Рішення № 119505971, 05.06.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9925/24

Провадження 2/127/1204/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради та Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся заступник керівника Вінницької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Вінницької міської ради та Національної служби здоров`я України, з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину на підставі ст. 1206 ЦК України.

Позов мотивовано тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/29834/22 від 18.04.2023 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим. Згідно даної ухвали суду, яка набрала законної сили 26.04.2023, 19 вересня 2022 року близько 08:00 години ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault Clio», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Келецької у м. Вінниці, в напрямку вулиці В. Інтернаціоналістів, в районі будинку № 106, наближаючись до розмітки нерегульованого пішохідного переходу, по якому зліва-направо перетинала проїзну частину пішохід ОСОБА_2 , не надав їй переваги у русі, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, в результаті чого, з необережності, допустив наїзд на останню. Внаслідок даної події ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 940/949/956/960 від 28.11.2022, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми. У зв`язку із отриманими травмами ОСОБА_2 з 19.09.2022 по 26.09.2022 та з 05.10.2022 по 12.10.2022 (14 ліжко-днів) перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується довідкою № 292/01-26/09, виданою даним закладом 14.02.2024. Таким чином, загальна вартість лікування ОСОБА_2 у нейрохірургічному відділенні КНП «Вінницька МКЛШМД» склала 13645, 52 гривень. Згідно з інформацією КНП «Вінницька МКЛШМД» стаціонарне лікування ОСОБА_2 фінансувалось за рахунок Національної служби здоров`я України 12998, 44 гривень та за рахунок місцевого бюджету 647, 08 гривень. Невідшкодування витрат на лікування особи, потерпілої від злочину - ОСОБА_2 призводить до порушення інтересів держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я , забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що є підставою для звернення прокурора до суду на захист державних інтересів, адже Національна служба здоров`я України та Вінницька міська рада, як органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжили заходів щодо стягнення вищевказаних витрат.

Вищевикладене й стало підставою для звернення прокурора до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 13645, 52 гривень на відшкодування понесених Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи, а саме: 12998, 44 гривень на користь Державного бюджету України та 647, 08 гривень на користь місцевого бюджету Вінницької територіальної громади.

Ухвалою суду від 04.04.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи та офіційного веб-сайту Укрпошти (трекінг відправлення 0600259305230) вбачається, що поштове відправлення із ухвалою суду від 04.04.2024 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, відповідач отримав особисто 09.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 53)

Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 04.04.2024, від відповідача відзив на позов не надійшов.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, чи клопотання, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі 127/29834/22 від 18.04.2023, яка набрала законної сили 26.04.2023, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. (а.с. 28-29)

Так, з вищевказаного судового рішення вбачається наступне:

«Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 19 вересня 2022 року близько 08:00 години він, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault Clio», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Келецької у м. Вінниці, в напрямку вулиці В. Інтернаціоналістів, в районі будинку № 106, наближаючись до розмітки нерегульованого пішохідного переходу, по якому зліва-направо перетинала проїзну частину пішохід ОСОБА_2 , не надав їй переваги у русі, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, в результаті чого, з необережності, допустив наїзд на останню.

Внаслідок даної події ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 940/949/956/960 від 28.11.2022, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, забійної рани м`яких тканин потилично-тім`яної ділянки голови справа, підшкірної гематоми правої тім`яної ділянки; забою м`яких тканин грудної клітини; забою м`яких тканин тазу, підшкірних гематом - правої сідниці, правої поперекової ділянки, правого ліктя, обох гомілок; перелому латеральної кісточки правого гомілково-ступеневого суглоба із зміщенням, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я…

Порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди…

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження…»

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зокрема ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст.1206ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Той факт, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі 127/29834/22 від 18.04.2023 кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не може бути визнаний, в даному випадку, як підстава для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку відшкодувати заподіяну ним шкоду, оскільки це не є реабілітуючою підставою.

Судом встановлено, що вищевказані обставини стали наслідком перебування ОСОБА_2 з 19.09.2022 по 26.09.2022 та з 05.10.2022 по 12.10.2022 (14 ліжко-днів) на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується довідкою № 292/01-26/09, виданою даним закладом 14.02.2024. (а.с. 14-15)

Таким чином, судом встановлено, що між злочинними діями винної особи ОСОБА_1 та перебуванням потерпілої ОСОБА_2 на лікуванні є прямий причинний зв`язок.

Загальна вартість лікування ОСОБА_2 склала 13645, 62 гривень, з яких 12998, 44 гривень фінансувалось за рахунок Національної служби здоров`я України, а 647, 08 гривень - за рахунок місцевого бюджету, що підтверджується довідкою № 292/01-26/09, виданою 14.02.2024 Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». (а.с. 14-15)

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги за організційно-правовою формою є комунальним закладом, власником (засновником) якої є Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради. (а.с. 16-18)

Національна служба здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» та Національною службою здоров`я України було укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантів № 2569-Е124-Р000, у відповідності до якого Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» зобов`язалось надавати відповідні медичні послуги, а Національна служба здоров`я України, в свою чергу, зобов`язалась оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів. (а.с. 30-39)

Згідно із ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3, п. 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, як вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора; у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб; стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Однак, зазначені вище витрати закладу охорони здоров`я відповідачем до цього часу в добровільному порядку не відшкодовані.

Згідно ізст. 1 Закону України «Про прокуратуру»прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією Українифункції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписамист. 23 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під поняттям «інтереси держави» розуміють закріпленуКонституцієюта законами України, міжнародними договорами та актами систему фундаментальних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства (політичній, соціальній, економічній, науково-технічній, інформацій, військовій).

В основі «інтересів держави» є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99визначено, що оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно доКонституції Україниможе бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є відшкодування закладу охорони здоров`я, що перебуває у державній власності, витрат на лікування особи, що потерпіла від злочину.

Між сторонами по справі виник спір щодо недоотримання державним бюджетом коштів, витрачених державою на лікування особи, що в свою чергу зачіпає економічні інтереси держави.

Незважаючи на вищевикладене та всупереч своєму обов`язку Вінницькою міською радою та Національною службою здоров`я України, станом на час подання прокурором позову, не вжито жодних заходів спрямованих на повернення коштів державі.

Також, судом прийнято до уваги, що 06.03.2024 Вінницькою окружною прокуратурою було повідомлено Вінницьку міську раду та Національну службу здоров`я України про намір прокурора звернутися до суду з даним позовом, однак жодних дій, які б свідчили про належне реагування, Вінницькою міською радою та Національною службою здоров`я України вчинено не було.(а.с. 21-27)

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що втручання Вінницької окружної прокуратури з метою відновлення порушених майнових прав держави, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, є обґрунтованим та необхідним.

Частина першастатті 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 5ст. 56 ЦПК Україниу разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до ч. 1ст. 57 ЦПК Україниоргани та інші особи, які відповідно достатті 56 цього Кодексузвернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Крім того, право на звернення з даним позовом саме прокурора передбачено ст. 128 КПК України та Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані прокурором разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 04.04.2024 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені прокурором у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Судом не встановлено, що обчислення Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» фактичних витрат на лікування ОСОБА_2 суперечить Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину ОСОБА_2 , 13645, 52 гривень, з яких: 12998, 44 гривень підлягає стягненню на користь Державного бюджету України та 647, 08 гривень - на користь місцевого бюджету Вінницької територіальної громади.

При цьому суд зауважує, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, на який має бути здійснено стягнення, норми ч. 5 і ч. 7 ст. 265 ЦПК України не встановлюють, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача(-ів) в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення. На що неодноразово звертав увагу й Верховний Суд в своїх постановах.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Враховуючи те, що прокуратура на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», повне задоволення позову, а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028, 00 гривень.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 15, 16, 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 56, 57, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину ОСОБА_2 , 13645, 52 гривень, з яких: 12998, 44 гривень підлягає стягненню на користь Державного бюджету України та 647, 08 гривень - на користь місцевого бюджету Вінницької територіальної громади.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3028, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Вінницька міськарада: ЄДРПОУ 25512617; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Національна службаздоров`я України: ЄДРПОУ 42032422; місцезнаходження: м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 19.

Рішення суду складено 05.06.2024.

Суддя: