Постанова № 11965806, 22.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2009 року16:40 № 13/7

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г. , суддів Федорчука А.Б. Васильченко І.П. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу

за позовомПриватне пілприємство "Науково-виробнича фірма "VD MAIS"

доДержавна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державна податкова адміністрація м.Києва Державна податкова адміністрація України Державної податкової адміністрації м. Києва Державної податкової адміністрації України

провизнання недійсними та скасування рішень: Відповідача 1 від 10.06.08р. № 0000562202/0, від 15.08.08р. № 12466/10/25-011, від 29.09.08р. № 0000562202/1; Відповідача 2 від 07.10.08р. № 4949/10/25-144; Відповідача 3 від 28.11.08р. про результати розгляду скарги На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач вважає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000562202/0 від 15.08.08р. та № 0000562202/1 від 29.09.2009р. такими, що прийняті Відповідачем 1 з порушенням норм чинного законодавства. При цьому посилається на приписи ст.ст. 3, 11 Закону України «Про державну податкову службу»(далі Закон про ДПС), ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Звертає увагу суду на дотримання приписів ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», де передбачено граничний термін поставки (імпорту) товару.

Зазначає про необґрунтованість рішень Відповідача 1,2,3, оскільки останні не врахували положення ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де визначено момент здійснення поставки.

Відповідач 1 та 2 у письмових запереченнях повідомили, що проти позову заперечують. Свою позицію обґрунтовують тим, що Позивачем були порушені встановлені законодавством терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Звертають увагу суду на приписи ст. 78 Митного кодексу України, які визначають моменти завершення митного оформлення товару, «Положення про вантажну митну декларацію»№ 574, яка встановлює необхідні вимоги до оформлення вантажної митної декларації та Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999р. № 136, якою визначається момент здійснення поставки, день виникнення порушення.

Крім того, Відповідач 2 зазначив, що рішення прийняте податковим органом за результатом розгляду скарги платника податків не може бути оскарженим, оскільки цей акт не має обовязкового характеру та не тягне за собою юридичних наслідків.

Відповідач 3 у судовому засіданні усно повідомив, що проти позову заперечує.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»зареєстровано Московською районною у м. Києві державною адміністрацією 16.12.1993 року.

22.05.07 р. між Позивачем та фірмою «DUX Schaltgerate GmbH»(Німеччина) (далі-нерезидент (покупець)) було укладено контракт № 220507 (далі контракт) згідно якого продавець продає, а покупець купує продукцію за формою № 1 до дійсного контракту.

Відповідно до пп. 4.1 контракту оплата продукції, що поставляється, здійснюється Позивачем шляхом авансового перерахуванням усієї суми відповідно до поставленого рахунку або специфікації на розрахунковий рахунок нерезидента, або розрахунку по факту постачання продукції протягом 30 днів за узгодженням із нерезидентом.

У пункті 3.3 Доповнення № 1 до контракту «Фактом поставки продукції сторони домовилися вважати дату підписання акту прийому-передачі продукції, з цього моменту право власності переходить до Покупця».

Як зазначає Позивач, 21.08.2007 року, на виконання умов даного контракту ним перераховано нерезиденту валютні кошти на загальну суму 1039,73 євро (7075,76грн грн.), а отже граничним терміном надходження товару на територію України було 19.11.2007 оку.

За твердженням Позивача, нерезидентом було здійснено поставку товару 05.09.2007р., про що свідчить відмітка Київської регіональної митниці на інвойсі від 28.08.2007р. №7111910 про взяття товару на митний контроль.

22.11.2007 року Позивачем була оформлена вантажна митна декларація типу ІМ-40 НД (неповна декларація) № 100000002/7/338841 на суму 1039,73 євро (7778,29 грн.), на підставі якої, за твердженням Позивача, товар було випущено у вільний обіг на митній території України.

Позивач звернувся до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі Комітет) з листом про надання розяснень, на що отримав відповідь № 302-05/12152 від 02.11.2007р., в якій Комітет в особі Укрметртестстандарту зазначив про можливість проведення митного оформлення товару.

26.12.2007р. за результатами проведеної оцінки відповідності товару, поставленого за інвойсом від 28.08.2007р. № 7111910, Позивач отримав від Комітету декларацію про відповідність, на підставі якої 29.12.2007р ним було оформлено повну митну декларацію № 339110 типу ІМ 40 (повна декларація).

В період з 16.05.08 р. по 28.05.08 р. Відповідачем 1 проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України.

За результатами перевірки складено акт № 203/1-22-20-32552719 від 28.05.08 р. в якому зафіксовано порушення Позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме «несвоєчасне повернення валютної виручки на територію України по контракту від 21.08.2007р. № 220507 з фірмою «DUX Schaltgerate GmbH»(Німеччина), з простроченням граничного терміну на 40 днів».

На підставі даного акту прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562202/0 від 10.06.08р. форми «С»яким Позивачу нарахована пеня у розмірі 923,31 грн. за період з 20.11.07 по 29.12.07р. за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

19.06.08р вказане рішення було оскаржене Позивачем до Відповідача 1. У рішенні від 15.08.08р. № 12466/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги Відповідачем було залишено скаргу Позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

29.08.08р. Відповідачем 1 за результатом розгляду скарги № 12466/10/25-011 від 15.08.08р. було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562202/1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562202/1 форми «С»від 29.09.2009р., Позивач 21.08.08р. оскаржив його до Державної податкової адміністрації м. Києва.

Відповідачем 2 було винесено рішення від 07.10.2008р. № 4949/10/25-144, яким залишено без змін рішення Відповідача 1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.06.2008р. № 0000562202/0 форми «С», від 29.08.2008р. № 0000562202/1 форми «С»про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 923,31грн. та рішення від 15.08.2008р. №12466/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу від 21.08.2008р. №21-08/1 та доповнення до неї від 11.09.2008р. № 2339 - без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон про ДПС) «органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків)».

Положення п. 2 ст. 1 Митного кодексу України закріплюють, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Митним кодексом встановлені певні послідовності і обовязкові процедури митного оформлення товару, що переміщується через митний кордон України, які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів.

Приписи ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначають, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як було встановлено раніше, 05.09.2007р. Київською регіональною митницею було проставлено відмітку на інвойсі від 28.08.2007р. № 7111910 про взяття товару на митний контроль. Отже момент фактичного перетину кордону відбувся не пізніше 05.09.2007 року.

Як зазначалось вище, моментом здійснення імпорту товару замовленого Позивачем є дата перетину товаром митного кордону України, чи перехід права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»№ 959-XII від 16.04.1991р. одним з принципів свободи зовнішньоекономічного підприємництва є право субєктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не було порушено приписів ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», адже товар перетнув митний кордон України в межах 90-денного строку. За таких обставин, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.06.08р. № 0000562202/0, від 29.09.08р. № 0000562202/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання не чинними рішень Відповідача 1 та Відповідача 2 які приймались ними за результатами розгляду скарг, суд зазначає наступне: вказані рішення не порушують прав та інтересів юридичних осіб, а перевіряють правильність застосовання нормативно-правових актів під час проведення перевірки та спів ставляють їх з викладеною позицією скаржника. За результатами розгляду скарг та на підставі таких рішень податкова інспекція, яка проводила перевірку (нижче стояча інстанція) приймає нові податкові повідомлення-рішення з дробом 1,2,3 в залежності від того, яка ланка апеляційного оскарження була пройдена скаржником.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання не чинними рішень ДПІ та ДПА щодо розгляду скарг.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Рішення № 0000562202/0 від 10.06.2008р. та 29.09.08р. № 000562202/1 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до приватного підприємства MAIS»визнати протиправними та скасувати.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя А. Степанюк

Судді І. Васильченко

А. Федорчук

Повний текст постанови виготовлено 25.11.09 р.