Постанова № 11965816, 14.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2009 року 12:15 № 2а-3200/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

до

доОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю"Данап" про

простягнення з ТОВ «Данап» на користь СГД-ФОП ОСОБА_1 вартість наданих товарів у розмірі 48744,00 грн.;

стягнення з СГД-ФОП ОСОБА_1 на користь держави вартість наданих товарів в розмірі 48744,00 грн. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що він вважає укладений усний договір від 12.05.2008р.-19.06.2008р. між СГД-ФОП ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Данап» недійсним у відповідності до вимог ст. 207 Господарського кодексу України, а тому до нього необхідно застосувати наслідки, що передбачені ст. 208 ГК України.

Відповідачі своїми процесуальними правами не скористались, повноважних представників у засідання суду не направили, письмових заперечень проти позову не подали, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому справа розглядається за наявними у ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Данап»зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 30.10.2001р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31694723.

СГД-ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Харківською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.09.2000р. та присвоєно індивідуальний код субєкта підприємницької діяльності НОМЕР_1, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ Дарницького району м. Києва, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 від 25.10.2000р.

Як зазначає Позивач, між Відповідачем 2 (Постачальник) та Відповідачем-1 (Одержувач) 08.02.2008р. було укладено усну угоду, за умовами якої Постачальник зобовязується поставити, а Одержувач прийняти і оплатити товар загальною вартістю 48 744,00 грн.

Поставка товару підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., а також підтверджуються податковими накладними №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., та видатковими накладними №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., чим виконали договірні зобовязання.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Данап».

Позивач зазначає, що на підставі направлення 18.12.2008р. відповідно до плану графіка проведення документальних перевірок на жовтень місяць 2008р. була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Відповідача-1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2008р.

За результатами перевірки Відповідача-1, податковим органом виявлено порушення: п.п.4.1.4 «а»п.4.1 ст.4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1197р. №168/97-ВР та складено акт №222/17/4/2955518214 від 30.12.2008р. де зафіксовано порушення за період, що перевірявся.

На підставі вищевказаного акта було прийнято податкове повідомлення рішення №0000111704/0/1992 від 16.01.2009р. відповідно до якого Відповідача-1 зобовязано сплатити 56698,00 грн. за основним платежем та 31069,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума податкового зобовязання складає 87767,00 грн.

Позивач наголошує, що укладений договір між Відповідачами призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати до Відповідачів наслідки, що передбачені ст.ст. 207 та 208 ГК України та стягнути із Відповідача-2 на користь Відповідача-1 вартість наданих товарів у розмірі 48744,00 грн., а з останнього стягнути кошти в дохід Державного бюджету України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В прохальній частині позовної заяви Позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Данап»вартість наданих товарів на суму 48744,00 грн., на користь СГД-ФОП ОСОБА_1, а з останнього на користь держави таким чином застосувати санкцію, яка передбачена ст. 208 ГК України.

Такі позовні вимоги можуть бути задоволені, якщо Позивачем буде доведено наявності наміру лише у однієї із сторін вчинити господарське зобовязання, яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Однак, за спірним усним договором ТОВ «Данап»поставило, а СГД-ФОП ОСОБА_1 прийняв та оплатив поставлений товар, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., а також підтверджуються податковими накладними №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., та видатковими накладними №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., чим виконали договірні зобовязання. Також, дана господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Данап».

Суд також вважає, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

Як зазначено в ст. 208 ГК України, для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак Позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність умислу Відповідача при укладанні такої угоди.

Отже у суду не має підстав для висновку, що укладений між Відповідачами договір є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено18.01.10р.