Ухвала суду № 11942557, 26.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2010 року м. КиївК-6633/08

К-7035/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 27 березня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року

у справі № 11/257

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Небо»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 27 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Небо»(далі ТОВ «Небо», позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідач), третя особа - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0002972301/2-35516 від 25 жовтня 2004 року, стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Небо»судові витрати у розмірі 1524,44 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року та постанову Господарського суду м. Києва від 27 березня 2007 року та постановити ухвалу, якою в позові ТОВ «Небо»відмовити повністю.

Третя особа в поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року та постанову Господарського суду м. Києва від 27 березня 2007 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційні скарги позивач просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційні скарги ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Небо»за період з 01 жовтня 2002 року по 01 січня 2004 року, за результатами якої складено акт №1357/23/2-30043939 від 14 червня 2004 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002972301/2-35516 від 25 жовтня 2004 року, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 10152,00 грн. (8460,00 грн. основний платіж та 1692,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР), у звязку з безпідставним включенням до складу валових витрат транспортно-експедиційних послуг, а також послуг з оформлення документів та перевезення товару на загальну суму 28190,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оленіч та Компанія»(далі ТОВ «Оленіч та Компанія», експедитор) було укладено договір доручення №01/10 від 10 січня 2003 року з надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого експедитор організовує за дорученням позивача відправлення належних йому вантажів по маршруту Іллічівськ-порт-Київ, здійснює розрахунки з транспортними й експедиторськими організаціями, митними й іншими органами та виконує інші доручення позивача, що передбачені зазначеним договором.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, виконання умов договору №01/10 від 10 січня 2003 року підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками, актами здачі-приймання виконаних робіт, банківськими виписками та реєстрами, митними деклараціями, податковими накладними.

Також, судами, на підставі долучених до матеріалів справи УАД (уніфікованих адміністративних документів) та CMR (міжнародних товарно-транспортних накладних), встановлено, що вищезазначені витрати понесені у звязку з веденням господарської діяльності позивача, оскільки експедитор займався оформленням документів, знаходив перевізників для доставки в м. Київ імпортованої позивачем тканини, продаж якої є одним із основних напрямків діяльності ТОВ «Небо».

Крім того, вартість транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ТОВ «Оленіч та Компанія», віднесено позивачем до складу собівартості товарів, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Висновком експертизи №8921 від 27 грудня 2006 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що висновок акту №1357/23/2-30043939 від 14 червня 2004 року «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Небо»щодо заниження податку на прибуток за 2003 рік на суму 8470,00 грн. документально не підтверджується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що, оскільки витрати за послуги, надані ТОВ «Оленіч та Компанія», були понесені позивачем у звязку з веденням господарської діяльності та підтверджені документально, то такі витрати правомірно було включено ним до складу валових витрат, що відповідає вимогам Закону № 334/94-ВР, а тому висновок відповідача про заниження оподатковуваного прибутку у розмірі 28190,00 грн. є помилковим.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду м. Києва від 27 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 27 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко