Рішення № 11949145, 21.07.2010, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа №2-3857/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

„28” липня 2010 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

при секретареві - Гудим О.І.,

за участі представника позивача Малого Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду справи цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 09.08.2004 р. відповідно до п. 1.1 кредитного договору №2425-Д від 06.08.2004 р., договору застави майна №2425-Д(з) від 06.08.2004 р. одержав кредит в сумі 6800 грн. терміном на 12 місяців по 06.08.2005 р. з виплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних, та відповідно до п. 2.1, 4.1.1 договору позивач за цим позовом взяв на себе зобовязання видати кредит відповідачеві безготівковим платіжним дорученням шляхом перерахування котів на рахунок відповідача або готівковим розрахунком з оформленням видаткового касового ордера відповідно до форми КО-2 на протязі трьох банківських днів.

Відповідно до п. 1.2, 3.1 договору відповідач зобовязався повертати кредит та відсотки за користування кредитом в строки та на умовах, передбачених цим договором, та відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобовязався у випадку порушення термінів повернення кредиту, вказаних у п. 3.1 договору, сплачувати додатково позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі: до 5 днів прострочки повернення кредиту 0,3% від суми простроченого повернення кредиту за кожний день прострочки; більше 5 днів 1% за кожний день за весь час прострочки повернення кредиту; згідно п 5.2 відповідач взяв на себе зобовязання при поверненні кредиту в першу чергу сплачувати відсотки за користування кредитом. Зазначаючи у позові про те, що боржник не здійснив жодної проплати по поверненню кредиту, відсотків за користування кредитом, а також про те, що відповідач грубо порушив взяті на себе зобовязання, що призвело до утворення заборгованості, яка, не зважаючи на направлення на адресу відповідача листів з прохання погашення заборгованості, сплачена не була, у позові й заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 68 835 грн., вирішити питання про розподіл судових витрат тощо.

У судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі довіреності, посилався на посилався на обставини, зазначені у позовній заяві, надав аналогічні викладеному пояснення та наполягав на задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, який був повідомлений про розгляд справи належним чином, не зявився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, у звязку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.

Відповідно до кредитного договору від 06.08.2004 р. сторони за ним (Дніпропетровська ощадна кредитна спілка та ОСОБА_2О.) погодили, що кредитна спілка надає, а позикодавець приймає кредит в сумі 6800 грн . на строк 12 місяців з 06.08.2004 р. по 06.08.2005 р. у національній валюті із виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних, та позикодавець зобовязується повернути кредит в строки та на умовах, визначених даним договором. Разом з тим, сторони за цим договором обумовили порядок повернення кредиту, а саме повернення коштів відбуватиметься шляхом перерахування коштів на рахунок кредитної спілки до 06 числа кожного місяця у розмірі 567 грн. (сума позики) та у розмірі 170 (сума відсотків) грн. Відповідно до п. 5.1 кредитного договору сторони за ним передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату кредиту у виді додаткової оплати позикодавцеві відсотків за користування непогашеною сумою кредиту в розмірі: до 5 днів прострочки повернення кредиту 0,3% від суми простроченого повернення кредиту за кожний день прострочки; більше 5 днів 1% за кожний день за весь час прострочки повернення кредиту; згідно п 5.2 відповідач взяв на себе зобовязання при поверненні кредиту в першу чергу сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно п. 7.1 даний договір вступає в силу з моменту отримання грошових коштів та діє до виконання сторонами своїх зобовязань.

Як було встановлено судом, кошти в сумі 6800 грн. були отримані ОСОБА_2 09.08.2004 р., про що свідчить видатковий касовий ордер, утім, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, відповідач порушив взяті на себе зобовязання, допустивши неповернення кредитних коштів з вересня 2004 року, тобто з місяця, з якого мало відбуватися виконання з боку позичальника зобовязань за договором від 06.08.2004 р., що призвело до утворення заборгованості, яка, не зважаючи на направлення на адресу відповідача листів з прохання погашення заборгованості, сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Проте, на порушення зазначених вище правових норм зобовязання з боку боржника виконано не було, у звязку з чим для суду вбачаються правові підстави задля поновлення порушених прав позивача в обраний останнім спосіб.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалення рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2425-Д від 06.08.2004 р. в розмірі 68835 грн.; разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Разом з тим, вирішуючи в обовязкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 688,35 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218, 224,226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Кредитної спілки «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» (код ЄДРПОУ 25778752, місце знаходження юридичної особи: м. Дніпропетровськ, вул. Московська. 12) заборгованість за кредитним договором в розмірі 68835 (шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять пять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» (код ЄДРПОУ 25778752, місце знаходження юридичної особи: м. Дніпропетровськ, вул. Московська. 12) судові витрати, повязані зі сплатою судового зору в розмірі 688 (шістсот вісімдесяти восьми) гривень 35 (тридцяти пяти) копійок та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача; заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, зокрема, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя