Рішення № 119571341, 06.06.2024, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 203/742/24

Провадження № 2/242/308/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Носаль А.В., розглянувши цивільну справу за позовом Донецького національного медичного університету до ОСОБА_1 про зворотну вимогу до винної особи(регрес), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 обіймаючи посаду ректора Донецького національного медичного університету, підписав накази № 224 від 23 червня 2021 року; № 234 від 24 червня було звільнено ОСОБА_2 з посади професора кафедри внутрішньої медицини № 1 Донецького національного медичного університету; наказ № 265 від 09 липня 2021 року про звільнення з посади ОСОБА_3 , які в подальшому рішеннями судів були скасовані, як незаконні. На виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23.11.2021 року позивачем було понесено витрати на користь ОСОБА_2 на суму 259162,39 грн. та на виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21.02.2022 року позивачем було понесено витрати на користь ОСОБА_3 на суму 264179,73 грн. Отже позивач поніс витрати по виконанню судових рішень на суму 523342,12 грн. У зв`язку з чим, на підставі ст..237 КЗпП України просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького національного медичного університету шкоду, понесену позивачем у розмірі 523342,12 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Заяви та клопотання сторін.

Представником позивача було надано заяву про розгляд справи за її участю в режимі відеоконференції.

Проте листом Селидівського міського суду Донецької області представнику позивача було роз`яснено, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами з дослідженням доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 22 квітня 2024 року справу передано за підсудністю до Селидівського міського суду Донецької області.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 07.05.2024 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України №19-о від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду ректора Донецького національного медичного університету 27 квітня 2018 року, до прав та обов`язків якого входило зокрема призначення на посади та звільнення з посад працівників, що підтверджується Статутом Донецького національного медичного університету.

Згідно наказу Донецького національного медичного університету № 224 від 23.06.2021 року, підписаного ректором ОСОБА_1 , було звільнено ОСОБА_2 професора кафедри внутрішньої медицини № 1, з 24.06.2021 року у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням виховної роботи, згідно п.3 ст.41 КЗпП України.

Згідно наказу Донецького національного медичного університету № 234 від 24.06.2021 року, підписаного ректором ОСОБА_1 , було звільнено ОСОБА_2 професора кафедри внутрішньої медицини № 1(на 0,5 ставки), з 24.06.2021 року у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням виховної роботи, згідно п.3 ст.41 КЗпП України.

Згідно наказу Донецького національного медичного університету № 12/23/1-п від 23.12.2021 року, підписаного в.о. ректора Герасименком О., на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23.11.2021 року скасовано наказ Донецького національного медичного університету № 224 від 23.06.2021 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено на посаді.

Згідно наказу Донецького національного медичного університету № 12/23/2-п від 23.12.2021 року, підписаного в.о. ректора Герасименком О., на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23.11.2021 року скасовано наказ Донецького національного медичного університету № 234 від 24.06.2021 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено на посаді.

Згідно наказу Донецького національного медичного університету № 265 від 09.07.2021 року, підписаного ректором ОСОБА_1 , було звільнено ОСОБА_3 проректора з економіко адміністративно-господарської роботи, з 09.07.2021 року у зв`язку з прогулом, згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Згідно наказу Донецького національного медичного університету від 18.10.2022 року, підписаного в.о. ректора Анчевим А., на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21.02.2022 року скасовано наказ Донецького національного медичного університету № 265 від 09.07.2021 року про звільнення ОСОБА_3 та поновлено на посаді.

Згідно довідки Донецького національного медичного університету № 207 від 02.02.2024 року про понесені Донецьким національним медичним університетом витрати, пов`язані з виконанням рішення Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/9414/21 від 23.11.2021 року на користь ОСОБА_2 , сума витрат складає 259162,39 грн.

Згідно довідки Донецького національного медичного університету № 208 від 02.02.2024 року про понесені Донецьким національним медичним університетом витрати, пов`язані з виконанням рішення Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/10304/21 від 21.02.2022 року на користь ОСОБА_3 , сума витрат складає 264179,73 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правилами ст.12ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з пунктом 8 частини першоїстатті 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

При цьому, відповідно достатті 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з частиною першоюстатті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 33Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакціїст. 237 КЗпП(з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 02 грудня 1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Суд звертає увагу, що в трудових правовідносинах законодавець не вимагає встановлення елементів складу трудового майнового правопорушення, а саме: наявності шкоди, протиправної поведінки особи, що спричинила шкоду, причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, вини заподіювача шкоди, оскільки відповідальність в таких випадках настає незалежно від форми вини (пункт 13Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року №14).

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи та всебічно з`ясувавши обставин, судом встановлено, що саме відповідачем підписані накази № 224 від 23 червня 2021 року; № 234 від 24 червня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 ; № 265 від 09 липня 2021 року про звільнення з посади ОСОБА_3 , які судом визнано незаконними та скасовані.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8статті 134 КЗпП Українислід мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної установі у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на винних службових осіб, за наказом яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Тому обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку з виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, покладається саме на відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 401/1745/16-ц.

Таким чином, шкода заподіяна Донецькому національному медичному університету прийняттям незаконних наказів № 224 від 23 червня 2021 року; № 234 від 24 червня 2021 року; № 265 від 09 липня 2021 року складає 523342,12 грн., що відповідає розміру заявлених регресних вимог до відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівників, має відшкодувати заподіяну установі шкоду в повному розмірі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності зіст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7850,13 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Донецького національного медичного університету(Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.27) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про зворотну вимогу до винної особи(регрес) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ02010698) матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 523342(п`ятсот двадцять три тисячі триста сорок дві)грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ02010698) судовий збір у розмірі 7850(сім тисяч вісімсот п`ятдесят)грн. 13 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.Г. Черков