Рішення № 119425627, 31.05.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2024 року (10:40)Справа № 280/4494/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69095, м.Запоріжжя, вул.Приходська, 58, код ЄДРПОУ 43315529) про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить: визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо позивача за виконавчим провадженням №57328578.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №57328578 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №49582392, виданого 14.03.2018 відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 залишку виконавчого збору у розмірі 426626,49 грн. Так, 20.09.2019 державним виконавцем винесено постанову №57328578 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно вказана постанова про стягнення виконавчого збору не була пред`явлена до виконання, однак згідно даних Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням №57328578, яке наразі є знищеним. На заяву представника позивача про виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №57328578, листом від 13.05.2024 вих.№46159-1-26.1 відповідач повідомив, що повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є наслідком для виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №57328578. Зазначає, що наявність відомостей відносно позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників по виконавчому провадженню №57328578, порушує його майнові та немайнові права. Враховуючи викладене просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

27.05.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №25130) у якому останній зазначає, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 57328578 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №49582392, виданого 14.03.2018 відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про: стягнення з ОСОБА_1 залишку виконавчого збору у розмірі 426626,49 грн. Постановою заступника начальника відділу №57328578 від 01.10.2018 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу. В подальшому, 20.09.2019 заступником начальника відділу винесено постанову № 57328578 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки, ОСОБА_1 вимоги виконавчого документа, а саме постанови про стягнення виконавчого збору № 49582392 від 14.03.2018 не виконано, станом на теперішній час відсутня інформація про наявність обставин визначених частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», відтак підстави для виключення інформації по виконавчому провадженню № 57328578 щодо ОСОБА_1 з реєстру боржників відсутня. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За приписами ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

01.10.2018 заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 57328578 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №49582392, виданої 14.03.2018 відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 залишку виконавчого збору у розмірі 426626,49 грн. (а.с.53).

20.09.2019 заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу згідно п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.54-55).

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників наявні відомості про ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №57328578 (а.с.8).

На звернення представника позивача, листом від 09.05.2024 №45594-1-261 відповідач повідомив, що виконавче провадження № 57328578 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 49582392 виданого 14.03.2018 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було передано до архіву та станом на теперішній час знищено у зв`язку із закінченням трирічного терміну зберігання (а.с.10).

На звернення представника позивача щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №57328578, листом від 13.05.2024 вих.№46159-1-26.1 відповідач повідомив, що згідно п. 6 розділу XI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Пре виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі зазначеного станом на теперішній час відсутня інформація про наявність обставин визначених частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», таким чином підстави для виключення інформації по виконавчому провадженню № 57328578 щодо ОСОБА_1 з реєстру боржників відсутня (а.с.14-15).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення позивача з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №57328578, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону №1404-VIII, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.

Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII, Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

За приписами ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VІІІ, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

За приписами ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень від 20.09.2019.

Отже, стягувач мав право повторно пред`явити спірний виконавчий документ до примусового виконання протягом трьох місяців з дня повернення.

Відтак, стягувачем пропущений встановлений Законом строк пред`явлення спірного виконавчого документу до виконання.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).

Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).

Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону №1404-VIII;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Як встановлено вище, 20.09.2019 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що не перешкоджало стягувачу повторно пред`явити до виконання виконавчий лист у строки визначені ст. 12 Закону № 1404-VIII.

Між тим, виконавчий лист повторно стягувачем не було пред`явлено до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк. Отже, на час розгляду справи в суді на примусовому виконанні вказаний виконавчий документ не перебуває.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом чотирьох років не вчиняє активних дій з метою пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.

Так, суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.

У відповідності до вимог ч.5 ст.59 Закону № 1404-VІІІ, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відтак, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

Разом з цим, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача по відношенню до позивача, оскільки як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу підстави для виключення позивача з Єдиного реєстру боржників були відсутні, так і на момент звернення позивача до відповідача, будь-яких законодавчих механізмів, які передбачали б можливість виключення позивача з Єдиного реєстру боржників як боржника у виконавчому провадженні №57328578, чинним законодавством не встановлено.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки відповідачем у справі є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), то з нього мають бути стягнуті на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69095, м.Запоріжжя, вул.Приходська, 58, код ЄДРПОУ 43315529) про зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №57328578.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.05.2024.

Суддя Ю.В. Калашник