Рішення № 119420129, 02.05.2024, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/32549/23

Провадження № 2/686/1603/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024

м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Салоїд Н.М.,

секретаря судового засіданні Лоб І.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4160801 від 15.05.2021 року, укладений договір між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником з ОСОБА_3 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ « Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4160801 від 15.05.2021, що укладений ТОВ «Авентус Україна» з відповідачем.

За умовами договору про надання споживчого кредиту № 4160801, укладеного позичальником 15.05.2021 товариство «Авентус Україна» надало позичальнику кредитні кошти в сумі 15 000 грн., строком кредитування 30 днів із сплатою стандартної процентної ставки 1.90 % в день та застосовується у межах строку кредитування.

Відповідно до умов Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки наданих позичальником.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, станом на 09.11.2023 року заборгованість за договором становить 49 464,65 гривень, з них заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 34 200,00 грн., три відсотки річних в сумі 24,65 грн. та 240,00 грн. інфляційних втрат.

Посилаючись на викладене, просить стягнути з відповідача на свою користь дану заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 464,65 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 гривні та на правову допомогу у розмірі 13000 гривень.

18.12.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.

07.03.2024 року від відповідачки надійшов відзив, в якому відповідачка позов визнає частково у зв`язку із наступним. Зазначає, що у даній справі строк кредитування скінчився 14.06.2021 року. 14.06.2021 відповідачем було здійснено платіж по погашенню заборгованості у розмірі 4275,00 грн. 17.07.2024 відповідачем було здійснено платіж по погашенню заборгованості у розмірі 9405,00 грн. Відповідно до позиції позивача, пролонгація дії кредитного договору відбувалась автоматично спочатку на 30 днів, в подальшому знову на 30 днів, а потім на підставі п. 4.3.1 Договору на 90 календарних днів поспіль. Пунктом 4.2.3 Договору чітко передбачено порядок продовження строку користування кредитом (на 30 днів), зокрема, необхідності акцептування пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом. При цьому, жодних повідомлень про погодження нового строку кредиту відповідачу не надходило, отже позивач не акцептував продовження строку кредитування на 30 днів. На підставі вищевикладене, у вказаному випадку не відбулося пролонгації на 30 днів двічі. Однак, відповідно до ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про споживи кредитування», зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. Крім того, 24 грудня 2023 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 ЗУ «Споживче кредитування» доповнено пунктом 2 наступного змісту: У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Так, відповідно до п. 10.2 Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Споживачем зобов?язань за ним. Оскільки станом на дату набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023) зобов?язання за Договором N4160801 про надання споживчого кредиту не виконане, а отже положения п. 2 ч. 7 ст. 12 ЗУ «Споживче кредитування» застосовується до спірних правовідносин. Окрім того, відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 9 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»). З урахуванням викладеного, встановивши, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків в розмірі 34200,00 грн., які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими.

Окремо звертає увагу, що інформація яка наявна у паспорті споживчого кредиту зберігала чинність та є актуальною до 16.05.2021. З іншою інформацією щодо умов кредитування відповідачка не була ознайомлена. Отже, відповідачка станом на 14.06.2021 повинна була сплатити основну суму заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. та 8 550,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами. При цьому, відповідачка 14.06.2021 сплатила 4275,00 грн., а 17.07.2021 сплатила 9 405,000 грн., погасивши тим самим всю суму відсотків за користування кредитом та частину основної суми заборгованості, у зв?язку із чим вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми відсотків у розмірі 34 200,00 грн., які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування та 5130,00 грн. основної суми заборгованості є необґрунтованими. Також просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки 13000 грн. є завищеною сумою відповідно до наданих послуг.

03.04.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що відповідачка отримала кредитні кошти, користувалася ними, що не заперечується самою відповідачкою, а тому зобов`язана погасити заборгованість в повному обсязі. Щодо пролонгації, то такі умови передбачені самими умовами і відповідачка погодилася з ними, а тому зобов`язана і сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача та відповідач позов визнали частково, а саме в розмірі основного непогашеного тіла кредиту та просить відмовити в частині стягнення інших вимог з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 04.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4160801 від 15.05.2021 року, укладений договір між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником з ОСОБА_3 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ « Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4160801 від 15.05.2021, що укладений ТОВ «Авентус Україна» з відповідачем.

За умовами договору про надання споживчого кредиту № 4160801, укладеного позичальником 15.05.2021 товариство «Авентус Україна» надало позичальнику кредитні кошти в сумі 15 000 грн., строком кредитування 30 днів із сплатою стандартної процентної ставки 1.90 % в день та застосовується у межах строку кредитування.

Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами на платіжну картку або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Зарахування коштів в сумі 15000 гривень відбулося на платіжну картку відповідачки, що не заперечується останньою.

Згідно Паспорту споживчого кредиту сума кредитного ліміту до 15000 гривень строком кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору; метою кредиту є споживчі (особисті) потреби; способом надання кредиту є перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки зазначеної споживачем не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору, без забезпечення у вигляді застави; стандартна процентна ставка, відсотків річних: (застосовується протягом строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки, в період пролонгації та авто пролонгації) - 693,50% річних (1,90% в день); знижена процентна ставка, відсотків річних: (застосовується протягом початкового строку кредиту, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки на стандартну процентну ставку, зокрема протягом строку кредиту (+3дні) здійснено повне погашення заборгованості або пролонгацію строку кредиту) - 346,75% річних (0,95 в день); тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 8550,00 грн.; загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою - 4275,00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 23550,00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 19275,00 грн.; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою, відсотків річних 24079,41%; реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою, відсотків річних - 2013,43%; наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: штрафи - 720,00 гривень на 4 (четвертий) день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом та 165,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач зазначає, що відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує, а тому згідно розрахунку заборгованості, станом на 09.11.2023 року заборгованість за договором становить 49 464,65 гривень, з них заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 34 200,00 грн., три відсотки річних в сумі 24,65 грн. та 240,00 грн. інфляційних втрат.

Так, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору позики між відповідачем та відповідною фінансовою установою, неповного виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги.

Як вбачається з договору, він підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону.

В той же час суд вважає, що позивачем неправильно здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором позики з огляду на наступне.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору від 15.05.2021 передбачено, що строк кредитування складає 30 днів.

Згідно п. 1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Пунктом 4.2.1 кредитного договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.2.2 Договору.

Згідно п. 4.2.2 Договору, Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 години з моменту вчинення вказаної дії споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування користування кредитом,споживач зобов`язаний повідомити про це товариство у спосіб визначений договором.

Пунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право, але не обов?язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Згідно п. 4.3.1 Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день, що слідує за закінченням такого строку, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

У даній справі строк кредитування скінчився 14.06.2021 року. 14.06.2021 відповідачем було здійснено платіж по погашенню заборгованості у розмірі 4275,00 грн.

17.07.2024 відповідачем було здійснено платіж по погашенню заборгованості у розмірі 9405,00 грн.

Відповідно до позиції позивача, пролонгація дії кредитного договору відбувалась автоматично спочатку на 30 днів, в подальшому знову на 30 днів, а потім на підставі п. 4.3.1 Договору на 90 календарних днів поспіль.

Пунктом 4.2.3 Договору чітко передбачено порядок продовження строку користування кредитом (на 30 днів), зокрема, необхідності акцептування пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом.

При цьому, жодних повідомлень про погодження нового строку кредиту відповідачу не надходило. Позивач даний факт не спростував.

Отже позивач не акцептував продовження строку кредитування на 30 днів. На підставі вищевикладеного, у вказаному випадку не відбулося пролонгації на 30 днів двічі.

Інформація яка наявна у паспорті споживчого кредиту зберігала чинність та є актуальною до 16.05.2021. З іншою інформацією щодо умов кредитування відповідачка не була ознайомлена.

Так, відповідачка не була ознайомлена з умовами кредитування у випадку пролонгації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благоможливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часупозичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України»(п.п 81-85, 91).

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про споживи кредитування», зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, 24 грудня 2023 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 ЗУ «Споживче кредитування» доповнено пунктом 2 наступного змісту: У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до п. 10.2 Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Споживачем зобов?язань за ним.

Оскільки станом на дату набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023) зобов?язання за Договором N4160801 про надання споживчого кредиту не виконане, а отже положення п. 2 ч. 7 ст. 12 ЗУ «Споживче кредитування» застосовується до спірних правовідносин.

Окрім того, відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 9 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням викладеного, встановивши, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків в розмірі 34200,00 грн., які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими.

Отже, відповідачка станом на 14.06.2021 повинна була сплатити основну суму заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. та 8 550,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами. При цьому, відповідачка 14.06.2021 сплатила 4275,00 грн., а 17.07.2021 сплатила 9 405,000 грн., погасивши тим самим всю суму відсотків за користування кредитом та частину основної суми заборгованості.

У зв?язку із чим вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми відсотків у розмірі 34 200,00 грн., які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування та 5130,00 грн. основної суми заборгованості є необґрунтованими.

Отже з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 9 870 грн. ((15000 грн. + 8550 грн. =23550 грн. (заборгованість яку мала погасити відповідачка станом на 14.06.21 р), оскільки було сплачено відповідачкою 13 680 грн. (14.06.2021 сплатила 4275,00 грн., а 17.07.2021 сплатила 9 405,000 грн.), а тому 23 550 грн.(нараховану заборгованість станом на 14.06.2021) слід відняти від 13680 грн. (сплаченої суми) = 9870 грн.)).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по пеням і штрафам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно дост.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавала своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору. Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

А тому, з відповідачки на користь позивача слід стягнути три відсотки річних в сумі 24,65 грн. та 240,00 грн. інфляційних втрат.

Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 10134,65 грн. (9870 грн. заборгованості, три відсотки річних в сумі 24,65 грн. та 240,00 грн. інфляційних втрат).

Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684 грн., ціна позову 49 464,65 грн., позов задоволено на суму 10 134,65 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 549,9 грн. судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2684х10 134,65/49 464,65).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 02.01.2023 року між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-01/2023. Предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів тощо.

Відповідно до розділу 4 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків.

Згідно з додатком про надання юридичної допомоги від 02.01.2023 сторони погодили надання послуг за позовом

Позивач зазначає, що поніс 13000 грн. витрат на правову допомогу, у зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1500грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265, 282-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-Центр» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 10 134.65 (Десять тисяч сто тридцять чотири грн. 65 коп.)

У задоволенні решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-Центр» 549,9 грн. судового збору та 1 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Хмельницького апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.05.2024 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження 01133 м. Київ, вул. Мечнікова. 4 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя :