Ухвала суду № 119437968, 03.06.2024, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1010/24

Провадження № 1-в/192/90/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне в режимі відеоконференції подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21», засудженого вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року за ч.2 ст.185 КК України, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,

за участю учасників провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника ДУ «СВК (№21)» ОСОБА_5 ,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

Початок строку: 04.11.2020 року

Кінець строку: 04.12.2024 року

В С Т А Н О В И В:

Начальник Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» Міністерства юстиції України звернувся до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, посилаючись на те що він на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, до праці ставиться відповідально, працевлаштований виробником гранул на виробництві установи, має 6 заохочень, стягнень не має, порушень режиму утримання не допустив. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», «Подолання наркотичної залежності», «Професія». Закінчив Солонянський навчальний центр та здобув професію муляр-штукатур. Визнає провину у вчиненому злочині, вирішене питання реєстрації, заборгованості за виконавчими листами не має.

Представник адміністрації «Солонянської виправної колонії №21» в судовому засіданні подання підтримав, а прокурор не заперечував проти звільнення засудженого умовно-достроково, оскільки вважав, що останній своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Засуджений в судовому засіданні просив звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.

Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21», прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що подання не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з`ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_6 в установах виконання покарань за останньою судимістю знаходиться з 05 листопада 2020 року.

У Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21» знаходиться з 21 січня 2021 року, на даний час відбув 2/3 строку покарання. Працевлаштований на виробництві установи.

Згідно довідки про заохочення та стягнення на даний період часу має шість заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці. Стягнень не має.

Суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці.

Разом з тим, з урахуванням початку строку відбування покарання листопад 2020 року, ОСОБА_3 , перше заохочення отримав лише майже через два роки від початку його відбування, а після прибуття до СВК № 21 - лише через один рік та дев`ять місяців після прибуття, що свідчить про те, що засуджений лише стає на шлях виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даного обов`язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, ОСОБА_3 має середній рівень такого ризику, що свідчить про те, що він лише стає на шлях виправлення, однак вказаного на думку суду не достатньо для висновку про необхідність дострокового звільнення.

Відповідно до ч. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого станом на травень 2024 року ОСОБА_3 є таким, що став на шлях виправлення. Разом з тим, з матеріалів особової справи з`ясовано, що згідно аналогічного висновку в серпні 2023 року ОСОБА_3 набрав лише 35 балів, тобто не є таким що став на шлях виправлення. Крім того, згідно наявних в особовій справи характеристик за весь час відбування покарання ОСОБА_3 характеризувався посередньо і лише згідно останньої характеристики добре.

Також судом встановлено, що питання про умовно- дострокове звільнення ОСОБА_3 вже розглядалося судом та ухвалою від 06 жовтня 2023 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року було відмовлено ОСОБА_3 в його достроковому звільненні як такому, що не став на шлях виправлення. Суд вважає, що з моменту розгляду судом аналогічного питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 , його поведінка не змінилася на стільки, щоб стати підставою для задоволення подання.

В якості характеризуючих обставин суд враховує те, що ОСОБА_3 вже тричі звільнявся умовно-достроково, після чого знову вчиняв злочини, що свідчить про легковажне ставлення до довіри, яка була висловлена йому під вирішення питання про його звільнення.

Суд, виходячи з положень ст. 81 КК України та роз`яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким" від 26 квітня 2002 року № 2, проаналізувавши дані щодо ставлення засудженого до вчиненого ним злочину, щодо праці, додержання ним вимог режиму, дані про його особу за весь період перебування в установах відбування покарань, оцінюючи у сукупності з даними щодо обставин вчиненого злочину та строку реального відбуття призначеного покарання, приходить до висновку, що засуджений за весь період відбування покарання не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.

Також суд враховує, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Суд вважає, що поведінка ОСОБА_3 має позитивну динаміку, проте на даний час не змінилася на стільки, щоб можна було дійти висновку про його повне виправлення, у зв`язку з чим підстави для задоволення подання відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_3 .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.

Суддя ОСОБА_1