Ухвала суду № 119469071, 03.06.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/3938/24

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали справи за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича, м.Київ

про стягнення 222 752,62 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у сумі 222 752,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог Департамент посилається на те, що відповідачем не було виконано свого обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом житлового будинку садибного типу та господарських будівель по вул.Звіринецька, 26 в Печерському районі м.Києва загальною площею 447,6 кв.м.

Ухвалою від 08.04.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійщо висновку щодо наявності підстав для закриття провадження. При цьому, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством. Критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Умовами відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Так, частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачалося, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Наразі, суд зазначає, що позивачем фактично заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом житлового будинку садибного типу та господарських будівель по вул.Звіринецька, 26 в Печерському районі м.Києва загальною площею 447,6 кв.м.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку правовідносини участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва у позивача виникли з відповідачем, як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем. Означені висновки суду ґрунтуються на такому.

27.09.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Кіма Антона Віссаріоновича.

28.11.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельною інспекції у місті Києві за № КВ 082163330644 зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт по вул. Звіринецька, 26, м. Київ, замовником будівництва є Кім Антон Віссаріонович, а не Фізична особа - підприємець Кім Антон Віссаріонович.

Судом враховано, що згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва - це фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033)

Згідно з пунктом 4.3 Порядку, прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє Замовника від обов`язку її сплатити. Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь.

З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від (пункти 10-13), якими виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що встановлювала обов`язок укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь перестав існувати.

Визначений Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом № 132-IX розмірі та порядку.

Передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: - об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; - об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично у даному випадку мають місце правовідносини зі сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, які виникають між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також замовником будівництва, яким фактично у даному випадку є фізична особа.

При цьому, наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця ніяким чином не змінює змісту правовідносин та їх суб`єктного складу.

В контексті наведеного судом враховано, що згідно змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності відповідача є:

62.01 Комп`ютерне програмування;

77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів;

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

62.02 Консультування з питань інформатизації;

63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність;

63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Тобто, будівництво житлових будинків не належить до видів діяльності відповідача, як суб`єкта підприємництва.

До того ж, зі змісту декларації про початок будівельних робіт вбачається, що замовником буде здійснено будівельні роботи із будівництва індивідуального житлового будинку садибного типу та господарських будівельних споруд.

За таких обставин, враховуючи, що предметна складова спірних правовідносин вказує на те, що спір у справі не належить до господарської юрисдикції, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі №910/3938/24 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у сумі 222 752,62 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В контексті наведеного, суд звертає увагу позивача на те, що закриття провадження у справі не перешкоджає повторному зверненню із позовом у порядку цивільного судочинства.

Суд звертає увагу, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства"). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії").

Отже, у даному випадку відмова у відкритті провадження у справі не обмежує доступу позивача до правосуддя, оскільки Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має право та можливість звернутися за судовим захистом у відповідності до визначеної вище юрисдикції.

Керуючись ст. 4, 45, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/3938/24 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи - підприємця Кіма Антона Віссаріоновича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у сумі 222 752,62 грн.

2. Роз`яснити Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що згідно приписів ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2024.

Суддя В. В. Князьков