Рішення № 119420131, 31.05.2024, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3048/23

Провадження № 2/686/1517/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024

м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Салоїд Н.М.,

секретаря удового засідання Лоб І.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

та його представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , старости сіл Ставчинці та Польові Гринівці Чорноострівської селищної ради - Редчук Валентини Володимирівни, Чорноострівської селищної ради, приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Красовської Наталії Вікторівни про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в :

В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою про визнання недійсним заповіту від 17 травня 2018 р. ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений старостою сіл Ставчинці та Польові Гринівці Чорнострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 17 травня 2018 року ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за № 15.

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою позивача, після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

Так, як він проживає у місті Хмельницькому, то часто навідував свою сестру у с. Ставчинці, але десь із січня місяця по травень місяць лікувався та зробив операцію, вимушений був займатися своїм лікуванням та проходити реабілітацію і тому не міг відвідувати сестру та допомагати по господарству як робив раніше, але знаючи про те, що за його сестрою наглядає соціальний робітник, то був впевнений що соціальний працівник допомагає сестрі.

У свою чергу, з Щоденника соціального працівника довідався, що 02.04.2018 сестрі викликали фельдшера, а в подальшому з розмов сусідів у неї стався інсульт.

Після приїзду до будинку сестри у с. Ставчинці, з`ясувалось, що з будинку зникли усі документи померлої. По даному факту позивач звернувся до СВ Хмельницького РВП Хмельницького ВП ГУ Національної поліції в Хмельницькій області, де 01.06.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості кримінального провадження N 12018240250000409 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець, він дізнався, що сестра за життя склала заповіт на земельні ділянки площею 2,36 га та 0,78 га, акти на право власності на земельні ділянки серії Я3 № 101865, кадастровий номер 6825088100:03:008:0371 та серії ЯЗ № 101864, кадастровий номер 6825088100:03:006:1008, посвідчений ОСОБА_6 - старостою сіл Ставчинці, Польові Гринівці Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 17 травня 2018 року, за реєстровим No 15.

Спадкоємцем за вищевказаним заповітом є ОСОБА_3 , яка не є їх родичкою, а є сторонньою людиною.

Саме на земельні ділянки, які були викрадені разом з іншими документами складено заповіт. Йому незрозуміло яким саме чином хвора лежача сестра склала заповіт, якщо стан її здоров`я був нестабільний та сама по собі сестра завжди потребувала постійного стороннього нагляду з його боку та з 2016 року ще з боку соціального працівника, через що вона самостійно не виходила з дому останніх три роки до моменту смерті. Також, незадовго до її смерті соціальний працівник викликала медичного фельдшера та потім через деякий час викликали невідкладну швидку медичну допомогу, яка констатувала у неї приступ інсульту. Також, хвилює і те, що за життя сестра не обговорювала питання заповіту на користь інших осіб, а тут раптово знаходячись у важкому стані здоров`я, постійно находячись в лежачому стані - 17.05.2018 викликає до себе ОСОБА_6 - старосту сіл Ставчинці, Польові Гринівці Чорноострівської селишної ради Хмельницького району Хмельницької області та складає заповіт лише на дві земельні ділянки на ім`я ОСОБА_3 , а 26.05.2018 раптово помирає. Тобто, з моменту складання заповіту та смерті сестри пройшло 9 днів.

Вважає, що Заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей Заповіт не був підписаний ОСОБА_5 та не відповідає волі Спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього Заповіту недійсним.

Стосовно загальних правил вчинення нотаріальних дій посадовою особою: Як вбачається з Заповіту він був посвідчений ОСОБА_6 - старостою сіл Ставчинці, Польові Гринівці Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 17 травня 2018 року не в приміщенні органу місцевого самоврядування, а за адресою село Ставчинці Хмельницького району Хмельницької області, як зазначено в заповіті, за останнім місцем проживання Спадкодавця.

Стосовно справжності підпису спадкодавця на заповіті: При ознайомленні із Заповітом позивачем було зауважено, що напис і підпис на заповіті не є підписом Спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на Заповіті. Напис та підпис ОСОБА_5 на Заповіті значно відрізняється від дійсного підпису та почерку Спадкодавця. Неналежність ОСОБА_5 напису та підпису на заповіті може бути підтверджено порівнянням із надписами, підписами і надписами на документах, написаних рукою ОСОБА_5 і власне почеркознавчою експертизою.

Тож складення оспорюваного Заповіту не відповідало дійсній волі Спадкоємця. Що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину

Відповідно до вимог п. 2.12 розділу II «ПОРЯДОКУ вчинения нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», (який діяв на момент вчинення дій) зазначено, «. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат".

«При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряться справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням но-таріальної дії... » (п. 2.4 розділу II «ПОРЯДОКУ).

Відповідно до вимог абзацу четвертого, п. 1.4 розділу IIІ «ПОРЯДОКУ вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», (який діяв на момент вчинення дій) зазначено, «. . Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів..». «... Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загально-прийнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіт перед його підписом...»

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Отже, відповідно до ст.ст. 1234, 1248 Цивільного кодексу України заповіт повинен бути написаний та підписаний Заповідачем. Та лише у випадку якщо фізична особа у зв?язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно підпис на заповіті за її дорученням повинен бути виконаний іншою особою, відомості про яку повинні бути зазначені у заповіті.

Проте, як вбачається з Заповіту ніяких відомостей про те, що Заповіт був підписаний іншою особою за дорученням ОСОБА_5 не має. При цьому підпис та напис на Заповіті очевидно виконаний не Спадкодавцем.

Таким чином, невиконання підпису та напису на Заповіті саме Мельник ОСОБА_7 , є порушенням норм ст.ст. 1234, 1247, 1248 ЦК. Що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК є підставою недійсності правочину.

Враховуючи вищезазначене, постає питання невідповідності заповіту загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: невідомо коли ОСОБА_5 звернулась до органу місцевого самоврядування для складання заповіту, коли сплатила вартість нотаріальних дій, чи мала ОСОБА_6 повноваження посвідчувати заповіт, заповіт складено не в приміщенні органу місцевого самоврядування, не зазначено причину з якої нотаріальна дія вчинялася поза приміщенням органу місцевого самоврядування, у заповіті не зазначено місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а зазначено лише село Ставчинці Хмельницького району Хмельницької області, у заповіті зазначені лише данні, що стосуються ОСОБА_5 , а саме: рік народження, місце народження, ідентифікаційний номер, місце проживання, а стосовно ОСОБА_3 дані відсутні, тобто, як можливо ідентифікувати, що саме на користь неї людини складений заповіт а не на користь іншої ОСОБА_3 , незрозуміло як друкувався заповіт, коли та ким зроблено запис до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Позивач вважає, що оспорюваний Заповіт суттево впливає на його законні права та інтереси як спадкоємця за законом. У разі спадкування Відповідачем майна померлої ОСОБА_5 його спадкові права як спадкоємця за законом будуть порушені. А тому позов просить задовольнити.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03 липня 2023 призначено посмертну почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам НДЕКЦ при Головному управлінні Національної поліції в Хмельницькій області.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 25 липня 2023 відновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням клопотання експерта про надання зразків підпису ОСОБА_5

13.09.2023 року надійшло клопотання експерта про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 19 жовтня 2023 призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 07 листопада 2023 відновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням висновку експерта.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 24 січня 2024 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 24 січня 2024 року підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду по суті.

25 квітня 2024 ухвалене рішення у справі.

Позивач та її представник в судовому засіданні надали пояснення в яких позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та висновок експерта № 2965/2966/23-26 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи від 27.12.23 згідно якого підпис від імені ОСОБА_5 у заповіті, посвідченому 17 травня 2018 року на користь ОСОБА_3 старостою сіл Ставчинці та Польові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області та зареєстрованому у реєстрі за № 15 виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги не визнали, зазначивши, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. Крім того пояснили, що вказаний висновок експерта викликає сумнів в його обґрунтованості, адже вільними зразками почерку та підпису достовірно виконані певною особою. У своєму висновку експерт зазначає, що у якості зразків для порівняння взятий щоденник соціального працівника та відомість про виплату грошей ТОВ «Волочись-Агро» не беруться до уваги, оскільки дані підписи виконані різними особами та поділяються на дев`ять варіантів. Експертом для порівняння взято до уваги підписи на видатковому валютному ордері №024 від 26.03.2002 та довіреність 2016 року, однак вона (довіреність) за підписом не встановленої особи є неналежним та недопустимим доказом. Візуально видно, що усі ці зразки підписів відрізняються один від одного по кількості символів, висоті, нахилу та інших візуальних ознаках.

Третя особа приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Красовська Н.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, надала витребувані ухвалою суду письмові докази.

Староста сіл Ставчинці та Польові Гринівці Хмельницького району відповідач ОСОБА_6 зазначила, що вона в 2018 році працювала в Чорноострівській селищній раді на посаді старости цих сіл. За зверненням громадян посвідчувала заповіти. Складалися заповіти в двох примірниках, один видавався громадянину. Конкретно зміст заповіту ОСОБА_5 пригадати не може, оскільки минуло вже багато часу. В своїй роботі дотримувалася всіх процедур та вимог закону.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис за № 97, складеного виконавчим комітетом Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

31 жовтня 2018 ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Красовської Н.В. про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , старостою сіл Ставчинці та Польові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області за реєстровим номером 15.

Цим заповітом ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідала документи на земельні ділянки ОСОБА_3 , а не конкретне майно.

26 червня 2018 позивач ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Красовська Н.В. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із наявністю спору між спадкоємцями та рекомендувала звернутись до суду листом № 289/91-16 від 29.11.2018 року.

Крім того, листом за № 17/02 -14 від 17.01.2019 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину і позивачеві ОСОБА_1 унаслідок відсутності документів, що підтверджують факт родинних відносин з померлою.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04 квітня 2022 заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено, що він є двоюрідним братом ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з тексту оспорюваного заповіту, складеного та посвідченого ОСОБА_6 , старостою сіл Ставчинці та Польові Гринівці Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 17 травня 2018 року ОСОБА_5 зробила таке розпорядження : Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 101865 площею 2,36 га, кадастровий номер 6825088100:03:008:0371, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 101864, площею 0,78 га, кадастровий номер 6825088100:03:006:1008 заповіла відповідачці ОСОБА_3 .

Даний заповіт надруковано, а вручну дописано, що текст заповіту прочитаний в голос та власноручно підписаний ОСОБА_5 . На місці підпису записано ОСОБА_8 .

У тексті заповіту відсутні анкетні дані ОСОБА_3 .

Спірні земельні ділянки перебувають в оренді та орендну плату згідно довіреності отримує ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експерта № 2965/2966/23-26 від 27.12.2023 за результатами проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої було встановлення справжності підпису ОСОБА_5 у заповіті від 17.05.2018, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 , в заповіті від 17.05.2018, посвідченого ОСОБА_6 , старостою сіл Ставчинці та Польові Гринівці Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованому в реєстрі № 15, в рядку "Підпис" виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Позивач ОСОБА_1 вважає своє право на спадкування порушеним, позаяк спадкодавець ОСОБА_5 вказаного заповіту не підписувала.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Необхідно враховувати, що як заінтересовані особи, повноважні пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб`єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів), порушені у зв`язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт, відповідно статті 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У даній справі позивач звернувся з вимогою про визнання заповіту недійсним, посилаючись, зокрема, на те, що спадкодавиця не підписувала оспорюваний заповіт.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

До таких правових висновків дійшов також Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

- частина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки до тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється;

- частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту;

- частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат;

- при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт;

- положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

У частини першій статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчемним.

Отже, не підписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 730/624/20 (провадження № 61-5984св23).

Особливості посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування регламентувалися ст.1251 ЦК України, Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11.11.2011 (надалі Порядок).

Згідно з абзацами 4-6 пункту 1.4 Розділу ІІІ Порядку (в редакції, чинній на час вчинення спірного заповіту), заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

У спірному заповіті міститься рукописний запис: "Текст заповіту мною прочитаний вголос, і власноручно підписаний підпис особи ( ОСОБА_5 ) .

Посвідчувальний напис заповіту містить посилання - заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_5 і власноручно підписаний ним у моїй присутності, хоча заповідач була прикутою до ліжка, і в приміщенні сільської ради не знаходилась.

Відповідно до висновку експерта № 2965/2966/23-26 від 27.12.2023 за результатами проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої було встановлення справжності підпису ОСОБА_5 у заповіті від 17.05.2018, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 , в заповіті від 17.05.2018, посвідченого ОСОБА_6 , старостою сіл Ставчинці та Польові Гринівці Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованому в реєстрі № 15, в рядку "Підпис" виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі № 757/51379/17 (провадження № 61-6261св21).

Судові витрати розподілені відповідно до ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.12,13,19, 76, 81, 141, 206, 258, 259, 263,264,265,268 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійним заповіт, посвідчений старостою сіл Ставчинці та Польові Гринівці Чорнострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 17 травня 2018 року ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за № 15, від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 536,8 грн. з кожної.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Виготовлення повного тексту відкласти до 29 квітня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі : ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_6 , місце проживання с. Ставчинці Хмельницького району.

Чорноострівська селищна рада Хмельницького району смт. Чорний острів Хмельницького району, код ЄДРПОУ 0403901.

Суддя: