Вирок № 119411163, 31.05.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8422/24

Провадження №: 1-кп/752/1738/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2024 рокум. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100000000155 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, працює фахівцем з регіонального розвитку продукції зі зниженим ризиком в ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

встановив:

ОСОБА_3 01.02.2024 року приблизно о 22 год. 43 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по регульованому перехрестю проспекту Глушкова з вул. Василя Касіяна у м. Києві, зі швидкістю 89,6…99,6 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год, порушуючи п.1.5, 2.3(б), 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, маючи можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_7 на проїзній частині та з моменту виникнення небезпеки для руху зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху пішохода, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка порушуючи вимоги п.п. 4.7, 4.14 підпунктів «а, б, г, ґ» ПДР України, перетинала проїзну частину проспекту Академіка Глушкова в районі регульованого перехрестя з вул. Василя Касіяна в м. Києві, в недозволеному для руху пішоходів місці, рухаючись зліва направо.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми з садном та раною на голові, крововиливами у м`які покриви голови, переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами під оболонки та у шлуночки головного мозку, набряком-набуханням тканини головного мозку.

Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля марки «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимогам пунктів 1.5, 2.3(б), 12.3, 12.4, 12.9(б) ПДР України.

Порушення водієм ОСОБА_3 пунктів 1.5, 2.3(б), 12.3, 12.4, 12.9(б) ПДР України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив, що дійсно 01.02.2024 року керував технічно справним автомобілем марки «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 та рухався з недозволеною швидкістю по регульованому перехрестю проспекту Глушкова з вул. Василя Касіяна у м. Києві. Він рухався по другій смузі, думав, що швидість не велика, бо більшість машин його обганяла. Помітив пішохода у світлі фар автомобіля зліва, все, що встиг, трохи прийняти вправо. Визнає порушення вказаних в обвиунвальному акті пунктів правил, але він не хотів цього, дуже шкодує про те, що трапилось, важко переживає морально все це, перед батьками вибачався неодноразово, розуміє, що дана ситуація зламала їх життя і його. Він надав батькам померлої кошти, вони не хочуть грошей і вони їм не потрібні, але йому так трохи легше і вони взяли 40000 грн. Він не оспорює, що його дії призвели до наїзду на пішохода ОСОБА_7 , яка загинула на місці ДТП. Ступінь ушкоджень потерпілої ОСОБА_3 не оспорює. Після наїзду він одразу зупинився, почав кричати чи є лікар поруч, бо були люди на зупинці, підбіг лікар, почав надавати першу медичну допомогу, він сам викликав поліцію, інші люди - швидку. Він побачив, що їхала швидка на інший виклик, побіг, зупинив їх і вони теж надавали допомогу, але ОСОБА_8 не змогли врятувати. Йому дуже важко і шкода. Просить суворо не карати, він має намір працювати, створити сім"ю, обіцяє завжди допомагати батькам потерпілої, якщо вони до нього звернуться, щиро кається. За можливості просить не позбавляти волі і не позбавляти прав, бо від цього залежить його робота та кар"єра, він хоче працювати і сплачувати податки, хоче допомогти поставити пам"ятник загиблій. Ще раз просить вибачення у батьків загиблої Аріни.

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 1.02.2024 року о 22 год. 50 хв. зателефонувала подруга його дочки, у якої остання мала ночувати тієї ночі, та повідомила, що ОСОБА_8 збила машина. Донька перебігала дорогу в недозволеному місці. Обвинувачений одразу намагався з ними зв"язатися, але вони з дружиною спершу не могли спілкуватись, оскільки був важкий моральний стан. В подальшому зустрічались і не раз, обвинувачений розкаюється, вибачався перед ними, передавав кошти, хоча вони їх не потребували, приїжджав на поминальні дні. Вони з дружиною просять суд не карати обвинуваченого, не позбавляти його волі і не позбавляти його права керувати транспортними засобами, цього б хотіла і їх донька. Винні обоє, обвинувачений повинен далі жити, працювати і прожити достойне життя, суворе покарання дитину їм не поверне, тому просять покарати якомого м"якше.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження, в тому числі потерпілий, також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

При призначенні ОСОБА_9 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до необережних тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, зокрема, щодо обставин та причин виникнення ДТП, викладених у обвинувальному акті, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, має офіційне місце роботи, за яким характеризується виключно позитивно, має міцні соціальні зв"язки, зокрема, цивільну дружину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання - визнання вини та щире каяття у вчиненому, активне сприяння в розкритті злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також позицію потерпілого під час допиту в суді і прокурора в судових дебатах. На переконання суду, щире каяття обвинуваченого проявилось у повному визнанні своєї провини, критичному ставленні до допущених порушень, відчутті провини за вчинене, поведінці одразу після вчинення злочину, подальшій поведінці при зустрічах з батьками, наданні їм допомоги та розкаянні в залі суду. Активне сприяння в розкритті злочину проявилось в наданні послідовних показань протягом розслідування та судового розгляду, явці до органу досудового розслідування та суду, проходження медичного огляду як на місці події, так і у лікарні в подальшому. Добровільне відшкодування збитків було в повній мірі підтверджено потерпілим, цивільний позов до обвинуваченого не заявлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, тому, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що злочин ним вчинено вперше, його молодий вік, те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, працює офіційно, має міцні соціальні зв"язки, позицію сторони обвинувачення в судових дебатах щодо можливості застосування звільнення від відбування основного покарання з випробуванням та аналогічну позицію потерпілого, ряд обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Із врахування обставин виникнення ДТП, зокрема і допущених порушень з боку пішохода, даних про особу обвинуваченого, зокрема, його молодий вік, дані щодо його місця роботи, де наявність водійських прав є обов"язовою умовою, і позбавлення такого права призведе до втрати ним роботи, а також, думку потерпілого, який просив не карати обвинуваченого суворо, зокрема, і не позбавляти його права керувати транспортними засобами, а дати йому можливість жити далі повноцінним життям та працювати, наявність ряду обставин, що пом"якшують покарання, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказаний висновок суду в повній мірі узгоджується з метою покарання, визначеною в ст. 50 КК України.

Наявність у ОСОБА_3 двох притягнень до відповідальності за вчинення незначних адміністративних правопорушень в 2023 році, враховуючи систематичне використання ним транспортного засобу, беручи до уваги його молодий вік, наявність офіційного місця роботи, де наявність водійського посвідчення є обов"язковою умовою, ряд обставин, що пом"якшують його покарання та позицію потерпілого з даного приводу, не є безумовною підставою для призначення додаткового покарання. На переконання суду, призначене обвинуваченому ОСОБА_3 основне покарання без призначення додаткового покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових проступків та злочинів.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішити відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України, арешт, накладений на автомобіль як речовий доказ - скасувати згідно ч. 4 ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по справі:

автомобіль марки «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" та знаходиться на зберіганні на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_3 , - повернути власнику за належністю,

взуття ОСОБА_7 , яке знаходиться на зберіганні у Центрі забезпечення № 1 ГУ НП в м. Києві (сейф-пакет № ЕХР 0430605, квитанція 001209) - знищити.

Стягнути із ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 378,64, 3029,12 грн., 7572,80 грн. на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2024 року на автомобіль «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 - скасувати.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1