Рішення № 119631959, 06.06.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2024 Справа №607/24548/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Братасюка В.М., за участю секретаря судового засідання Тинкалюк Є.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

13.12.2023 позивач ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1065664 від 04.12.2023 якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 04 грудня 2023 року постановою Відповідача серія ЕНА № 1065664 в справі про адміністративне правопорушення від 04.12.20203 р. було притягнуто її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п?ятсот десять) гривень. Під час винесення постанови Відповідач взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Йому здалося, що Позивач порушив правила дорожнього руху, але насправді ніяких порушень не було. Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідачем було складено постану згідно п. 8.7.3 г ПДР порушення проїзду на жовтий сигнал , який забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; Позивач наближаючись до регульованого пішохідного переходу закінчував свій маневр на зелений мигаючий сигнал світлофору, жовтий сигнал світлофора увімкнувся , коли транспортний засіб знаходився безпосередньо вже на перехресті. Позивач вважає, що постанова серія ЕНА N? 1065664 про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до п 8.11. Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожного руху. Таким чином, Позивач переконавшись в безпеці дорожнього руху , не вдаючись до екстреного гальмування взявши до уваги дорожні умови ( відсутність руху пішоходів на переході) , стан поверхні проїзної частини в зимовий час та не створюючи аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху, продовжив завершувати свій маневр, а саме проїзд через регульований пішохідний перехід. Позивачем було вжито всіх заходів для безпечного проїзду. З цих підстав, просить суд позов задоволити.

19.02.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки візуальна інформація відеофіксації відображає факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а також місце вчинення такого правопорушення.

30.04.2024 представником позивача надіслано письмові пояснення, згідно яких, ознайомившись з відзивом на позов та долученим до нього диском з відеозаписом обставин, позивач зазначає наступне.

На диску з відеозаписом обставин події, ще раз підтверджується зазначена в позовній заяві ОСОБА_1 правова позиція в якій вона стверджує, що проїхала на мигаючий зелений знак світлофора, і я ніяк не могла передбачити те, що в момент коли 11 авто зрівняється з світлофором на одній лінії, загориться жовте світло. За екстреного гальмування вона зупинилася б на середині регульованого пішохідного переходу, а тому вважає, що жовтий знак світлофора служить розмежовуючим між зеленим і червоним, і надається водіям для завершення виконання попереднього маневру, як зазначено в п. 8.11 ПДР України - водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (додаток). Тобто працівники поліції виносячи постанову не надали оцінку всім обставинам справи, не надали докази, які вказують, що позивачем вчинено вказані в постанові адміністративні правопорушення та не законно наклали на неї стягнення.

До того ж, статтею 23 глави ІІІ Світлові дорожні сигнали, визначені Міжнародною конвенцією про дорожні знаки та сигнали визначено що: «Жовте світло, яке включається одне або одночасно з червоним світлом; коли воно застосовується одне, це означає, що жоден транспортний засіб не повинен перетинати лінію зупинки або виїжджати за світлофор, за винятком випадків, коли в момент включення світла він знаходиться так близько, що вже не може зупинитися перед лінією зупинки або перед світлофором з урахуванням вимог безпеки руху. Якщо сигнал знаходиться посередині перехрестя або за ним, жовте світло означає, що жоден транспортний засіб не повинен виїжджати на перехрестя або на пішохідний перехід на даному перехресті, за винятком випадків, коли в момент включення світла він знаходиться так близько, що вже не може зупинитися до в?їзду на перехрестя з урахуванням вимог безпеки руху. Жовте світло при одночасному включенні з червоним світлом означає негайну зміну вказівок сигналу, але він не змінює заборони проїзду, запропонованого червоним світлом». Ця Конвенція обов?язкова для країн, де вона ратифікована. Україна ратифікувала цей документ 1974 року. ???Окрім того, як зазначив ВС водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу світлофора не можуть зупинити транспортний засіб, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови гарантування безпеки дорожнього руху. (Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 №552/5623/16-а). ???Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. ???Вважаю, що при застосуванні до спірних правовідносин пункту 8.7.3. г ПДР України, яким керувався працівник поліції, або п. 8.11 ПДР України, яким керувався позивач, вирішальним є вимоги ст. 77 КАС України, якою визначено обов?язок доказування. ???Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ????Також, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В даному випадку на відповідача покладається обов?язок доведення факту порушення позивачем пункту 8.7.3. г ПДР України, оскільки порушення саме цього пункту ПДР відповідальності. стало підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на обставини, які, за визначених умов, виключають відповідальність, тобто, за змістом ч. 1 ст. 77 КАС України, обов?язок щодо доказування вимушеного проїзду регульованого пішохідного відповідача. переходу з дотриманням пункту 8.11 ПДР України, покладається виключно на відповідача. Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві с будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак його представник подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, у поданому суду відзиві, просив суд справу слухати у відсутності представника ГУНП в Тернопільській області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Судом встановлено, що 04.12.2023 інспектором Відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гараус В.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1065664, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 04.12.2023 о 13 год. 51 хв. в смт Велика Березовиця, вул. Микулинецька, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ґ ПДРУкраїни.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першоюст. 5 КАС Українивизначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1ст. 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.3 ч.1ст.23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно дост. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАПвстановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 2статті 122 КУпАП.

Згідно зіст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 5ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 2.3рішення Конституційного суду України N 5-рп/2015 від 26,05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Відповідно дост. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію»поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, відповідачем до відзиву долучено диск із відеозаписом із відеореєстратора патрульного автомобіля.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»визначається Правилами дорожнього руху, затвердженихПостановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306( із змінами і доповненнями).

Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Відповідно доп. 1.9 ПДРУкраїни, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ставиться у вину те, що вона керуючи транспортним засобом проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ґ ПДРУкраїни, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2ст. 122 КУпАП.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Так, п. 8.7.3 ґ ПДР України передбачено, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Тобто, у виниклому між сторонами спорі відповідач повинен належними та допустимими доказами довести, що ОСОБА_1 , всупереч положень ПДР проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений «жовтий» сигнал світлофора.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будьякі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будьяких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будьякого доказу, якто наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Оглядом матеріалів диску, наданого суду представником відповідача встановлено наявність відеозапису із камери відео реєстратора автомобіля патрульних поліцейських.

Так, встановлено, що з наданого працівниками поліції відеозапису з автореєстратора патрульного автомобіля долученого представником відповідача до матеріалів справи встановлено, що з його змісту не можливо з точністю вказати, про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, оскільки з його змісту не вбачається вчинення позивачем порушення, передбаченого п. 8.7.3 ґ ПДР України.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 1065664 від 04.12.2023, жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у зазначеній постанові, які б безумовно свідчили про порушення ОСОБА_1 п. 8.7.3 ґ Правил дорожнього руху та зазначеної статті КУпАП, матеріали справи не містять. Оглянутий в судовому засіданні відеозапис з автореєстратора патрульного автомобіля також не містить таких відомостей.

Суд вважає необхідним зазначити, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Крім того, суд зазначає, що факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі №686/11314/17.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів порушень, які передбачені пунктом 8.7.3 ґ ПДР України матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Частиною першою ст. 274 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 5 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відтак, суд вважає, що оскільки відповідачем не надано суду доказів на доведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України, зокрема порушення п. 8.7.3 ґ ПДР України, тому оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління національної поліції в Тернопільській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, ст.ст.7, 9, 122, 247, 251,252 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1065664 від 04.12.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач:Головне управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобласті, вул.Валова, 11, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк