Ухвала суду № 119412264, 23.05.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7618/22

Провадження № 1-кс/202/3492/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

23 травня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 12022041660000624 від 14.10.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 4 статті 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернувся з погодженим із прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 , шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження, а також заборони органам (Міністерству юстиції України, його територіальним органам) та всім суб`єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київським, Севастопольським міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно), які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії.

Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022041660000624 від 14.10.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 4 статті 190 КК України, а саме за фактом заволодіння нерухомим майном шахрайським шляхом.

З метою забезпечення збереження речового доказу та запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення, відчуження на користь третіх осіб, слідчий просить накласти арешт на вказане майно.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримали.

Відповідно до частини 2 статті 172 КПК України, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, з метою забезпечення арешту майна клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання слідчого, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022041660000624 від 14.10.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 4 статті 190 КК України.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов),чи стягненняз юридичноїособи отриманоїнеправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).

Так,за приписамистатті 98КПК України речовимидоказами єматеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження .

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу) , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 12 цієї ж статті заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

В своєму клопотанні слідчий ставить питання про накладення арешту 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 з метою збереження речових доказів.

Однак слідчим та прокурором не надано належних даних та доказів здійснення досудового розслідування за фактом заволодіння вищевказаним майном.

Отже слідчим та прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника та володільця цього майна як накладення арешту.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого про арешт майна 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_7