Рішення № 119625175, 10.06.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/4703/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3 та 4 наказу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправними та скасувати п.2, п.3, п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від21.08.2023 №35 «Про результати службового розслідування щодо порушення військової дисципліни молодшим сержантом ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий за результатом службового розслідування, проведеного неповно, необ`єктивно, необґрунтовано, однобічно, з грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Суд ухвалою від09.04.2024 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк, відповідачем відзив на позов не подано. Також не надано належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 на підставі яких прийнято наказ від21.08.2023 №35 «Про результати службового розслідування щодо порушення військової дисципліни молодшим сержантом ОСОБА_1 ».

Суд зазначає, що відзив як спеціальний процесуальний документ безпосередньо пов`язаний щонайменше з двома конституційними принципами (засадами) судочинства, які закріплені в ч.1 ст.129 Основного Закону України: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відзив також нерозривно пов`язаний із правом особи на справедливий суд, яке гарантовано ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.4 ст.47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у ст.44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та не зловживати процесуальними правами (ч.2 ст.45 КАС України).

З наведеного слідує, що відзив на позовну заяву як процесуальний документ у всіх юрисдикціях - це фактично заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог, а також позиція стосовно визнання позову повністю або частково, а неподання відповідачем відзиву може бути розцінено судом як визнання позову за замовчуванням або за законом.

За приписами ч.4 ст.162 та ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від Міністерства оборони України надійшов відзив на позов, в якому представник зазначає, що позивачка проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а підставою для звернення до суду із позовною заявою є незгода з результатами службового розслідування, проведеного відносно неї у Військовій частині НОМЕР_1 , оформленого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування щодо порушення військової дисципліни молодшим сержантом ОСОБА_1 » (11.08.2023). Водночас, у якості другого відповідача у справі позивачкою визначено Міністерство оборони України, до якого не заявлено жодних позовних вимог і у тексті позовної заяви не міститься жодного обґрунтування щодо підстав та/або необхідності залучення Міноборони до участі у справі у якості відповідача. З огляду на зазначене, Міноборони не є належним відповідачем у справі №620/4703/24, що вказує на наявність підстав для відмови у задоволенні позову до Міноборони.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого бойового медика, що підтверджується копією військового квітка серії НОМЕР_2 .

21.08.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , прийнято наказ №35 «Про результати службового розслідування щодо порушення військової дисципліни молодшим сержантом ОСОБА_1 (11.08.2023)», яким вирішено:

За порушення військової дисципліни, а саме безвідповідальне ставлення до виконання посадових обов`язків та порушення статей 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статі 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ старшому бойовому медику мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 , оголосити дисциплінарне стягнення «сувора догана» (п.2);

Помічнику командира з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 відповідно до вимог пункту 4 розділу XVI наказу Міністерства оборони України №260 від07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» премію за лютий 2023 року старшому бойовому медику мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 виплатити у розмірі 80% (п.3);

Командиру мінометної батареї внести накладене дисциплінарне стягнення до службової картки молодшого сержанта ОСОБА_1 (п.4).

Як вбачається з зазначеного наказу, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від14.08.2023 №424 у порядку визначеному Дисциплінарним статутом ЗСУ, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від21.11.2017 №608, заступником командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_3 проведено службове розслідування за фактом порушення військової дисципліни 14.08.2023 старшим бойовим медиком мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_4 .

Підставою для проведення службового розслідування став рапорт сержанта з матеріального забезпечення мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_5 та головного сержанта мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_6 .

Близько 12.00 год. 11.08.2023 від командира мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 було отримано рапорти, де йдеться про те, що старший бойовий медик мінометної батареї молодший сержант ОСОБА_1 не повного мірою виконує службові обов`язки та безпідставно конфліктує з особовим складом.

По факту порушення військової дисципліни молодшим сержантом ОСОБА_8 сержантом з матеріального забезпечення мінометної батареї Військової частини НОМЕР_3 сержантом ОСОБА_9 та головним сержантом мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_10 було подано рапорти вх. №3986 та №3987 від11.08.2023 з метою встановлення ступеню покарання вказаного військовослужбовця.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що молодший сержант ОСОБА_8 з 06.08.2023 у складі мінометної батареї Військової частина НОМЕР_1 виконує завдання в районі ведення бойових дій на посаді старшого бойового медика мінометної батареї.

З пояснення сержанта ОСОБА_11 стало відомо, що молодший сержант ОСОБА_8 не в повній мірі виконує свої службові обов`язки та поверхнево відноситься до поставлених завдань. Так сержант ОСОБА_12 як приклад безвідповідального ставлення приводить випадок, коли при переміщенні на бойові позиції 03.08.2023 молодший сержант ОСОБА_8 не забезпечила доставку медикаментів мінометної батареї чим поставила під загрозу житія та здоров`я особового складу. Коли ж сержант ОСОБА_12 звернув увагу молодшого сержанта ОСОБА_8 на вказані недоліки, то вона натомість почала переходити до необґрунтованих образ.

Більш детально про конфліктну поведінку молодшого сержанта ОСОБА_8 розповів головний сержант мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 статний сержант ОСОБА_13 . В своєму поясненні старший сержант зазначає, що молодший сержант ОСОБА_8 справді залишила запаси медикаментів мінометної батареї в місті Чернігові та не вчинила жодних дій для вирішення цього питання. Про факт відсутності медикаментів у військовому ешелоні стало відомо через те, що одному з військовослужбовців стало зле під час переміщення. Враховуючи відсутність медикаментів молодший сержант ОСОБА_8 виконати свої посадові обов`язки не могла.

По прибутті в район бойових дій сержант з матеріального забезпечення мінометної батареї сержант ОСОБА_12 звернув увагу молодшого сержанта ОСОБА_8 на. проблему забезпечення медикаментами. У відповідь на це молодший сержант ОСОБА_8 стала в грубій формі ображати сержанта ОСОБА_11 та присутніх співслужбовців і звинувачувати їх у тому, що вони мали самі доставити медикаменти. Свідком вказаної суперечки став окрім того старший сержант ОСОБА_14 , який доповів рапортом на ім`я командира мінометної батарею про подію, що мала місце.

З пояснення молодшого сержанти ОСОБА_8 дізнаємося, що вказаному військовослужбовцю дійсно було поставлено завдання командиром мінометної батареї капітаном ОСОБА_15 організувати й проконтролювати доставку медичного майна. Молодший сержант ОСОБА_8 пояснює, що вказала сержанту ОСОБА_16 про необхідність завантаження всіх пакунків з медичним майном. Не дивлячись на це молодший сержант ОСОБА_8 особисто не перевірила хід завантаження майна підрозділу на ешелон. Внаслідок цього необхідними медикаментами мінометна батарея забезпечена за рахунок медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 . Факт відсутності медикаментів під час руху ешелону та в перші дні по прибуттю у зону бойових дій викликав обурення серед особового складу, що призвело де словесної суперечки 11.08.2023.

Службовим розслідуванням встановлено факт порушення молодшим сержантом ОСОБА_1 вимог статей 11,12,14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Причиною даного випадку стала особиста недисциплінованість молодшого сержанта ОСОБА_8 . Обставин, що пом`якшують провину молодшого сержанта ОСОБА_8 розслідуванням не встановлено. Обтяжуючою обставиною є - вчинення дисциплінарного правопорушення повторно під час дії воєнного стану.

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут №548-ХІV).

Статтею 3 Статуту №548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 26 Статуту №548-ХІV визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Як убачається з ст.27 Статуту №548-ХІV, військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно з вимогами ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до вимог ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

За стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (ст.5 Дисциплінарного статуту).

При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Статтею 9 Статуту №548-ХІV встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту №548-ХІV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів)

Положеннями ст.83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з вимогами ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з ч.2 ст.86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наказом Міністра оборони України від21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).

Вимогами п.1 розділу ІІ Порядку №608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Визначено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з вимогами п.1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Згідно з вимогами п.3 розділу VІ Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до вимог ст.97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст.98 Дисциплінарного статуту).

Також, ст.92 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

Так, пунктом 3 розділу 4 Порядку №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошує на порушенні його прав, передбачених пунктом 3 розділу 4 Порядку №608. Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.

Проте, суд до зазначених посилань позивача відноситься критично, приймаючи до уваги, що в ході службового розслідування у позивача відбирались письмові пояснення, згідно яких позивачу дійсно було поставлено завдання командиром мінометної батареї капітаном ОСОБА_15 організувати й проконтролювати доставку медичного майна. При цьому, молодший сержант ОСОБА_8 пояснює, що вказала сержанту ОСОБА_16 про необхідність завантаження всіх пакунків з медичним майном.

Так, в оскаржуваному наказі йдеться про порушення статей 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статі 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

За приписами статей 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно з ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватисяКонституціїта законів України,Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Суд зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від11.10.2005 №8-рп/2005).

При цьому, принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Для безперешкодної реалізації прав людини та громадянина кожен повинен бути впевнений в тому, що гарантовані йому права є непорушними та підлягають належному захисту. Даний принцип закріплений на рівні Основного закону Конституції України та є основоположним для правової держави. Відповідно до положень Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21); конституційні права і свободи людини не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22); конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.64).

Як вбачається з оскаржуваного наказу, останній згаданому вище принципу не відповідає, оскільки не зрозуміло яке саме порушення дисципліни стало наслідком притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та в чому полягає суть безвідповідального ставлення до виконання посадових обов`язків.

Так, в поясненнях сержанта з матеріального забезпечення мінометної батареї ВЧ НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_17 та головного сержанта мінометної батареї ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_18 йдеться про події 03.08.2023, а саме про факт відсутності медикаментів у військовому ешелоні. При цьому в наказі від21.08.2023 №35 немає жодного посилання на документальні докази (наказ що ОСОБА_1 є матеріально-відповідальною особою, накладні, наказ що підтверджує передачу ОСОБА_1 медикаментів для транспортування з м. Чернігів до місця дислокації військової частини, акт про виявлення нестачі медикаментів, балансова вартість медикаментів, наявність їх на балансі ВЧ, акт приймання-передачі та інш.).

Суд констатує, що службове розслідування обґрунтовується лише на поясненнях командного складу мінометної батареї ВЧ НОМЕР_1 . В наказі відсутні посилання на пояснення інших осіб, яким могли бути відомі факти про обставини порушення військової дисципліни позивача, хоча в поясненнях ОСОБА_17 та ОСОБА_18 йдеться посилання на присутність при конфлікті інших військовослужбовців.

З наведеного слідує, що службове розслідування проведено неповно, необ`єктивно, необґрунтовано, однобічно, з грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, позов слід задовольнити.

Керуючись ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3 та 4 наказу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.2, п.3, п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від21.08.2023 №35 «Про результати службового розслідування щодо порушення військової дисципліни молодшим сержантом ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - Військова частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Відповідач -Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022).

Повний текст рішення суду складено 10.06.2024.

Суддя Л.О. Житняк