Ухвала суду № 119630188, 10.06.2024, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №225/1848/23

Провадження №1-кп/225/112/2024

У Х В А Л А

10 червня 2024 року

приміщення суду за адресою: вул. Дружби, 4, м. Торецьк, 85200

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ЄРДР за №22023050000001736 від 28.04.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Новгородське міста Дзержинська Донецької області, громадянки України, особи з інвалідністю ІІ групи, з середньою спеціальною освітою, заміжня, утриманців не маючої, до затримання працюючої табельником станції Фенольна структурного підрозділу «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

в с т а н о в и в:

Від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з метою запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати, спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання з підстав, зазначених в ньому.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засідання зазначив, що прокурором не надано додаткових доказів на підтвердження існування ризиків, наведених ним у клопотанні. Також повідомив, що наразі стан здоров`я ОСОБА_6 є незадовільним і остання потребує оперативного втручання, разом і з цим внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою суду від 15.04.2024, родичі обвинуваченої не мають змоги, оскільки така сума є занадто великою, а тому просив зменшити розмір застави до мінімального розміру в сумі 60560 грн.. Крім того, просив врахувати, що обвинувачена має житло в Дніпропетровській області і матиме змогу кожного разу приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі і з приміщення офісу захисника.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового засідання та вивчивши подані прокурором і захисником клопотання, суд зазначає таке.

Ухвалою Дзержинськогоміського судуДонецької областівід 15.04.2024обвинуваченій ОСОБА_6 було продовженозапобіжнийзахіду виглядітримання підвартоюнастрок60днів,тобто до 13.06.2024 року включно, з можливістю внесення застави врозмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб,що складає 242240гривень 00копійок.

Відповідно до вимог ч.2 ст.331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду назаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Порядок продовження строку тримання під вартою врегульовано ст.199 КПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги, що остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, який становить значну суспільну небезпеку та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення воліна строк від п`яти до восьми років позбавлення волі.

З огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_6 у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченої переховуватися від суду.

Суд також погоджуєтьсяз доводамипрокурора пропродовження існуванняризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі.

Окрім того, продовжує існувати та не зменшився ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_6 на свідків у кримінальному провадженні, шляхом погроз, підкупу, вмовлянь з метою дачі показань на її користь. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановленуКПК Українипроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положеньст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_6 , обвинувачується, оскільки наявність цих ризиків прокурором належно не обґрунтовано.

Відтак встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики виправдовують подальше тримання особи під вартою.

При цьому суд зазначає, що тримання обвинуваченої під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Разом з тим, суд вважає за потрібне роз`яснити учасникам провадження, що передбачена ч.4 ст.183 КПК України можливість при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави у кримінальному провадженні є правом, а не обов`язком судді.

Згідно з п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.63 рішення у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року), при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справах навіть про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

У будь-якому випадку зі структури ст.5 Конвенції в цілому, та її п.3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява №42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого.

У свою чергу, суд враховує нові дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , наявність у обвинуваченої тяжкого онкологічного захворювання, яке потребує невідкладної медичної допомоги, в тому числі оперативного втручання, інвалідності ІІ групи, її стан здоров`я, наявність сім`ї, що свідчить про міцні соціальні зв`язки обвинуваченої, наявність постійного місця проживання, а також термін, протягом якого остання утримується під вартою.

На даній стадії судового провадження, беручи до уваги тривалість утримання особи з тяжким онкологічним захворюванням під вартою, необхідність забезпечити останній спеціалізовану медичну допомогу, суд має враховувати практику ЄСПЛ, а саме: рішення по справах «Кудла проти Польщі», «Ухань проти України», «Хумматов проти Азербайджану», «Петухов проти України», у яких Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава повинна забезпечити тримання ув`язненої особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а також належним чином забезпечити її здоров`я та добробут з огляду на практичні потреби ув`язнення.

Аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про можливість зменшення обвинуваченій ОСОБА_6 раніше виначеного розміру застави з 80 до 25 прожиткових мінімумів дляпрацездатних осіб.

Такий розмір застави буде здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченої, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 суд не вбачає.

При цьому, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язки, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту де проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Керуючись ст.ст.177-178, 182, 194, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» строком на 60 днів, тобто до 08 серпня 2024року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України щодо обвинуваченої ОСОБА_6 визначитиальтернативний запобіжний захід - заставу врозмірі 25 (двадцять п`ять) розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб,що складає75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот)гривень 00копійок, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач коштів Територіальне Управління Державної судової адміністрації на рахунок НОМЕР_1 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави, визначити до ОСОБА_6 , такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Дзержинський міський суд Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 08.08.2024 року включно.

Копії ухвали направити: обвинуваченій, захиснику, прокурору для відома; керівнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1