Рішення № 119406644, 30.05.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3961/24 2/335/1896/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В. за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Служба (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради про усунення перешкод у праві власності,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Никоненко Олега Олександровича звернулися до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 , треті особи Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Служба (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради про усунення перешкод у праві власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що відповідно до договору дарування від 31 жовтня 2019 року вона набула право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка є рідною сестрою позивачки, хоча не є членом сім`ї позивачки. Відповідачка має малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , В травні 2020 року відповідачка звернулася до з проханням зареєструвати її та її дитину за цією адресою. На виконання прохання відповідачки, її та її дитину, 21.05.2020 року було зареєстровано у вказаній квартирі, про що свідчать витяги з реєстру територіальної громади від 15.01.2024 року. Фактично ж, відповідачка та її малолітня дитина ніколи в квартирі не проживали. Вказану обставину відповідачка визнає. На цей час вона має намір продати квартиру, але відповідачка, не зважаючи на те, що має окреме житло, від зняття з реєстрації ухиляється. Зняти з реєстрації самостійно, як власниця житла, позивачка відповідачку не може, оскілки наявна малолітня дитина. На підставі вище зазначеного просила усунути перешкоду в користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 - визнати такими, що втратили право користування квартирою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя 16.04.2024 року відкрито провадження у зазначеній цивільній.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов визнає в повному обсязі просить його задовольнити.

Представник третьої Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої Служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що квартира за адресою : АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 31.10.2019 року.

У зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Конституція Україниу ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Судом установлено, що спірне житлове приміщення належить до приватного житлового фонду, тому правовідносини сторін регулюються Главою 6 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч.1). За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї (ч.2).

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язків її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п.1 ст.18 Конвенції ООН).

За змістом статті 11 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживають понад один рік у квартирі АДРЕСА_2 , що визнано ОСОБА_5 , а їх реєстрація перешкоджає позивачу у здійсненні прав у користуванні зазначеним нерухомим майном, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для визнання їх такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивачем не заявлено вимог про стягнення судового збору, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Служба (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради про усунення перешкод у праві власності- задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , таким, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 30.05.2024 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова