Ухвала суду № 11940623, 27.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2010 р. м. КиївК-10818/07

Справа №15/405-06-11040А

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаряАльошиної Г.А.,

за участю представників сторін

позивача:Тищенко Ю.С.

відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»

на постановуГосподарського суду Одеської області

від20.12.2006 р.

та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду

від12.04.2007 р.

у справі№15/405-06-11040А

за позовомДержавного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»

доДержавної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області

проскасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.12.2006 р. (суддя В.С.Петров), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Л.І.Бойко, судді Т.А.Величко, А.М.Жукова), частково задоволено позов Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»(далі позивач, ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів») до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області (далі відповідач, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області). Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.03.2006 р. №0000652301/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 278,42 грн.. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати.

Відповідачем надано письмові заперечення на касаційну скаргу позивача за змістом яких останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини справи.

Податковим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства за період з 01.10.2003 р. по 01.10.2005 р., якою встановлено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.9 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 49.807,00 грн. та завищено відємне значення на 70,00 грн.. Крім того, встановлено порушення пп.4.1.4 п.4 ст.4, пп.5.4.6, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 1.113.000,00 грн.. Також позивачем порушено ст.ст.2, 8, 10, пп.«а»п.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пп.3.4 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-IV з наступними змінами та доповненнями. В порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, позивачем було проведено готівкові розрахунки без подання платіжного документа на суму 4.909,80 грн., в порушення п.2.8 зазначеного Положення перевищено встановлений ліміт залишку готівкових коштів у касі на суму 3.904,56 грн.. Позивачем також порушено терміни розрахунків, встановлені ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. №185/94-ВР з наступними змінами та доповненнями. Порушено ст.5, ст.7, п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 р. №15-93.

За результатами зазначеної перевірки 20.03.2006 р. було складено акт №873/23-204-01125637, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0000632301/0 від 31.03.2006 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 74.711,00 грн.; №0000522301/0 від 31.03.2006 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 70,00 грн.; №0000662301/0 від 31.03.2006 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 37.264,09 грн., а також рішення від 31.03.2006 р. №0000642301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12.718,92 грн. та №0000652301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4.665.973,33 грн..

У результаті адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем 06.06.2006 р. було прийнято рішення №9855/10/23-205, яким їх залишено без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для нарахування позивачу податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків, встановлених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», стало існування у підприємства непогашеної кредиторської заборгованості у розмірі 620.836,25 дол. США (3.309.988,47 грн.) по контракту №410/С від 07.07.1997 р., відповідно до умов якого позивачем, як підрядчиком, виконувались днопоглиблювальні роботи (проведення ремонтного черпання на підходному каналі п. Шувейх, Кувейт у обсязі орієнтовно 925.000 куб. м (вартістю 1,3 дол. США за 1 куб. м)) по проекту «Зачищення підхідного каналу, п. Шувейх, Кувейт»на замовлення ТОВ Компанії «Мінерал»(резидент Російської Федерації).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Наведені позивачем доводи щодо відсутності порушення термінів розрахунків, встановлених ст.1 зазначеного Закону з огляду на те, що Універсальним судом Кувейту порушено провадження у справі №727/1998 за позовом ТОВ Компанії «Мінерал»до Торговельної компанії «Муса Абдель Хусейн Бахман»та призначення засідання на 30.11.1998 р., яке було відкладено у звязку з вступом до участі у справи третьої особи позивача, що підтверджено відповідними свідоцтвом та довідкою Міністерства юстиції Держави Кувейт, обґрунтовано відхилено судами з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено та позивачем не заперечується, що всі розрахунки за контрактом №410/С здійснювалися виключно компанією «K.MINERAL CO.N.V.». В процесі виконання робіт за названим контрактом ТОВ Компанією «Мінерал»велася оперативна, технічна та фінансова звітність, яка по завершенню зазначених робіт була передана компанії «K.MINERAL CO.N.V.», тому ТОВ Компанія «Мінерал»не володіє ніякою звітністю, якою б підтверджувався стан розрахунків по існуючій у позивача кредиторській заборгованості, та не володіє інформацією про стан розгляду позовних заяв проти Торговельної компанії «Муса Абдель Хусейн Бахман».

Будь-яких заходів щодо зясування обставин щодо руху зазначеної судової справи в Універсальному суді Кувейту позивачем не здійснено, як не здійснено і жодних інших заходів для погашення існуючої кредиторської заборгованості.

Зважаючи на те, що правопорушення щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД є триваючим та враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості нарахування податковим органом позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем термінів розрахунків, встановлених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відносно правомірності нарахування податковим органом позивачу пені у розмірі 20.270,53 грн. за порушення ним ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»слід зазначити наступне. Позивач посилається на безпідставність застосування до нього такої відповідальності, враховуючи, що розрахунки за Тайм-чартерною угодою по експорту послуг фрахтівнику Компанії «Consorcio de Gestion del Puerto de Quequen»ним було проведено вчасно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, проте під час судового розгляду даної справи угоди, відповідно до яких відбулося таке зарахування, позивачем надані не були, тому судовими інстанціями правильно відхилено доводи підприємства в цій частині.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 р. №15-93 при здійсненні розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту в іноземній валюті такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Згідно з Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 26.03.1998 року №119, використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі здійснення резидентами суб'єктами підприємницької діяльності торгівлі та надання послуг за межами України на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у таких випадках:за реалізовані товари та надані послуги на повітряних, морських, річкових судах, у потягах та в автобусах; за надані послуги з міжнародних пасажирських перевезень та поромних переправлень у прикордонних з Україною зонах.

Правовий аналіз зазначених норм підтверджує доводи судів першої та апеляційної інстанцій, що використання готівкової іноземної валюти за межами території України у розрахунках за надані за межами України послуги без дотримання наведених законодавчих вимог не дозволяється, а тому нарахування позивачу штрафних санкцій за готівкові розрахунки в іноземній валюті за межами території України правомірно визнано судами законним.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає також аргументованими висновки судів щодо безпідставності посилань позивача на неправомірність застосування податковим органом до нього штрафних (фінансових) санкцій зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2005 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки штрафні санкції, що застосовуються за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не належать до категорії податків, зборів та обовязкових платежів, тому дія мораторію на них не поширюється.

Нормами ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 20.12.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 р. у справі №15/405-06-11040А скасувати.

Справу №15/405-06-11040А направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.