрачання страхових коштів –23,00 грн.

Позивач не погоджується з рішенням позивача та просить суд визнати протиправною бездіяльність Відповідача та скасувати Рішення №1298 від 18.09.2007р.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір та строки сплати страхових внесків визначено ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240 від 18.01.2001 року (далі - Закон № 2240). Так, згідно з абзацами 1 і 2 частини 1 вказаної статті, страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Згідно з п. 4.4 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління Фонду № 16 від 26.06.2001 р., не сплачені у встановлений Інструкцією строк кошти вважаються недоїмкою.

Відповідно до п. 15.14.4 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженої постановою правління Фонду від 19.09.01. р № 38, при наявності заперечень чи зауважень до акта ревізії (перевірки) керівник, головний бухгалтер чи інші особи, які підписують акт, в день його передачі роблять про це застереження перед своїми підписами із зазначенням дати та роблять запис «з вимогами пункту 15 Інструкції № 38 ознайомлений»і не пізніше п'ятого календарного дня з моменту підписання із зауваженнями подають до нього письмові пояснення чи заперечення. Якщо протягом зазначеного терміну пояснення чи зауваження стосовно акта не надійшли або поштове відправлення здійснене з порушенням зазначеного терміну, то акт ревізії вважається узгодженим. Зауваження та заперечення до акта перевірки посадовими особами страхувальника у визначений термін не надавалися.

За таких обставин, висновки акту ревізії вважається узгодженим, а на його підставі приймається рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Твердження Позивача щодо неотримання інформації стосовно виявлених порушень з його боку є безпідставними.

Згідно із п. 2 частини другої ст. 27 Закону № 2240 страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 23 Закону № 2240 встановлено, якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції.

Відповідно із ч.1 ст. 30 Закону № 2240 страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За несвоєчасність сплати страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків.

За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно із частиною другою цієї статті не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду зі страхувальника.

Відповідно до п. 6 частини першої ст. 28 Закону страховик має право накладати фінансові санкції, передбачені ст. 30 цього Закону.

Чинним законодавством про соціальне страхування не передбачено вказувати в акті ревізії нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня. Такі посилання вказуються в рішенні, яке приймається за результатами ревізії.

Тому згідно із п. 15.14.5 Інструкції № 38 за матеріалами ревізії (перевірки) відповідачем протягом 20 календарних днів прийнято рішення № 1298 від 18.09.2007 р. про стягнення неправомірних витрат на суму 47 грн. (46,55 грн. заокруглено до цілих), застосування та стягнення штрафу за порушення порядку витрачання страхових коштів (у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми неправомірних витрат) - 23 грн. (46,55 грн. х 50% = 23,27 грн., заокруглено до цілих), та за несвоєчасну сплату страхових внесків - 2099 грн. Як видно із таблиці аналізу нарахування і сплати страхових внесків, доданої до акта ревізії, фактична сума штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків становить 2101,86 грн. (50 відсотків від суми 4203,72 грн.). Але, враховуючи, що Позивач самостійно нарахував і сплатив пеню у більшому розмірі, ніж необхідно (39,96 грн. замість нарахованої згідно із актом 36,91 грн.), цю різницю відраховано від суми штрафу (2101,86 - 3,05 = 2098,81 грн., заокруглено до цілих - 2099 грн.) та рішення про нарахування пені у зв'язку з її сплатою не приймалося. Зазначене рішення Позивач отримав у передбачений термін, інформація про результати проведення перевірки використання коштів Фонду була отримана також вчасно.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-111 (надалі - Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, тоді як Закон № 2240 - основоположний закон з окремого виду державного соціального страхування. З огляду на це, а також на терміни набуття чинності цими Законами, положення Закону № 2181 повинні застосовуватися органами Фонду і страхувальниками у випадку, коли аналогічні норми або механізм їх застосування не передбачені Законом № 2240. Порядок сплати страхових внесків, подання звітності по коштах Фонду, застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про соціальне страхування визначені Законом № 2240, норми якого і необхідно виконувати при розрахунках з Фондом.

Несвоєчасне надходження страхових внесків до бюджету Фонду перешкоджає вчасному і належному фінансуванню допомоги на випадок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам, чим порушує законні інтереси громадян.

Таким чином, рішення № 1298 від 18.09.2007 р. виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обґрунтованим і законним.

За таких обставин суд вважає за необхідне у задоволенні позовних відмовити повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 А.Г. Степанюк