Рішення № 119514169, 04.06.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11002/24-ц

пр. № 2-5475/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвиновій І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за комплексним договором про надання банківських послуг № 26253056559902-КР від 03 січня 2018 року у сумі 211 042, 94 грн, яка складається із: суми залишку простроченого кредиту 119 711, 24 грн, суми прострочених відсотків 91 331, 70 грн і судовий збір за подання цієї позовної заяви у сумі 2 532, 52 грн.

В обґрунтування вказано, що сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримала від позивача кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта шляхом встановлення ліміту кредитної лінії у розмірі 100 000, 00 грн у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення, з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунку на умовах строковості, поворотності, оплатності. Користуючись кредитними коштами, позичальник не сплачувала тіло кредиту, відсотки за користування, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 211 042, 94 грн.

Відповідач у справі не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

08 березня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 11 березня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

11 березня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи /т. VII а. с. 9/.

12 березня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи за правилами загального позовного провадження /т. VII а. с. 10-11/.

28 березня 2024 року представник позивача через Електронний суд подала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду /т. VII а. с. 19-22/.

16 квітня 2024 року ухвалою судді закрито підготовче провадження у справі і призначення до розгляду по суті /т. VII а. с. 26/.

Відповідач, яка повідомлялася належним чином за адресою свого зареєстрованого / задекларованого місця проживання, у судове засідання не з`явилася, представника не направила, судова кореспонденція повернулася до відправника без вручення адресатові, відзив на позов до суду не надходив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

03 січня 2018 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», яке 15 серпня 2018 року змінило назву на АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та ОСОБА_1 укладено Комплексний договір про надання банківських послуг № 26253056559902-КР, відповідно до умов якого позивач відкрив на ім`я відповідача поточний рахунок в гривні та випустив платіжну картку для здійснення розрахунків по цьому рахунку, а також здійснив кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта шляхом встановлення ліміту кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунку.

В розділі 9 Комплексного договору ОСОБА_1 бажаною для неї сумою кредиту вказала 100 000, 00 грн з можливістю застосування пільгового періоду.

Згідно з Комплексним договором, Паспортом споживчого кредиту та Універсальним

договором банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, Банк встановив наступні умови кредитного обслуговування: максимальний ліміт Кредитної лінії не може перевищувати 1 000 000, 00 грн; строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення Кредитного ліміту; у випадку відсутності повідомлення від Банку про закінчення строку кредиту, відбувається його автопролонгація на кожні наступні 12 місяців; базова процентна ставка становить 48 % річних; процентна ставка на прострочену заборгованість становить 56 % річних; наявний пільговий період; процентна ставка на час дії пільгового періоду - 0,01 %; орієнтовна загальна вартість кредиту - 291 296, 51 грн; реальна річна процентна ставка - 58,89 % річних.

На підставі укладеного Комплексного договору, кредитні кошти у розмірі суми кредитного ліміту перераховувались на картковий рахунок відповідача, відкритий в ПАТ «Банк Кредит Дніпро». У відповідності до досягнутих між сторонами домовленостей, в частині надання кредиту договір був укладений, коли ОСОБА_1 отримала повідомлення від Позивача про те, що їй було встановлено ліміт кредиту, одразу після чого у відповідача виникло право на отримання кредитних коштів.

У відповідності до положень УДБО, Банк, керуючись внутрішніми документами та чинним законодавством України, встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 100 000, 00 грн, про що повідомив клієнта в sms-повідомленні, як такий, що реально може бути наданий. ОСОБА_1 використовувала кредитний ліміт у встановленій Банком сумі, чим підтвердила свою згоду на наданий розмір коштів.

Після спливу строку надання кредитної лінії, Банк, відповідно до чинного законодавства України, внутрішніх документів, УДБО, враховуючи фінансовий стан позичальниці, наявну інформацію щодо її заборгованості, продовжував кредитування наявного у клієнта рахунку без укладання додаткових угод з позичальницею.

Остання, в свою чергу, не висловлювала незгоди з пролонгаціями, що підтверджується активними операціями за кредитом, які проводила відповідач, дані про які відображаються у розрахунках заборгованості та виписках по рахунку.

В подальшому, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, Правилами роботи банків затвердженими постановою Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 23 «Про деякі питання діяльності банків України та банківських груп» (із подальшими змінами), Національний банк України дозволив банкам не враховувати несплату за кредитами протягом 24 лютого 2022 року - 30 червня 2022 року як прострочення (кредитні канікули).

Про запровадження, умови та строк дії кредитних канікул у зв`язку із введенням на території України воєнного стану АТ «Банк Кредит Дніпро» повідомляло клієнтів у низці публікацій на сторінках офіційного сайту Банку www.creditdnepr.com.ua:

Однак, ОСОБА_1 свої обов`язки, як позичальниця за кредитним договором, не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 23 січня 2024 року становить 211 042, 94 грн, та складається з: залишок строкового кредиту - 0, 00 грн, залишок нарахованих строкових відсотків - 0, 00 грн, залишок нарахованих строкових комісій - 0, 00 грн, залишок простроченого кредиту - 119 711, 24 грн, залишок прострочених відсотків - 91 331, 70 грн, залишок прострочених комісій - 0, 00 грн, а загальний залишок заборгованості - 211 042, 94 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтями 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Національного банку України від 08.06.2017 № 49, передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Статті 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» закріплюють право банку самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги і регулювати відносини з клієнтами на договірній основі.

Із визначень термінології УДБО вбачається, що кредитний договір, залежно від виду банківського продукту, може укладатися шляхом оформлення Комплексного договору про надання банківських послуг.

Шляхом підписання Комплексного Договору про надання банківських послуг № 26253056559902-КР, позичальник підтвердив, що він акцептував УДБО версії, чинної на дату укладення договору, і згоден з усіма умовами УДБО в повному обсязі, зокрема, щодо порядку укладення договорів та умов надання всіх послуг, в тому числі, що можуть бути надані йому в майбутньому (з урахуванням всіх змін та доповнень); умови Договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Всі вищезазначені документи складають єдиний Договір.

Згідно з п.п. 2.2-2.4, УДБО визначає умови та порядок надання Банком банківських послуг, зокрема, надання кредитів фізичним особам.

Надання кожної банківської послуги здійснюється на підставі укладеного між Клієнтом та Банком відповідного Договору, в якому міститься посилання на УДБО і підтвердження прийняття Клієнтом Публічної пропозиції.

У кредитному договорі визначаються, серед іншого, такі істотні умови договору: вид Кредиту, сума Кредиту/ розмір Максимального ліміту кредитної лінії / Овердрафту, строк, на який надається Кредит, цільове призначення, розмір процентної ставки та комісій, та інші умови, визначені Кредитним договором як Істотні. Умови надання та обслуговування Кредиту, що не визначені в Кредитному договорі, передбачені Тарифами Банку та УДБО.

Відповідно до умов УДБО, до загальних витрат за Кредитом відносяться витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту, уключаючи проценти за користування Кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги Банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові Платежі), які сплачуються Клієнтом згідно з вимогами законодавства України та/або умовами Кредитного договору (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом). Конкретні види витрат за Кредитом, їх розміри, порядок нарахування та сплати визначаються Кредитним договором, УДБО та/або Тарифами Банку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За змістом частини другої ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору, згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту необхідно враховувати положення статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України і виходити з того, що якщо договором встановлений обов`язок позивальника повернути кредит частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406, вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033) заборгованість за комплексним договором про надання банківських послуг № 26253056559902-КР від 03 січня 2018 року у сумі 211 042, 94 грн, яка складається із: суми залишку простроченого кредиту 119 711, 24 грн; суми прострочених відсотків 91 331, 70 грн, судовий збір у сумі 2 532, 52 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова