Постанова № 11965826, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2009 року           12:10           № 2а-4063/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

до Санітарно-епідеміологічної станції Дарницького району м. Києва

простягнення суми необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 40176,48 грн. та штрафу в розмірі 80352,96 грн. за порушення державної дисципліни цін На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем, при встановленні цін на послуги, було порушено приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»(далі –Постанова № 1351). За вказане порушення, у відповідності до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Позивачем нараховано штрафна санкція у розмірі 80352,96 грн. та зобов’язано Відповідача сплатити 40176,48 грн. необґрунтовано одержаної виручки.

Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає, що Позивачем було пропущено строк позовної давності, при цьому посилається на приписи ст. ст. 99, 100 КАС України. Вказує на те, що при встановленні тарифів на послуги діяв у межах положень Постанови № 1351.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією з контролю за цінами у м. Києві було проведено планову перевірку Санітарно-епідеміологічної станції Дарницького району м. Києва (ЄДРПОУ 05496939) за період з січня 2006р. по 19.01.2007р.

Перевірка була проведена у період з 20.01.2007 по 29.01.2007 рр., за результатами якої складено акт від 29.01.2007 року № 036.

На підставі вказаного акту Позивачем винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 13 від 02.02.2007 року (далі –рішення № 13). У вказаному рішенні зазначено, що останнє повинно бути виконане Відповідачем у 10-денний термін.

Рішення № 13 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було оскаржене Відповідачем до Господарського суду м. Києва. Постановою вказаного суду у справі № 29/73-А від 03.05.2007 року позов було задоволено та рішення № 27 визнано протиправним та скасовано.

Вказана постанова була оскаржена Позивачем до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою зазначеного суду від 03.02.2009 року апеляційну скаргу Позивача було задоволено, постанову Господарського суду м. Києва –скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду була оскаржена СЕС Дарницького району м. Києва до Вищого адміністративного суду України.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»(далі –Закон про ціни) Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Приписи ст. 13 Закону про ціни визначають, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено КМУ, а також те, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 1, 5 п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право проводити, зокрема, в підприємствах, установах, організаціях різних форм власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін та тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі.

Норми, закріплені у пп. 12 п. 5 вказаного положення, передбачають право Відповідача, зокрема, на звернення до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Разом з тим, приписами ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порядок обчислення процесуального строку визначається ст. 103 КАС України, частина 1 якої закріплює, що перебіг процесуального строку починається, зокрема, з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов’язано його початок; а частина 2 говорить про те, що «строк, що визначається роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року цього строку». Приписи ч. 6 ст. 103 КАС України визначають, що «якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день».

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було винесено рішення № 13 від 02.02.07 року. На виконання цього рішення Відповідачу був визначений 10-денний термін. Таким чином, перебіг процесуального строку розпочався через 10 днів з моменту винесення рішення, а саме 13.02.07 року. Отже, річний строк на звернення до суду закінчився 13.02.2008 року.

Як було встановлено, Відповідачем рішення № 13 було оскаржене до Господарського суду м. Києва. Однак приписами чинного законодавства не передбачене призупинення дії рішення Інспекції у зв’язку із його оскарженням. Отже, Позивач мав право звертатися до суду про стягнення адміністративно-господарської санкції за рішенням № 13, згідно положень ст. 99 КАС України, протягом року з моменту порушення його прав, тобто з 14.02.07 року.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано до суду 22.04.09 року, таким чином річний строк, встановлений ст. 99 КАС України Позивачем пропущено.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

У запереченнях на позовну заяву Відповідач вказав на пропущення Позивачем строку на звернення до адміністративного суду та наполягає на застосуванні наслідків, передбачених ст. 100 КАС України.

Приписи ст. 102 Кодексу встановлюють порядок поновлення пропущеного строку, згідно якого «пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений… судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі». Однак повноважний представник Позивача не виклав суду мотивованих пояснень та не клопотав перед судом поновити пропущений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом враховуються твердження Відповідача, викладені у запереченнях на позовну заяву.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 99,100, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 09.12.09р.