Рішення № 119620506, 30.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Справа № 160/31650/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

за участі секретаря судового засідання Поліщук О.О.

за участі:

представника позивача Пащенко В.І.

представника відповідача Шеваненкової В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративного-господарського штрафу №006018 від 01.11.2023, яка винесена відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на її адресу надійшло повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт з копією акту №004875 від 06.10.2023, який складений відносно ОСОБА_2 . Позивач вказує, що вона не є ані автомобільним перевізником, ані автомобільним самозаяйнятим перевізником, не має посвідчення, яке б надавало б їй право керування транспортним засобом, у зв`язку із чим вона не може бути суб`єктом правопорушення, відносно неї не може розглядатись справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно, на неї не можуть накладатись адміністративно-господарські штрафи на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зв`язку із чим, отримана 28.11.2023 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №006018 від 01.11.2023є протиправною, винесеною за відсутності на те законних підстав та з грубим порушенням чинного законодавства. Позивач вказує, що автомобільний перевізник не може визначатись тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб. При застосуванні відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт автомобільного перевізника не завжди слід уособлювати з власником/користувачем транспортного засобу. З огляду на викладене, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31650/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області докази, що стали підставою для прийняття рішення, що оскаржується.

Ухвалою суду від 09.02.2024 постановлено перехід до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2024, а також повідомлено сторін, що розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі, зважаючи на що, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, позивачу - відповіді на відзив (у разі необхідності її подання) протягом п`яти днів з дня надання відзиву, та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень відповідачу.

Цією ж ухвалою суду повторно витребувано у відповідача докази, що стали підставою для прийняття рішення, що оскаржується.

Копія ухвали суду разом із судовими повістками про виклик в суд надіслані сторонам через підсистему «Електронний суд» та доставлені до електронних кабінетів.

01.03.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. Відповідач вказує, що положенням чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок із забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних перевізних документів. Під час рейдової перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову № 006018 від 01.11.2023. Перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері пасажирських перевезень, а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу КІА н.з. НОМЕР_1 , чим порушено вимоги статті 35 Закону України «Про дорожній рух», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону абз 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу КІА н.з. НОМЕР_1 . Водій від підпису та пояснень відмовився. Водночас, суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідачем дотримано процедуру проведення перевірки, позивач належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді. Відповідач також акцентує, що Законом №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів. Автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є для автомобільного перевізника ліцензія та інші документи, передбачені законодавством, для водія таксі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України. Перелік документів, визначених статтею 48 Закону, не є вичерпним. Обов`язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них, крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів. Як вбачається з матеріалів справи, на транспортному засобів КІА, н.з. НОМЕР_1 , встановлена «шашка ТАКСІ», загальновідома шашка на НОМЕР_2 , що вказує на зайняття діяльністю в сфері таксі. Щодо доводів позивача про те, що вона не є автомобільним перевізником, відповідач зазначив, що єдиним належним та допустимим доказом того, що позивач передав ТЗ у користування та не є перевізником є тимчасовий реєстраційний талон. Позивач таких доказів не надав. З огляду на викладене, доводи позовної заяви не спростовуються виявлених порушень, оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачем до відзиву долучено витребувані докази.

04.03.2024 представником позивача адвокатом Пащенко В.І. подано відповідь на відзив, в якій зазначає не погодження з доводами відповідача, вважає його позицію про обов`язкову перереєстрацію транспортного засобу в разі передачі у тимчасове користування іншій особі безпідставною, що не ґрунтується на вимогах законодавства. Представник позивача повторно акцентувала, що позивач не є ані автомобільним перевізником, ані автомобільним самозаяйнятим перевізником, не має посвідчення, яке б надавало б їй право на керування транспортним засобом, у зв`язку із чим вона не може бути суб`єктом правопорушення, відносно неї не може розглядатись справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно, на неї не можуть накладатись адміністративно-господарські штрафи на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

04.03.2024 від представника позивача адвоката Пащенко І.В. надійшла заява про проведення засідання, призначеного на 05.03.2024, без участі позивача та її представника у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

У підготовче засідання 09.02.2023 представники сторін не з`явились, підготовче засідання було відкладено до 14.03.2024.

У підготовче засідання 14.03.2023 представники сторін з`явились. Представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечувала проти їх задоволення. У підготовчому засідання оголошено про відкладення до 28.03.2024 для надання відповідачу часу для надання витребуваних судом доказів відеофіксації рейдової перевірки.

15.03.2024 представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив.

18.03.2024 представником позивача подано клопотання про залишення без розгляду відзиву та заперечень відповідача.

18.03.2024 від представника позивача надійшла заява про врахування судом практики Верховного Суду у справі.

20.03.2024 відповідачем подана заява про долучення матеріалів відеофіксації рейдової перевірки, долучивши DVD-R диск в кількості 1 шт.

У підготовче засідання 28.03.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засідання 28.03.2023 оголошено про відкладення підготовчого засідання до 08.04.2024 для надання відповідачу часу для подання суду доказів надсилання позивачу додаткових доказів та для ознайомлення відповідача з клопотанням позивача про залишення відзиву та заперечень без розгляду.

01.04.2024 представником позивача подана заява про ознайомлення з матеріалами справи, в якій представник просила суд надати можливість ознайомитись, зняти фотокопії з матеріалів справи, а також копії з відеозаписів, які долучені до матеріалів справи.

03.04.2024 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

03.04.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів направлення позивачу відеоматеріалів.

05.04.2024 представником позивача адвокатом Пащенко В.І. у приміщенні суду ознайомлено з матеріалами справи у паперовому вигляді, фотокопії зняті.

08.04.2024 представником позивача адвокатом Пащенко В.І. подано заяву про відвід судді.

08.04.2024 представником позивача адвокатом Пащенко В.І. подано клопотання про повернення без розгляду заяви відповідача про долучення до матеріалів відеофіксації рейдової перевірки.

08.04.2024 представником позивача адвокатом Пащенко В.І. подано заяву про зловживання процесуальними правами.

08.04.2024 відповідачем подано клопотання про відмову у задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду відзиву та заперечень.

У підготовче засідання 08.04.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 08.04.2024 розглянуто заяву представника позивача про відвід судді.

Ухвалою суду від 08.04.2024 визнано заяву представника позивача адвоката Пащенко В.І. про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярової М.М. необґрунтованою, у задоволенні заяви адвоката Пащенко В.І. про відвід судді відмовлено.

У підготовчому засіданні 08.04.2024 розглянуто клопотання представника позивача про залишення відзиву без розгляду. Представник відповідача проти задоволення такого клопотання заперечувала. Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання без видалення до нарадчої кімнати прийнято відзив та залучено його до матеріалів справи, у зв`язку із чим клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду залишено без задоволення.

У підготовчому засіданні 08.04.2024 оголошувалась технічна перерва у зв`язку із повітряною тривогою у місті Дніпра та Дніпропетровській області та після відбою підготовче засідання продовжено.

У підготовчому засіданні 08.04.2024 розглянуто клопотання представника позивача про залишення заперечень на відповідь на відзив без розгляду. Представник відповідача проти задоволення такого клопотання заперечувала. Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання без видалення до нарадчої кімнати заперечення відповідача, подані до суду 15.03.2024, не прийняті судом у зв`язку із порушенням строку їх подання та без обґрунтування поважних причин його пропуску.

У підготовчому засіданні 08.04.2024 розглянуто заяву представника позивача про повернення без розгляду заяви відповідача про долучення матеріалів відеофіксації рейдової перевірки. Представник відповідача проти задоволення такої заяви заперечувала. Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання без видалення до нарадчої кімнати повернуто без розгляду заяву відповідача від 20.03.2024 про долучення матеріалів відеофіксації рейдової перевірки та долучені до неї докази, оскільки не підписані ЕЦП.

У підготовчому засіданні 08.04.2024 судом повторно витребувано у відповідача додаткові докази у справи, а саме: матеріали відеофіксації рейдової перевірки з доказами відправлення позивачу.

Також,08.04.2024 розглянуто заяву представника позивача про зловживання процесуальними правами та усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання без видалення до нарадчої кімнати така заява позивача залишена без задоволення.

З метою надання представнику відповідача часу для подання до суду витребуваних доказів у підготовчому засіданні оголошено про відкладення до 23.04.2024.

Ухвалою суду від 09.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження.

09.04.2024 відповідачем подано заяву про долучення матеріалів відеофіксації рейдової перевірки до справи, до якої долучено DVD-R диск в кількості 1 шт.

11.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відеоматеріалів позивачу.

22.04.2024 відповідачем подані додаткові пояснення у справі, в якому зауважено, що доводи представника позивача про те, що позивач не є автомобільним перевізником не є обґрунтованими. Водієм під час проведення перевірки підтверджено здійснення діяльності з надання послуг таксі та зазначив, що він працює зі службою 579 (вона ж Optiтаксі). Про це ж говорять свідчення пасажира та наявність шашки на даху автомобіля. Позивача притягнуто до відповідальності за відсутність документів, передбачених ст.ст.34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ч.8 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу КІА н.з. НОМЕР_1 . Відсутність же в особи статусу суб`єкта господарювання на момент вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт не може бути обґрунтованою підставою для скасування постанови у разі доведення, що автомобільним перевізником здійснювались вантажні чи пасажирські перевезення з порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Окрім того, посилання на відсутність у особи статусу фізичної особи-підприємця, може вказувати на навмисні дії з метою уникнення відповідальності. Відповідач вважає, що надавши іншій особі транспортний засіб на будь-якій правовій підставі, за винятком договору купівлі-продаж, власник, як і раніше, несе відповідальність за предмет власності. Тому у спірних правовідносинах цілком обґрунтовано застосовано адміністративно-господарський штраф саме на позивача.

23.04.2024 підготовче засідання не відбулось через оголошення повітряної тривоги у м. Дніпрі та Дніпропетровській області. Наступне засідання призначено на 09.05.2024.

У підготовче засідання 09.05.2024 з`явились представники сторін. Судом оголошено про надходження від відповідача витребуваних доказів, а також доказів направлення їх позивачу та додаткових пояснень, перевірено наявність підпису на електронному доказі.

У підготовчому засіданні судом поставлено на розгляд питання щодо можливості закінчення підготовчого провадження. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та вирішення цього питання у письмовому провадженні сторони не заперечували.

Ухвалою суду від 09.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 21.05.2024.

У судовому засіданні 21.05.2024 представники сторін надали свої пояснення щодо обставин, зазначених у поданих заявах по суті, ухвалено про перехід до дослідження доказів. На стадії дослідження електронного доказу виникли технічні труднощі з відтворенням відеозапису, у зв`язку із чим судом оголошено перерву.

23.05.2024 відповідачем подано заяву про виклик свідка, обґрунтовуючи тим, що під час з`ясування обставин справи встановлені такі обставини, які потребують додаткових роз`яснень від осіб, які проводили рейдову перевірку, а саме: щодо питання порушення процедури складання акту, відмови водія від підпису акту, встановлення особи автомобільного перевізника. За викладених обставин, відповідач вважає необхідним заслухати в якості свідка головного спеціаліста Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Слюсаренко Д.М.

23.05.2024 від представника позивача адвоката Пащенко В.І. надійшли заперечення на заяву відповідача про виклик свідка.

24.05.2024 відповідачем подано клопотання про поновлення строку на подання клопотання про виклик свідка.

В судовому засіданні 30.05.2024 розглянуто заяву відповідача про виклик свідка. Представник позивача проти задоволення такої заяви заперечувала. Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання без видалення до нарадчої кімнати заяву про виклик свідка залишено без задоволення через необґрунтованість її відповідачем, зважаючи також на те, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні 30.05.2024 закінчено дослідження доказів, сторони надали свої пояснення. Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні 30.05.2024 було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , є власником транспортного засобу, КІА CERATO, легковий седан-В, VIN НОМЕР_4 , чорний, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 р.в.

Відповідно до відомостей у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , право керування транспортним засобом, КІА CERATO, легковий седан-В, VIN НОМЕР_4 , чорний, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 р.в., належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2

06.10.2023 згідно із направленням на рейдову перевірку від 29.09.2023 №000105 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортних засобів, під час проведення якої 06.10.2023 о 07год. 00хв. в м. Дніпро, вул. Данила Галицького (в районі будинку 10)був зупинений транспортний засіб марки КІА, легковий-седан, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 (документ, що посвідчує особу водія, АБМ №728240), який належить ОСОБА_1 .

За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.10.2023 №004875, в якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері пасажирських перевезень, а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу КІА н.з. НОМЕР_1 , чим порушено ст.35 Закону України «Про дорожній рух», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 1 абз.3 - перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу КІА н.з. НОМЕР_1 .

Згідно із відміткою в акті - водій від підпису та пояснень відмовився.

Позивачу 18.10.2023 засобами поштового зв`язку направлено повідомлення №80467/23/24-23 від 18.10.2023 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 01.11.2023 з 10:00 по 15:00 в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, разом із актом № 004875 від 06.10.2023.

У повідомленні №№80467/23/24-23 від 18.10.2023 ОСОБА_1 запропоновано прибути на розгляд справи, маючи при собі паспорт або документ, який посвідчує особу; для представників юридичних та фізичних осіб обов`язково документ, що підтверджує повноваження; копії документів, що підтверджують право власності або користування транспортним(и) засобом(ами): договір оренди, лізингу найму, тощо; для перевізників, які здійснюють перевезення вантажу договір або заявка про надання транспортних послуг; для перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів на постійних маршрутах загального користування договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; та інші документи, та додатково повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи в зазначений термін, справа про порушення буде розглянута без її участі.

30.10.2023 представником ОСОБА_1 - адвокатом Пащенко В.І. подано до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області заяву про закриття справи у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не є ані автомобільним перевізником, ані автомобільним самозаяйнятим перевізником, не має посвідчення, яке б надавало б їй право керування транспортним засобом, у зв`язку із чим вона не може бути суб`єктом правопорушення, відносно неї не може розглядатись справа про порушення.

01.11.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ОСОБА_1 складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006018, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за допущення порушення ст.ст. 34,39 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч.8 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №004875 від 06.10.2023.

Листом відповідача від 02.11.2023 №85499/23/24-23 позивачу надіслано копію постанови №006018 від 01.11.2023 та повідомлено про необхідність сплати штрафу не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання копії постанови.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №006018 від 01.11.2023, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої двадцять першої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі Порядок №1567у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункт 17 Порядку №1567).

Відповідно до пунктів 20-21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Згідно із пунктами 22-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

За наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення (пункт 30 Порядку №1567).

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За змістом частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 35 цього Закону визначено, що послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

Відповідно до статті 30 Закону №2344-III автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний, зокрема, забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи.

Контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту (стаття 23Закону №2344-III).

Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно із статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають, зокрема, легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його (частина перша статті 37 Закону № 3353-XII).

За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що стаття 39 Закону № 2344-ІІІ не містить виключного переліку документів, на підставі яких виконуються перевезення пасажирів на таксі, а документи щодо проходження технічного контролю транспортного засобу передбачені законодавством та є обов`язковими при експлуатації транспортного засобу, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечувати контроль технічного таксі перед початком роботи, то такі документи водій повинен мати та пред`являти на вимогу органів державного контролю. Тобто, необхідність наявності у водія документів щодо проходження технічного контролю охоплюється положеннями статті 39 Закону №2344-III, а їх відсутність є підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником транспортного засобу, КІА CERATO, легковий седан-В, VIN НОМЕР_4 , чорний, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 р.в.

В межах спірних відносин позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 01.11.2023 №006018 про застосування щодо неї адміністративно-господарського штрафу за порушення ст.ст.34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.35 Закону України «Про дорожній рух» (відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, КІА, н.з. НОМЕР_1 ).

Обґрунтовуючи неправомірність притягнення до відповідальності, позивач акцентує, що не є ані автомобільним перевізником, ані автомобільним самозаяйнятим перевізником, не має посвідчення, яке б надавало їй право керування транспортним засобом КІА, н.з. НОМЕР_1 .

Заперечуючи позицію позивача, відповідачем зазначено, що позивач є власником транспортного засобу КІА, н.з. НОМЕР_1 , та провадить господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі, хоча і не зареєстрована суб`єктом господарювання; обставини здійснення діяльності з надання послуг таксі підтверджено водієм вказаного транспортного засобу під час проведення перевірки, в ході якої він підтвердив, що працює зі службою 579 (вона ж Opti таксі), що також підтверджено свідченням пасажира та наявністю шашки на даху автомобіля.

Отже, у межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача як власника транспортного засобу та визначення такого власника перевізником.

Варто зазначити, що в розумінні положень статті 1 Закону № 2344-IIIавтомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Із обсягу встановлених обставин справи та з наданих доказів (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, акт перевірки, матеріали відеофіксації рейдової перевірки) слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт перевірки від 06.10.2023 № 004875, в ході якої встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом КІА, легковий седан, н.з. НОМЕР_1 , що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить позивачу ОСОБА_1 , допустив порушення, а саме: під час перевезення пасажира легковим автомобілем таксі, облаштованим розпізнавальним знаком «Шашки» на даху транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу КІА, н.з. НОМЕР_1 , відсутній.

Суд зазначає, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, визначення якого наведено в статті 241 ГП України, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Тобто, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець, тоді як позивач на час прийняття оскаржуваної постанови від 01.11.2023 не була суб`єктом господарювання і вказана обставина не заперечується представником відповідача.

Водночас відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання визначена статтею 164 КУпАП України.

При цьому, у спірних правовідносинах позивача притягнуто до відповідальності саме відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» як до перевізника фізичної особи-підприємця, про що міститься відповідна відмітка в оскаржуваній постанові.

Відповідачем не обґрунтовано зазначення таких відомостей щодо позивача, які фактично не відповідають дійсним обставинам.

Посилання відповідача на те, що позивач є власником транспортного засобу КІА, н.з. НОМЕР_1 , а відтак надавши іншій особі (водієві ОСОБА_2 ) транспортний засіб на будь-якій правовій підставі, вона несе відповідальність за предмет власності, в тому числі за відсутність протоколу перевірки технічного стану автомобіля, не враховують спірних правовідносин.

Суд зауважує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири.

При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися). Першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі №140/6000/22.

З досліджених судом відеоматеріалів (матеріали відеофіксації рейдової перевірки, які додані суб`єктом владних повноважень як доказ на вимогу суду), вбачається, що автомобільного перевізника було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, наданих водієм під час рейдової перевірки.

Суд зазначає, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, контролюючий орган, застосовуючи до позивача адміністративно-господарській штраф за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, не встановив правовий статус власника транспортного засобу ОСОБА_1 , водія ОСОБА_2 та «таксі opti 579» у цих правовідносинах, тому притягнення позивача у такий спосіб до відповідальності безумовно є протиправним з боку відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено, що позивач у спірних правовідносинах була автомобільним перевізником або автомобільним самозаяйнятим перевізником, тобто суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Поряд з цим, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалася у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії (від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

Крім того, з досліджених судом відеоматеріалів рейдової перевірки встановлено, що акт перевірки не складався на місці, а відтак зазначення в акті про те, що водій відмовився від підпису та пояснень, цілком безпідставні.

Вказані обставини вказують, що відомості в акті перевірки, що полягли в основу оскаржуваної постанови, не узгоджуються з фактичними обставинам, що свідчить про суттєві процедурні порушення з боку відповідача.

Варто зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2023 у справі №140/1167/22 (провадження № К/990/26742/22).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постанова Верховного Суду.

Докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права, адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу №006018 від 01.11.2023 прийнята відповідачем не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок, 9) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №006018 від 01.11.2023 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок, 9) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60грн. (одна тисячі сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 10.06.2024.

Суддя М.М. Бухтіярова