Постанова № 11946735, 02.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 року справа № 2-а-4821/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Відповідач) № 001432310/0 від 04.02.2010 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень – жовтень 2009 року на суму 442 205,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Акта перевірки від 25.01.2010 року № 41/23-1/19477064 про результати позапланової виїзної перевірки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень 2009 року та за період жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень 2009 року працівниками Бориспільської ОДПІ неправомірно в порушення приписів п.п.7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на тій підставі, що постачальники Державного підприємства обслуговування повітряного руху України по даних податкового обліку не знаходяться за юридичною адресою.

02 червня 2010 року представники Позивача та Відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

В письмових запереченнях наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити. Заперечення аргументовані тим, що Позивачем завищено від’ємне значення в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за серпень 2009 року на 277 251,72 грн., за вересень 2009 року – на 164 953,74 грн. по постачальниках, яких місцезнаходження під час перевірки не встановлено або внесено запис до ЄДР про відсутність місцезнаходження, тобто мають стан, відмінний від основного, а отже податкове повідомлення-рішення № 001432310/0 від 04.02.2010 року є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 15.01.1993 року. Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 19.01.1993 року за № 4810, станом на 11.11.2009 року перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ та має свідоцтво платника податку на додану вартість від 10.07.2009 року № 100233960 виданого Бориспільською ОДПІ.

Бориспільською об’єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень 2009 року та за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень 2009 року.

За результатами перевірки, Бориспільською ОДПІ складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25.01.2010 року № 41/23-1/19477064 та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 року № 001432310/0, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 442 205,46 грн.

З висновками акту перевірки щодо порушення Позивачем п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 442 205,46 грн., суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас», ТОВ «Укрростком», ПП «Флор-Систем», ПП «Електроснаб-37», ВАТ «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль», ТОВ «АПС-Центр» були укладені договори.

Факт вчинення договірних зобов’язань між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року № 996/ХІV визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996/ХІV первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Оскільки на момент здійснення господарських операцій, контрагенти перебували на податковому обліку, то в момент виписання податкової накладної у них виникали як відповідні податкові зобов’язання так і податковий кредит.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб’єкти господарювання зобов’язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб’єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що податкові накладні виписані контрагентами на адресу Позивача складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженою особою, а отже, накладні відповідають вимогам п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та ст.ст. 2, 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ». Отже, доводи відповідача про відмову повернути на законних підставах суму податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень – жовтень 2009 року у розмірі 442 205,46 грн. є безпідставними, оскільки відсутність за місцезнаходженням або не встановлення місцезнаходження контрагентів Позивача не тягне за собою недійсність всіх здійснених господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас», ТОВ «Укрростком», ПП «Флор-Систем», ПП «Електроснаб-37», ВАТ «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль», ТОВ «АПС-Центр», а також не є підставою для відмови у поверненні ПДВ. Тим більше, що договори між Позивачем та його контрагентами не визнавались недійсними, та ці контрагенти є належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем.

У відповідності до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, тобто на податковий кредит платник податку не вправі розраховувати лише за однієї умови - відсутності податкової накладної.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію у якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такої правової позиції притримується і Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 16.01.2008 року де зазначено: «відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум до державного бюджету».

Приписами підпункту 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, відповідачами цей термін порушено.

Згідно з п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 р. № 209/72 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Підставою для звернення до суду суб’єктів господарювання у справах про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є порушення передбаченого Законом права платника податку на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки. Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону, платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 35 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації. Відповідач отримав податкові декларації своєчасно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість необґрунтоване, протиправно позбавляє позивача на повернення фактично сплачених сум ПДВ під час здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачаться з матеріалів справи, Бориспільською ОДПІ не надано доказів законності позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування спірних сум, у зв’язку з чим вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № 001432310/0 від 04.02.2010 року Державного підприємства обслуговування повітряного руху України підлягає задоволенню.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області № 001432310/0 від 04.02.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя А.І. Балаклицький

Постанова станом на 02 червня 2010 року законної сили не набрала.