Ухвала суду № 11940955, 29.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2010 р. м. КиївК-14717/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Брайка А.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача-1: Шкоропада О.В.

відповідача-2: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська

на постанову Господарського суду Луганської області від 15.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007

у справі № 15/66 ад

за позовом Дочірнього підприємства «Спецавтоматика»Закритого акціонерного товариства «Луганське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації «Спецавтоматика»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська, Головного управління державного казначейства України у Луганській області

про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 15.03.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007, позов ДП «Спецавтоматика»ЗАТ ЛСП ППА і ОС «Спецавтоматика»задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Спецавтоматика»Закритого акціонерного товариства «Луганське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації «Спецавтоматика»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2006 року в сумі 1067467,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 подано заяву про приєднання до касаційної скарги, в якій підтримано вимоги відповідача-1 про скасування прийнятих у справі рішень та прийняття нового про відмову в позові.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до поданих позивачем податкових декларацій, розрахунків сум бюджетного відшкодування та заяв про їх повернення, сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку склала: за серпень 2006 року - 553922 грн., за вересень 2006 року 232979 грн., за жовтень 2006 року -280566 грн.

Заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування підтверджені довідками відповідача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 року №504/23-2/30464935 від 10.10.2006, та за вересень-жовтень 2006 року №653/23-2/30464935 від 05.12.2006.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). Суди попередніх інстанцій встановивши, що факт здійснення оплати позивачем отриманої продукції та сплати в її ціні податку на додану вартість контрагенту знайшов своє підтвердження, дійшли вірного висновку про дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню. При цьому судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Відповідачем податкові повідомлення, щодо визначення суми завищення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за наслідками проведених перевірок не приймались.

Вищезазначеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 15.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.І.Брайко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук