Рішення № 119378909, 30.05.2024, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4939/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "ФК Управління активами" , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Сокальський відділ ДВС у Червоноградському районі Львівської області ЗМУМЮ (м.Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з даним позовом та просить стягнути з відповідача у його користь грошові кошти в сумі 22047,00грн. та судові витрати по справі 1610,40грн. судового збору та 9204,70грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.12.2020 року між позивачем та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір №3861395 відповідно до якого він отримав кредитні кошти. Однак 21.06.2021р. згідно договору факторингу №2106 ТзОВ "ФК Управління активами" являється правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», після чого позивачу стало відомо, що його внесено до реєстру боржників за виконавчим провадженням №66964959.

Так 27.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №244499 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ФК Управління активами" заборгованості за кредитним договором №3861395 від 02.12.2012р. в розмірі 22047,00грн.

В подальшому було відкрито виконавче провадження та з позивача було стягнуто кошти із заробітної плати, накладено арешт на всі рахунки боржника. позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушеннями норм законодавства у зв`язку із чим він підлягає скасуванню.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику) сторін до суду не надходило.

Також 22.11.2023 року постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №244499 від 27.06.2021р. вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., на користь стягувача ТзОВ «Фінансова компанія Управління Активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3861395 від 02.12.2020р. в розмірі 22047,00грн. до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, надав заяву про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягненню половини вартості судового збору. Також надав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу оскільки вважає такі витрати не співмірними із ціною позову, складністю справи та часом виконанням адвокатських робіт. Вважає, що сума 3000,00грн. буде відповідати витратам на адвокатські послуги та надає посилання на судові рішення у аналогічних справах.

Також на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про врегулювання спору за участю судді, в якому пропонує ОСОБА_1 сплатити кошти в сумі 8491,98грн. на рахунки ТзОВ «Фінансова компанія Управління Активами» а частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 13555,02грн. буде списана та вважатиметься такою, що погашена в повному розмірі.

Від третьої особи відповідно до вимог чинного законодавства, заяв та клопотань на час розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 27.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №244499 яким пропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія Управління Активами» суму у розмірі 22047,00грн., яка складається з: 6500,00грн. заборгованість за тілом кредиту, 15522,00грн. заборгованість за процентами, 25,00грн. плата за вчинення виконавчого напису.

29.09.2021 року державним виконавцем Сокальського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області ЗМУМЮ відкрито виконавче провадження №66964959 на підставі вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса.

05.10.2021 року в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що, здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Слід відзначити, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат», суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.

Так, під час розгляду справи суд позбавлений можливості встановити, чи були надані нотаріусу документи, передбачені переліком, за яким проводилось стягнення у безспірному порядку, оскільки відповідачем та третьою особою не надано такої інформації.

В той же час, відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Так, позивачем ОСОБА_1 оспорюється наявність заборгованості перед ТзОВ «Фінансова компанія Управління Активами», а відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання грошового зобов`язання, а також підтверджували існування між сторонами майнових правовідносин. Також відповідачем не надано доказів надіслання та вручення боржнику письмової вимоги про усунення порушення грошового зобов`язання.

При цьому, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов`язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Суд зазначає, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №201/4198/17 (провадження №61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17 (провадження №61-19494св18).

Таким чином, зважаючи, що позивач виконав всі передбачені процесуальним законом вимоги щодо надання доказів, суд не може відмовляти у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем доказів на доведення своїх позовних вимог, оскільки позивач не може довести ту обставину, існування якої він заперечує, отже у нього не може існувати матеріальних доказів наявності певної обставини, а саме відсутності у нього боргових зобов`язань перед відповідачем у розмірі зазначеному в оспорюваному виконавчому написі. В той же час, суд враховує, що оскільки оспорюваний виконавчий напис видавався нотаріусом на підставі документів, наданих відповідачем, останній мав реальну можливість надати їх до суду з метою доведення безпідставності позовних вимог позивача.

Зважаючи, що відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання грошового зобов`язання існуючого між ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» та ОСОБА_1 , а тому виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Остапенком Є.М. №244499 від 27.06.2021р. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Більше того в ході розгляду даної справи представник відповідача надав клопотання про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому суд приймає таке визнання позову оскільки таке не суперечить вимогам цивільного законодавства та не порушує права позивача.

Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами позивача про вчинення спірного виконавчого напису із порушенням вимог закону, що тягне визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги та просив здійснити розподіл судових витрат згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Стаття 142 ч.1 ЦПК України передбачає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки у даній справі мирову угоду сторони не уклали, відповідач визнав позов на стадії судового розгляду справи, позивач у зв`язку з такими діями відповідача змушений був понести витрати, в тому числі на сплату судового збору, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача половини вартості суми судового збору.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Таким чином згідно ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесений ним судовий збір в сумі 1073,60грн за подання позовної заяви та 536,80грн за подання заяви про забезпечення позову.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22).

Враховуючи, що звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 9204,70грн. витрат на правову допомогу а матеріали справи місять Ордер про надання правничої допомоги, Договір з адвокатським бюро, Додатковий договір рахунок на суму 7000,00грн., та рахунок на суму 2204,70грн., однак враховуючи, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, беручи до уваги критерій визначення та розподілу судових витрат: як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, приходжу до висновку що слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

Керуючись ст.12,13,76,141,259,263-265,268,274,279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №244499 вчинений 27.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Управління активами» заборгованість за кредитним договором №3861395 від 02.12.2020р. в розмірі 22047,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Управління активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору на загальну суму 1610 (одна тисяча шістсот десять)грн. 40 коп. які складаються з: судовий збір в сумі 1073,60грн за подання позовної заяви та 536,80грн за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00коп.

Заходи забезпечення позову визначені ухвалою від 22.11.2023 року, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №244499 вчиненого 27.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Управління активами» ЄДРПОУ:35017877, місце знаходження: 08200, м.Ірпінь, вул. Стельмаха 9а офіс 203.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович місце знаходження: м.Обухів, вул. Київська 115 офіс 1.

Третя особа: Сокальський відділ ДВС у Червоноградському районі Львівської області ЗМУМЮ (м.Львів) місце знаходження: м.Сокаль, вул. Міцкевича 5, Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина