Рішення № 119603165, 04.06.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4487/23

Провадження № 2/346/803/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої- судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант» про відшкодування шкоди здоров`ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2023р. ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Козак В.І., звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , в якому просив стягнути у солідарному порядку із ПАТ «Страхова компанія Альфа гарант» та Моторного (транспортного) страхового бюро України 236692,00 грн. відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_4 внаслідок ДТП.

24.08.2024р. представник позивача ОСОБА_2 подав до суду нову редакцію позовної заяви, в прохальній частині якої просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Альфа гарант», а у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 236692,00 грн. відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

І. Позиції сторін у справі.

Позиція позивача.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05.08.2020р. близько 18:55 год. у с.Мишин по вул.Січових Стрільців, Коломийського району, Івано-Франківської області ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , під`їжджаючи до гімназії, порушив вимоги підпунктів «б», «д» пунктів 12.1-12.4 п. «б» пункту 12.9 ПДР України, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалась по пішохідному переходу, спричинивши їй тілесні ушкодження:

- закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку важкого ступеня із крововиливамипідоболонки та в речовину головного мозку та проривому шлуночкову систему,яківідносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення;

- закритих переломів правих сідничої та лобкової кісток, забою правої нирки із субкапсулярною гематомою, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я;

- множниних саден та синців голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

За вищевказаним фактом, вироком Коломийського міськрайонного суду від 11.11.2022р. ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

На момент ДТП цивільна відповідальність водія автомобіля «Рено Логан» р.н.х. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Альфі гарант» відповідно до полісу № АО 05956515.

За лікування потерпілої ОСОБА_3 всього було сплачено 236692,00 грн., а тому вказану суму позивач просив стягнути на його користь в солідарному порядку із ПАТ «Страхова компанія «Альфа гарант» та МТСБУ в якості відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю його доньки.

Позиція відповідачів.

19.09.2023р. представник Моторного (транспортного) страхового бюро України подав до суду відзив, в якому просив в задоволенні позовних вимог до МТСБУ відмовити за безпідставністю їхнього пред`явлення так як ТДВ «Страхова компанія Альфа гарант» не визнано банкрутом, а тому МТСБУ не має обов`язку відшкодовувати шкоду за даного страховика. Також просив в порядку розподілу судових витрат стягнути з позивача на користь МТСБУ 2000,00 гривень, які були понесені у зв`язку з подачею відзиву у справі.

02.10.2023р. до суду надійшов відзив, в якому представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» Білинова А.В. просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі через недоведеність та необґрунтованість вимог. Свою позицію мотивувала тим, що останнім днем для звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування чи подання позову до суду було 05.08.2023р. Проте, позивач не надав доказів які б підтверджували, що він звертався до Товариства з заявою про виплату страхового відшкодування чи з позовом до суду в межах трьох років, а відтак останнім було пропущено встановлений законодавством строк для звернення за страховим відшкодуванням. Крім цього, у вироку суду відносно ОСОБА_5 зазначено, що винним було повністю відшкодовано майнову та моральну шкоду завдану потерпілій особі, що також підтверджується заявою позивача від 12.11.2021р. в рамках кримінального провадження. Отже, задоволення позовних вимог призведе до подвійного стягнення завданих позивачу збитків і як наслідок до його неправомірної вигоди. До того ж, відшкодування вартості лікування міг би вимагати від товариства страхувальник, тобто ОСОБА_5 , який відшкодував самостійно завдані збитки, а не позивач, який вже отримав відшкодування матеріальної шкоди від страхувальника товариства. Також витрати на лікування потерпілого та необхідність їхнього здійснення повинні бути підтверджені документально відповідним закладом здоров`я, а саме виписками з історії хвороби, листками лікарських призначень для проходження реабілітації, довідкою медичного закладу, де лікувалась потерпіла особа про те, що їй потрібна реабілітація і направлення в конкретний реабілітаційний центр. Однак, відповідних документів до матеріалів справи позивачем долучено не було. Крім цього, до позову не додано довідку закладу охорони здоров`я про те, що позивачу було відмовлено у наданні безкоштовної реабілітації неповнолітньої доньки або неможливості її надати безоплатно. Таким чином, позивач не довів, що реабілітація була дійсно необхідною і що вона не могла бути надана дитині безкоштовно.

Заява позивача про зменшення позовних вимог.

13.05.2024р. представник позивача ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив виключити Моторного (транспортного) страхового бюро України із кола відповідачаів.

13.05.2024р. представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказав, що при зверненні до суду позивачем було заявлено до стягнення 236692,00 грн., як відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_4 внаслідок ДТП. Відповідно до полісу ОСЦВП, відповідальність страховика за завдану застрахованою особою шкоду здоров`ю обмежена сумою у 200000,00 грн. і з огляду на це зменшив заявлену до стягнення суму до вказаного максимального допустимого розміру.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 15.08.2023р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.08.2023р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 09.11.2023р. позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди здоров`ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було залишено без розгляду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2024р. ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 09.11.2023р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 04.06.2024р.виключено Моторне (транспортне) страхове бюро України як співвідповідача зі складу учасників в справі. В задоволенні вимог представника МТСБУ про компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень відмовлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав на підставах викладених в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги та пояснив, що після дорожньо-транспортної пригоди позивач із позовом до суду дійсно звернувся після спливу трьох років з моменту ДТП, оскільки її подачі перешкоджала дія введеного в Україні карантину, а потім і введення воєнного стану. Зазначив, що сторона позивача намагалася звертатися до страхової компанії і її працівники повідомили, що СК «Альфа-гарант» перебуває в стані ліквідації, але підтверджуючих документів цьому не надали. В зв`язку з цим, на випадок неможливості стягнення коштів зі страхової компанії, ним у позові співвідповідачем було зазначено МТСБУ. Страховим полісом було передбачено, що відповідальність страховика за завдану застрахованою особою шкоду здоров`ю становить 200000,00 грн., але надати даний документ позивач не може, оскільки останній не вдалося отримати. Розмір відшкодування визначили з урахуванням розпорядження Нацкомфінпослуг про встановлення ліміту страхових виплат за договорами ОСЦПВ.

Представник ТДВ «СК «Альфа-гарант» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази і доводи сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.25)

З вироку Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.11.2022р. вбачається, що 05.08.2020 року о 18 год. 55 хв., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 в с.Мишин, по вул. Січових Стрільців, в порушення вимогпідпунктів«б»,«д»п.2.3,пунктів12.1- 12.4, підпункту «б» п.12.9 ПДР України, невиявив завчаснонебезпекудляруху,проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував стан транспортного засобу під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, перевищив максимально допустиме в населеному пункті обмеження швидкості руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки, маючи реальну можливість виявити вказану малолітню пішохода ОСОБА_3 , зміну її руху та уникнути наїзду на неї шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, внаслідок чого вчинив наїзд на даного пішохода, яка перебігала проїзну частину вулиці Січових Стрільців в зазначеному селі поза межами пішохідного переходу у напрямку зліва направо відносно напрямку руху зазначеного автомобіля. Внаслідок такого наїзду малолітня потерпіла отримала наступні тілесні ушкодження:.

- закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку важкого ступеня із крововиливамипід оболонки та в речовину головного мозку та проривому шлуночкову систему,яківідносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення;

- закриті переломи правих сідничої та лобкової кісток, забій правої нирки із субкапсулярною гематомою, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я;

- множинні садна та синці голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень

За даним фактом ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Покладено обов`язки передбачені п.1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України. ( а.с.4-6)

Відповідно до витягу з сервісу МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 станом на05.08.2020рік , тобто на момент ДТП, була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за Полісом № АО5956515,страховик єдіючим членомМТСБУ (а.с.26).

В результаті отриманих під час ДТП травм ОСОБА_3 була встановлена інвалідність, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 виданим 22.01.2021р. виданим ОСОБА_3 , яка є дитиною з інвалідністю до 18 років та отримує державну соціальну допомогу. Її законним представником зазначена ОСОБА_6 ( а.с.170)

В довідці №108 від 17.08.2022р., виданій лікарем НКП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Нижньовербізької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Фельдшерсько-акушерського пункту с. Мишин» Данчук Н.Б вказано, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує реабілітації у санаторії с. Модричі «Вернигора» Дрогобицького району у зв`язку з наявністю діагнозу: спастична тетраплегія, повна, хронічна, як наслідок травми головного мозку. (а.с.169)

Згідно договору про забезпечення реабілітаційними послугами дитини з інвалідністю № 14 від 12.02.2021р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Коломийської РДА, як «Замовником» з однієї сторони та реабілітаційною установою ТОВ «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» як «Виконавцем» з іншої вбачається, що предметом даного договору є надання в період з 15.02.2021р. по 25.02.2021р. реабілітаційних послуг пацієнту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має обмеження основних категорій життєдіяльності ІІІ ступеня (отримувач послуг). Згідно п. 3.1 договору, його ціна становить 25000,00 гривень без ПДВ. Найменування послуги та її вартість, а також загальна калькуляція зазначені в Додатку №1 договору. (а.с.177-179)

Згідно акту надання послуг № 154 від 25.02.2021, затвердженого директором ТОВ «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» та директором Управлінням соціального захисту населення Коломийської РДА вбачається, що відповідно до договору №14 від 12.02.2021 виконавцем договору виконані роботи (надані послуги) з проживання, харчування, кінезотерапія арттерапія, гідрокінезотерапія, ерготерапія, масаж, консультація педіатра, фізпроцедури, заняття з логопедом, на загальну суму 25000 грн. (а.с.180)

Згідно квитанцій про оплату від 10.03.2021 ОСОБА_1 було сплачено 101016 грн. за відновне лікування з фізичною реабілітацією (а.с.11), 26.03.2021р. - 2600,00 гривень за послуги логопеда (а.с.8), 36060 грн. за пакет реабілітації та харчування (а.с.10), 30.03.2021 - 97016 грн. за відновне лікування з фізичною реабілітацією та доглядом (а.с.9), що в підсумку становить 236692,00 гривні.

Згідно договорів №20558069/Р22/14 про забезпечення дитини реабілітаційними послугами від 01.09.2022р. та №20558069/Р/23/34 про забезпечення дитини реабілітаційними послугами від 18.08.2023р., укладених між Управлінням соціального захисту населення Коломийської РДА, як «Замовником» з однієї сторони та реабілітаційною установою ТОВ «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» як «Виконавцем» з іншої, вбачається, що предметом даних договорів є надання реабілітаційних послуг пацієнту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має обмеження основних категорій життєдіяльності ІІІ ступеня (отримувач послуг) в період з 13.09.2022р. по 25.09.2022р., та з 27.22.2023р. по 09.12.2023 р. відповідно. Згідно п. .1 вказаних договорів, ціна кожного договору становить 25000,00 гривень без ПДВ. Найменування послуги та її вартість, а також загальна калькуляція зазначені в Додатку №1 кожного договору (а.с.171-176).

Отже під час реабілітації неповнолітньої ОСОБА_3 позивачем були понесені витрати, в розмірі 236692,00 грн. частину яких просить компенсувати шляхом стягнення зі ТДВ СК «Альфа-Гарант» 200 000 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відшкодування шкоди завданої життю і здоров`ю встановленого полісом № АО5956515.

З копії заяви ОСОБА_1 , законного представника потерпілої ОСОБА_3 , поданої Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області в рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України від 12.11.2021 р., позивач зазначає про відсутніст претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 ,, оскільки останній в добровільному порядку допомагав з лікуванням його доньки ОСОБА_3 (а.с.199)

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ст..1194 ЦК України)

Отже, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно дост. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зіст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК підстав.

В даній справі позивач, як законний представник неповнолітньої потерпілої, обрав спосіб здійснення свого права вимоги відшкодування заподіяної в наслідок ДТП шкоди здоров`ю шляхом звернення вимоги до страховика, в якого за твердженням позивача, особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність.

Закон України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» (далі-Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зістаттею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 1.8 Закону страховий поліс- єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно зі статтею 22.1 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, та не заперечувалося відповідачем, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 станом на 05.08.2020 рік, тобто на момент ДТП, була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за Полісом № АО5956515.

Разом зцим,позивачем ненадано судувказаний поліс,отже судпозбавлений можливостіперевірити умови Полісу № АО5956515, чи застрахована відповідальність саме винуватця ДТП, який розмір страхової суми за шкоду, заподіяну здоров`ю, суми франшизи тощо передбачені ним.

Крім того, з долученої позивачем заяви від 12.11.2021 року вбачається, що ОСОБА_5 (винуватиць ДТП) добровільно допомагав в лікуванні доньки позивача. При цьому позивачем не надано підтвердження, в якому розмірі була ця допомога, та чи входило в неї відшкодування витрат на послуги з реабілітації неповнолітньої ОСОБА_3 на суму 236692,00 грн.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами межі відповідальності відповідача.

Крім того, статею 24.1 Закону встановлено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до статті 35.1 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до статті 36.1 Закону, страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що «у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV). Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження№ 12-104гс18)). В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19). Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.».

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода в результаті якої неповнолітній ОСОБА_3 заподіяно шкоду здоров`ю, сталася 05 серпня 2020 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення потерпілої особи (її законних представників) до страховика ані про повідомлення про страхову подію, ані про страхове відшкодування в порядку визначеному Законом. Позивачем не доведено, що трирічний строк, встановлений ст. 37 Закону пропущено через незалежні від нього причини. Отже, поведінка позивача не була добросовісною щодо реалізації права на отримання відшкодування завданої його неповнолітній дитині шкоди здоров`ю в наслідок ДТП впродовж трьох років.

При цьому суд бере до уваги позицію відповідача, викладену у відзиві про те, що позивач не звертався до страхової компанії із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування в межах трирічного строку, що унеможливлює здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статею 124 ЦПК України визначено закінчення процесуальних строків.

Так, Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку єперший післянього робочийдень. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строкслід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строкзакінчується вмомент закінченняцього часу. Строкне вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Останнім днем для звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування чи подання позову до суду було 05 серпня 2023 року.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду направивши її поштою. Відповідно до відмітки поштового відділення на конверті, позовна заява була здана на пошту 07 серпня 2023 року.

Враховуючи те, що ДТП сталася 05 серпня 2020 року, позивач не звертався із заявою про страхове відшкодування до страховика, а з позовною заявою звернувся до суду лише 07 серпня 2023 року, тобто після пропуску строку на звернення з заявою про страхове відшкодування, встановленого пунктом 37.1.4.статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поза межами строку позовної давності, при цьому не довів добросовісність своєї поведінки, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,76 - 81,141,263-265,354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант» про відшкодування шкоди здоров`ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 10.06.2024р.

Суддя І. В. Третьякова