Рішення № 119482753, 23.05.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20008/23

Провадження № 2/522/1584/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа Одеська Універсальна Товарна Біржа «Центр» Україна про визнання біржового договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2023до Приморськогорайонного судум.Одеси надійшовпозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання біржового договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 21.11.1997 на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-1157, а саме квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, на час укладання зазначеного договору правочини, зареєстровані на біржі не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», згідно з ч. 2 ст. 15 якого, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Про це прямо зазначається в самому договорі купівлі-продажу, а саме: Договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

31.07.2023 померла ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юшиною С.І. заведено спадкову справу № 10/2023 та повідомлено про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу з порушенням норм діючого на той час законодавства, та рекомендовано з приводу визнання договору купівлі-продажу дійсним звернутись до суду. У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу вище вказаного нерухомого майна дійсним.

13.10.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

07.11.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

09.04.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі з додатками: довідка з БТІ та квитанції про відсутність заборгованостей по сплаті комунальних послуг.

09.04.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачі повідомлялись про розгляд справи належним чином, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши та перевіривши їх доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних встановлених судом обставин.

Судом встановлено, що 21.11.1997 на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-1157, а саме квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу від 21.11.1997 № Н/97-1157 квартира продана за 36 000 грн, які отримані продавцем після підписання договору.

Зазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано в КП БТІ у м. Одесі 17.12.1997 в реєстровій книзі: № 230 пр. стр. 129, реєстровий номер 469, про що свідчить відмітка на зворотній сторінці договору, та скріплено печаткою.

Згідно листа КП БТІ ОМР від 08.04.2024 № 37143/04-04 право власності на кв. АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.1997 № Н/97-1157, зареєстрованого Одеською універсальною товарною біржею «Центр».

Статтею 227ЦК УРСР1963року передбачалася, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно зі ст.15Закону України«Про товарнубіржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

На час укладання спірного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному на той час законодавстві, оскільки згідно зі ст.ст. 224,227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягнуло недійсність договору.

Проте, згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»біржі мали право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягали наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року), а відповідно дост. 153 ЦК УРСР 1963 рокудоговір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положення ст. 227 ЦК УРСР 1963 рокуспрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст.15Закону України«Про товарнубіржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Згідно зі ст.47ЦК УРСР1963року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другоюстатті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 покупець вказаної квартири, який є матір?ю позивачки. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юшиною С.І. заведено спадкову справу № 10/2023 та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу з порушенням норм діючого на той час законодавства, та рекомендовано з приводу визнання договору купівлі-продажу дійсним звернутись до суду.

Родинні зв?язки між ОСОБА_5 та позивачкою підтверджуються свідоцтвом про народження, виданим 25.02.1970 серія НОМЕР_1 , та про що зроблено відповідний актовий запис №262, де в графі мати зазначено « ОСОБА_5 »

Крім того, після реєстрації шлюбу 27.03.2023 прізвище позивачки змінилось на « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Положеннями ст.15ЦК Україниунормовано,що кожнаособа маєправо назахист свогоцивільного правау разійого порушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки вказаний договір повністю виконаний сторонами, не містить умов, які б суперечили закону, зареєстрований на Одеській товарній біржі, суд вважає за можливе поновити порушене право позивача на підставі ч. 2ст. 47 ЦК УРСР1963 року.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2ст. 47 ЦК УРСР1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства - а самест.204ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

З огляду на викладене, суд вважає, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1996 році, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа Одеська Універсальна Товарна Біржа «Центр» Україна про визнання біржового договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-1157, а саме квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 1997 року на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_6 .

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 03.06.2024.

Суддя І.А. Павлик