Рішення № 119511811, 04.06.2024, Вишгородський районний суд Київської області

04.06.2024 Справа № 363/527/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Охоти Г.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 14.01.2023 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства в електронній формі шляхом накладення одноразового ідентифікатора електронного підпису було укладено договір позики № 72139727.

Згідно п. 1 договору позики ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики.

ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало у повному обсязі, перерахувавши на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів у розмірі 5500 грн. 00 коп. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення суми боргу та сплати процентів за користування сумою позики належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 22000 грн. 00 коп., з яких: 5500 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 16500 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.

14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 8 від 26.07.2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року, що складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп., з яких: 5 500 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 16 500 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало жодних нарахувань, а ОСОБА_1 не було проведено жодної оплати на погашення виниклої заборгованості.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року заборгованості у загальному розмірі 22 000 грн. 00 коп., з яких: 5 500 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 16 500 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.

Крім того, 03.07.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства в електронній формі шляхом накладення одноразового ідентифікатора електронного підпису було укладено договір позики № 4362726.

Відповідно до п.п. 2.1 договору позики ТОВ «МАНІФОЮ» передало ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику), а ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики та інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

ТОВ «МАНІФОЮ» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 у власність погоджену суму грошових коштів у розмірі 4000 грн. 00 коп. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення суми позики та сплати процентів за користування нею належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 11040 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 7040 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування позикою.

11.05.2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11-05/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 11.05.2023 року до договору факторингу № 11-05/2023 від 11.05.2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 11040 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 7 040 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування позикою. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало жодних нарахувань, а ОСОБА_1 не було проведено жодної оплати на погашення виниклої заборгованості.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 4362726 від 03.07.2022 року у загальному розмірі 11 040 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 7 040 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування позикою.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за вказаними договорами позики, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 01.02.2024 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

Судовий розгляд призначався неодноразово: 29.02.2024 року, 27.03.2024 року, 15.04.2024 року, 14.05.2024 року, 04.06.2024 року.

У судові засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання (а.с. 7), в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду.

Копію ухвали суду від 01.02.2024 року було доставлено в електронний кабінет позивача та представника позивача 03.02.2024 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками, сформованими засобами автоматизованої системи документообігу суду (а.с. 69, 71). На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

У судові засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Войтович Л.В. не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце їх проведення. Під час судового розгляду від сторони відповідача неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 74-82, 95-98, 117-124, 133-150), у зв`язку з чим судовий розгляд даної цивільної справи відкладався на іншу дату.

До судового засідання, призначеного на 04.06.2024 року, від представника відповідача адвоката Войтович Л.В. знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів зайнятості представника відповідача в інших судових засіданнях в інших судах. У той же час, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії учасників справи.

Як вбачається з довідки, сформованої засобами автоматизованої системи документообігу суду (а.с. 93), у відповідності до поданого клопотання (а.с. 74) представник відповідача адвокат Войтович Л.В. була ознайомлена з матеріалами цивільної справи в електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Копію ухвали суду від 01.02.2024 року також було доставлено в електронний кабінет представника відповідача.

Наведене дає можливість зробити висновок, що сторона відповідача була належним чином ознайомлена зі змістом позовних вимог, зазначених у позовній заяві, їх обґрунтуванням та доказовим підтвердженням. Зважаючи на обсяг часу, який пройшов з моменту ознайомлення з матеріалами справи внаслідок відкладення судових засідань за клопотаннями сторони відповідача, суд також приходить до висновку, що як відповідач, так і його представник мали достатньо процесуального часу для підготовки власних заперечень щодо позовних вимог, їх обґрунтування та доказового підтвердження з наступним оформленням у відзив на позовну заяву. Однак цього стороною відповідача зроблено не було, на відміну від неодноразового подання клопотань про відкладення судового розгляду.

Враховуючи, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження як малозначної справи, зважаючи на те, що відповідач та його представник були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, а їх участь в судовому розгляді не визнана судом обов`язковою, то суд вважає за можливе здійснювати розгляд за відсутності сторони відповідача. Подальше відкладення судового розгляду неодмінно призведе до порушення принципу розумних строків, невиправданого затягування судового процесу, що непоправно позначиться на завданнях цивільного судочинства та забезпеченні права на доступ до суду, гарантованого приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року.

Судом встановлено, що 14.01.2023 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72139727 (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1 договору позики за цим договором ТОВ « ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики.

Відповідно до п. 2.1-2.3 договору позики сума позики визначена у розмірі 5500 грн. 00 коп. Строк позики становить 30 днів, тобто днем повернення позики є 13.02.2023 року, а базова денна процентна ставка визначена у фіксованому розмірі 2,5%.

Як вбачається з п. 22, 23 договору позики ОСОБА_1 ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ, а сам договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів». Сам договір позики підписаний з боку ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису ma4tQGfp03, а з боку ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом накладення електронного підпису та електронної печатки.

Додатком № 1 до договору позики № 72139727 від 14.01.2023 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором (а.с. 11), в якій наведено графік повернення кредиту, розмір, порядок сплати процентів за користування кредитом, розмір реальної річної процентної ставки та розмір реальної вартості наданого кредиту, а також витрат за наданим кредитом. Вказана таблиця так само підписана ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що 14.01.2023 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір позики № 72139727, за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання з повернення суми позики, сплати процентів на вищезазначених умовах.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало належним чином, перерахувавши 14.01.2023 року на банківський рахунок ОСОБА_1 , вказаний ним при укладенні договору позики, обумовлену суму позики у розмірі 5500 грн. 00 коп. Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.

Судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 12-15).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 14/06/21 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язалося передати грошові кошти ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», а ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося відступити на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до боржників.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 14/06/21 перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги.

26.07.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 8 від 26.07.2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с. 16).

Згідно витягу з Реєстру боржників № 8 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с. 17) до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги ТОВ «ФК «1 безпечне агентство з необхідних кредитів» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі договору позики № 72139727. Вказане право вимоги складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 22000 грн. 00 коп., з яких: 5500 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 16500 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним отримання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року. Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

З розрахунку заборгованості за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року (а.с. 18) вбачається, що ОСОБА_1 допустив порушення своїх зобов`язань за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року, не здійснивши повернення суми позики та сплату процентів, внаслідок чого виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Суд звертає увагу, що умовами договору позики № 72139727 від 14.01.2023 року було погоджено надання суми позики у розмірі 5500 грн. 00 коп. строком на 30 календарних днів з визначенням кінцевого терміну повернення позики 13.02.2023 року. При цьому розмір фіксованої процентної ставки за користування позикою визначено в 2,5%.

З урахуванням цього, по настанню терміну повернення позики та сплати процентів, відповідно до погодженого між сторонами таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 11), ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути всю суму позики у розмірі 5500 грн. 00 коп., а також сплатити проценти за користування позикою протягом 30 календарних днів у розмірі 4125 грн. 00 коп.

У зв`язку з цим суд звертає увагу, що в Постанові ВП ВС від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

З урахуванням цього суд доходить до висновку, що право ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», яке у подальшому перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», нараховувати проценти у розмірі 2,5% за користування ОСОБА_1 наданою сумою позики у розмірі 5500 грн. 00 коп. припинилося 13.02.2023 року, тобто в останній день обумовленого строку кредитування (строку позики). З настанням вказаного строку ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути суму позики, а також сплатити обумовлену суму процентів за користування нею у розмірі 4125 грн. 00 коп.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань з повернення суми позики та сплати вказаних процентів у ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виникло можливість застосування механізму захисту своїх інтересів відповідно до ст. 625 ЦК України.

Однак відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 року на всій території України запроваджено дію правового режиму воєнного стану. На даний момент часу строк дії правового режиму воєнного стану продовжено, внаслідок чого правові наслідки застосування вказаного правового режиму продовжують діяти.

Зважаючи, що між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли позикові відносини, які за змістом, складом та предметом підпадають під дію положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що після допущення ОСОБА_1 прострочення свого зобов`язання, тобто після 13.02.2023 року, ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було позбавлено можливості не тільки нараховувати проценти за користування позикою, тобто поза межами обумовленого строку кредитування, але і позбавлено можливості застосування положень ст. 625 ЦК України.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку щодо доведеності та обґрунтованості обов`язку ОСОБА_1 щодо повернення за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року заборгованості у загальному розмірі 9625 грн. 00 коп., з яких: 5500 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 4125 грн. 00 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування позикою. Наявність заборгованості ОСОБА_1 щодо сплати процентів за договором позики у розмірі 16500 грн. 00 коп. стороною позивача не доведено та належним чином не обґрунтовано, зокрема, відповідного розрахунку нарахування процентів у такому розмірі не надано.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості у загальному розмірі 9 625 грн. 00 коп., з яких: 5 500 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 4 125 грн. 00 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування позикою.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики № 4362726 від 03.07.2022 року.

Судом встановлено, що 03.07.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір позики № 4362726 (а.с. 24-28).

Відповідно до положень п. 2 договору позики ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 4000 грн. 00 коп. строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 02.08.2022 року. Положеннями п.п. 2.4 договору позики передбачено застосування двох типів фіксованої процентної ставки: акційної у розмірі 1,87000% на день та базової у розмірі 2,20000% на день.

Зі змісту договору позики вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису j47635.

Додатком до договору позики № 4362726 від 03.07.2022 року є розрахунок за договором, паспорт позики, в яких наведено інформацію щодо порядку, строках, розмірах повернення позики, сплати процентів, а також щодо реальної річної процентної ставки, реального розміру позики та витрат за ним. Вказані додатки так само підписані ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Таким чином, суд вважає доведеним, що 03.07.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір позики № 4362726, за яким ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 4000 грн. 00 коп. на вищезазначених умовах.

У подальшому між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено п`ять додаткових угод до договору позики № 4362726 від 03.07.2022 року (а.с. 33-42), якими сторонами погоджено продовження строку повернення позики, а також визначено розмір і порядок сплати процентів за користування позикою протягом цього періоду. З додаткових угод вбачається, що по закінченню продовженого строку повернення позики ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути суму позики у розмірі 4000 грн. 00 коп., а також сплатити проценти за весь цей період у загальному розмірі 15444 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 11.05.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «МАНІФОЮ» укладено договір факторингу № 11-05/2023 (а.с. 43-45).

11.05.2023 року між вказаними товариствами було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 11-05/2023 від 11.05.2023 року (а.с. 46). Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 11-05/2023 від 11.05.2023 року (а.с. 47) до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги ТОВ «МАНІФОЮ» до ОСОБА_1 за договором позики № 4362726 від 03.07.2022 року, що складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 11040 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 7040 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування позикою.

З розрахунку заборгованості за договором позики № 4362726 від 03.07.2022 року (а.с. 48) судом підтверджено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 040 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 7 040 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування позикою. Вказаний розрахунок суд вважає правильним та обґрунтованим. У зв`язку з цим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (3028 грн. 00 коп.), витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцезнаходженням їх, забезпеченням доказів (1514 грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що в межах даної справи докази не витребувалися, заходи забезпечення доказів не вживалися. Будь-якого документального підтвердження щодо проведення огляду доказів за місцем їх знаходження та понесення у зв`язку з цим судових витрат позивачем не надано.

З урахуванням цього суд не вбачає підстав для відшкодування на користь позивача заявлених ним судових витрат у розмірі 1514 грн. 00 коп., понесених ним у зв`язку з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів.

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на розмір задоволених вимог відносно розміру заявлених вимог, то на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1892 грн. 50 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості:

- за договором позики № 72139727 від 14.01.2023 року у загальному розмірі 9625 (дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою боргу, 4125 (чотири тисячі сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування позикою;

- за договором позики № 4362726 від 03.07.2022 року у загальному розмірі 11040 (одинадцять тисяч сорок) гривень 00 копійок, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою боргу, 7040 (сім тисяч сорок гривень) 00 копійок заборгованість за процентами за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1892 (одна тисяча вісімсот дев`яносто дві) гривні 50 копійок

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя О.В. Рукас