Постанова № 11965834, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2009 року           11:55           № 2а-4561/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

до Київської міської санітарно-епідеміологічної станції

простягнення суми необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 309646,00 грн. та штрафу в розмірі 619292,00 грн. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем, при встановленні цін на послуги, було порушено приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»(далі –Постанова № 1351). За вказане порушення, у відповідності до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Позивачем нараховано штрафна санкція у розмірі 619292,00 грн. та зобов’язано Відповідача сплатити 309646,00 грн. необґрунтовано одержаної виручки.

Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. Вказує на те, що при встановленні тарифів на послуги діяв у межах положень Постанови № 1351. Посилається на те, що постанова про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 27 від 28.02.07 р., на підстав якої Позивач просить стягнути кошти, була скасована Господарським судом міста Києва 17.05.07 р. Дане рішення, набрало законної сили. Також звертає увагу суду на пропущення Позивачем строку позовної давності, який визначений ст. 99 КАС України, та просить застосувати наслідки пропущення такого строку, передбаченого ст. 100 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією з контролю за цінами у м. Києві було проведено планову перевірку Київської міської санітарно-епідеміологічної станції (ЄДРПОУ 26314440) за період з 1 січня 2005 по 1 жовтня 2006 рр.

Перевірка була проведена у період з 17.01.2007 по 22.01.2007 рр., за результатами якої складено акт від 22.01.2007 року № 003.

У вказаному акті зазначено, що у Постанові № 1351 закріплено те, що тарифи на послуги, які надаються Відповідачем за плату, включають в себе податок на додану вартість. Крім того, в акті зафіксовано, що сума необґрунтовано одержаної виручки внаслідок застосування вільних тарифів на послуги за умови запровадження для них режиму державного регулювання, становить 309646,00 грн.

На підставі акту Позивачем винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 27 від 28.02.2007 року (далі –рішення № 27), яким нараховано штрафні санкції в розмірі 619292,00 грн. У вказаному рішенні зазначено, що останнє повинно бути виконане Відповідачем у 10-денний термін.

Рішення № 27 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було оскаржене Відповідачем до Господарського суду м. Києва. Постановою вказаного суду у справі № 11/144-А від 17.05.2007 року позов було задоволено та рішення № 27 визнано протиправним та скасоване.

Вказана постанова була оскаржена Позивачем до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою зазначеного суду від 24.11.2008 року апеляційну скаргу Позивача було залишено без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва –без змін.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»(далі –Закон про ціни) Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Приписи ст. 13 Закону про ціни визначають, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено КМУ, а також те, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 1, 5 п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право проводити, зокрема, в підприємствах, установах, організаціях різних форм власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін та тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі.

Норми, закріплені у пп. 12 п. 5 вказаного положення, передбачають право Відповідача, зокрема, на звернення до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Проте, як вбачається з поданих Відповідачем документів, рішення, на підставі якого Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарську санкцію, було скасовано Господарським судом м. Києва 17.05.07 р., та зазначена постанова суду була залишена без змін Київським апеляційним адміністративним судом, після її апеляційного оскарження Позивачем.

Отже, у Позивача не має підстав, для звернення до суду з позовом, про стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених рішенням Інспекції № 27 від 28.02.07 р.

Отже посилання Відповідача на ст. ст. 99, 100 КАС України є безпідставними, оскільки відсутня підстава для стягнення з нього економічних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що Позивачем пропущено строк позовної давності, визначений приписами ст. 99 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2009 року.