Ухвала суду № 11940958, 29.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2010 р. м. КиївК-15143/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Брайка А.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 31.05.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007

у справі № 13/561-АП-11/252/06-АП

за позовом Державного підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про визнання нечинним акта та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007, позов ДП «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон»задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 27.05.2005 №00004826002/0. В іншій частині провадження у справі закрито.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку з питання правильності обчислення та своєчасності внесення позивачем до бюджету земельного податку за земельну ділянку за період з 01.06.2003 по 30.04.2005, про що складено акт №36/91-26-2-30408404 від 27.05.2005.

За висновками акта перевірки, позивачем не нараховано та не сплачено земельний податок за земельну ділянку військового містечка № 9, розташовану по вул. Стефанова, 1 (Уральській) та в порушення ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-ХП із змінами та доповненнями в частині «Платники земельного податку ... самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік...»до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя з заявою про взяття на облік як платника земельного податку не звертався, податок не нараховував та не сплачував.

У звязку з чим позивачем було порушено ст.ст. 2, 14, 15 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-ХП із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено земельний податок за період з 01.06.2003 по 30.04.2005 в сумі 313507,25 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482602/0 від 27.05.2005, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 313507,05 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 156753,63 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Частинами 1 та 2 статті 5 того ж Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до ст.15 цього ж Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, виходячи з аналізу чинного законодавства, платниками земельного податку є лише власники земельної ділянки і землекористувачі за наявності виникнення права власності або права користування.

У відповідності до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 1 ст.126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.3 наказу «Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів»від 05.06.2003 № 46 будівлі та споруди військового містечка № 9 за адресою вул. Стефанова (Уральська) м. Запоріжжя передано до Державного підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон»»(код за ЄДРПОУ 30408404) на праві повного господарського відання для поповнення статутного фонду, що підтверджується актами приймання-передачі військового майна від 23.06.2003.

Внутрішніми наказами позивача №0624/2 від 24.06.2003 № 0714/3 від 14.07.2003 будівлі та споруди військового містечка № 9 м. Запоріжжя за №№ 140, 155, 159. 161, 167, 168, 170, 176, 177, 183, 187, 188, 190 та за №№ 75, 91, 56, 138, 147, 152 прийняті на баланс підприємства.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.03.2004 за № 61/8 позивачу надано дозвіл на оформлення права державної власності на об'єкти нерухомості по вул.Стефанова, 1 та оформлення права на користування земельною ділянкою.

За повідомленням Запорізького міського управління земельних ресурсів Державним підприємством «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій «Полігон»подано заяви на оформлення у користування земельних ділянок по вул. Стефанова 1 (військове містечко № 9).

Однак, враховуючи, що акт на право постійного користування землею на час перевірки позивачу не виданий, суди дійшли вірного висновку, що він не може бути платником податку на землю.

Правильними є і висновки судів про безпідставність посилань відповідача на ст.377 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена норма регулює перехід права на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди за договором про відчуження цього житлового будинку, будівлі або споруди, так само як і на ч.1 ст.120 Земельного Кодексу України, за якою право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, факт укладення яких не встановлено.

Крім того, відповідно до вимог п.1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, в акті перевірки відсутні достовірні дані про розмір земельної ділянки, яка використовується позивачем (чи яка відведена за рішенням міськради), а також фактична нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що виключає можливість для висновку про обґрунтованість визначення суми податкового зобовязання з земельного податку та відповідно нарахування штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 31.05.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.І.Брайко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук