Рішення № 119568610, 06.06.2024, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/529/24

Провадження № 2/131/129/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Шелюховського М.В.,

розглянувши без фіксації судового засідання технічними засобами у підготовчому судовому засіданні в м.Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Іллінецького районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності належить 51/100 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу, що відповідно зареєстровані на підставі витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Інша частина - 49/100 будинку належать покійній тітці (по материнській лінії) - ОСОБА_2 , що підтверджено відповідним свідоцтвом про право особистої власності №370 від 04 квітня 1989 року та довідкою Іллінецької міської ради від 25 березня 2024 року та повідомленням бюро технічної інвентаризації.

Після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину прийнято не було.

Позивач зазначила, що з 1997 року фактично володіє частиною будинку, що належала її тітці, що підтверджено відповідним актом обстеження матеріально - побутових умов проживання. З 1997 року і по даний час позивач постійно проживає, відкрито та безперервно володіє і користується усім житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , включаючи і частину своєї покійної тітки.

Спадкові права на 49/100 частини не переоформлені та не можуть бути переоформлені, адже ОСОБА_1 на дату смерті ОСОБА_2 за ЦК УРСР не входила до кола спадкоємців, інших спадкоємців не було та спадщина не прийнята.

Наразі позивач зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , іншого житла не має, разом з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі слів сусідів за цією адресою також раніше проживала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , до її смерті доглядала за нею ОСОБА_1 , поховання та усі витрати на поховання взяла на себе. З 1997 року ОСОБА_1 самостійно обслуговує весь будинок, добросовісно відкрито, безперервно користується ним та присадибною ділянкою, проводить ремонти, сплачувала комунальні платежі, займалася постійним доглядом та утриманням і житла, і присадибної ділянки.

ОСОБА_4 вважає єдиним можливим способом набуття у власність даного житлового будинку є визнання за нею право власності за набувальною давністю на вказаний житловий будинок, тому звернулась до суду з даним позовом.

Зважаючи на положення ст. 328, ч. 1 ст. 344 ЦК України, ОСОБА_1 вважає єдиним можливим способом набуття у власність 49/100 частини житлового будинку є визнання за нею право власності за набувальною давністю на вказану частину в судовому порядку, тому позивач звернулась до суду та просить суд визнати за нею право власності на нерухоме майно.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, натомість її представник за довіреністю ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача Іллінецької міської ради у судове засідання не з`явився, проте подав до суду відзив на позовну заяву, в якій вимоги заявлені у позові визнають в повному обсязі, не заперечують щодо їх задоволення, просять розглянути справу у їх відсутність.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , зазначене підтверджується копією запису акта про смерть №7, якій на день смерті належало 49/100 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 04 квітня 1989 року.

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі судом встановлено, що з 1997 року по даний час ОСОБА_1 добросовісно користується житловим будинком по АДРЕСА_1 разом з донькою: ОСОБА_3 . Позивач фактично здійснює функції володільця; своїми правомірними діями позивач заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним.

Дані обставини підтверджуються: технічним паспортом на будинок (а.с.21-25), актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 19 березня 2024 року(а.с.27), інформативною довідкою № 05-03/312 від 25.03.2024 р. Іллінецької міської ради (а.с.28), робочим проектом газопостачання №129-05 (а.с.29), технічними умовами №211 від 29.06.2005 р. (а.с.30), розрахунковою книжкою по оплаті за природній газ та квитанціями на оплату послуг за природній газ (а.с.31-34), детальною довідкою споживача електроенергії (а.с.35-38), актом звірки №3359563-в від 24.03.2024 (а.с.39), довідкою про відсутність заборгованості за користування природним газом (а.с.40).

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відомості на нерухоме майно відсутні.

Як вбачається із листа Державного нотаріального архіву Вінницької області №1233/01-18 від 03.06.2024 року спадкова справа по спадщині ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2002 по 2006 роки не заводилась.

У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п.13 Постанови)

Виходячи зі змісту ч. 1ст. 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови)

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися будинком, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, тому суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому існують підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю за позивачем.

На підставі вище викладеного, ст. ст.2,12,13,76,259,263,268,273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 49/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 03333618, адреса: 22700, вул. Соборна, 19, м. Іллінці Вінницького району Вінницької області.

Суддя: