Постанова № 11937599, 15.04.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 квітня 2009 року Справа № 2-22/6811-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Дубцова Марина Анатоліївна, довіреність № 4219 від 04.12.08, Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" в особі Кримського регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк";

позивача: Волошин Олександр Володимирович, довіреність № 4204 від 04.12.08, Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" в особі Кримського регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк";

відповідача: Шустова Олена Валеріївна, довіреність б/н від 05.08.08, приватна виробничо-комерційна фірма "Г.С.М.";

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Кримського регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 25 листопада 2008 року у справі №2-22/6811-2008

за позовом           Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (пр. Московський, д.60,Харків,61005)

в особі Кримського регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (пр. Перемоги, 4,Сімферополь,95034)

до           приватної виробничо-комерційної фірми "Г.С.М." (вул. Гер. Ельтигена, 2-б,Керч,98300)

про стягнення 521075,52 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, приватної виробничо-комерційної фірми «Г.С.М.», про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 521075.52 грн. та 5328.76 грн. витрат, пов’язаних із зверненням до суду (т. 1, а.с.2-4).

В процесі розгляду справи судом першої інстанції представник позивача, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив позовні вимоги до суми 821221.52 грн. та просив стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми «Г.С.М.» за рахунок реалізації цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АРК, м. Керч, вул. Гер. Етильгену, 2-Б, на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» заборгованість в сумі 812973.79 грн., у тому числі: 562680.88 –заборгованість за простроченими процентами, 245 293.50 –пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом, 5000.00 грн. витрат, пов’язаних з виготовленням технічного паспорту, а також судові витрати в сумі 8247.73 грн. (т.1, а.с. 35-36).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 232 Господарського кодексу України та 549, 553, 554, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року у справі № 2-22/6811-2008 у позові відмовлено з підстав, передбачених статтями 256, 267 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності за вимогами про повернення суми кредиту сплинув 22 квітня 2008 року, тобто до звернення позивача до суду із даною позовною заявою.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» у своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом був неправильно визначений момент початку перебігу строку позовної давності за вимогами про повернення суми процентів за користування кредитом, у зв’язку з чим суд дійшов помилкового висновку про його сплив.

Також, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не було надано правової оцінки пункту 9.5 кредитного договору, згідно з яким строк його дії встановлюється з дня укладення до повного погашення суми кредиту та плати за кредит, що свідчить про існування між сторонами у справі договірних відносин до цих пір, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до них положень статті 261 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справі судом апеляційної інстанції позивач двічі надав уточнені розрахунки заборгованості за кредитним договором та вперше просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом за період з 30 березня 2006 року по 31 березня 2009 року в сумі 755273.36 грн. та пеню за період з 30 вересня 2008 року по 31 березня 2009 року в сумі 3989.51 грн. (т.2, а.с. 25-26), а вдруге просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом за період з 27 липня 2005 року по 27 липня 2008 року в сумі 538 240.70 грн. (т.2, а.с. 37-39).

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

22 квітня 2004 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» (банк) та приватною виробничо-комерційною фірмою «Г.С.М.» (позичальник) був укладений кредитний договір № К19/04/04-02, згідно з умовами якого банк зобов’язався надати, а позичальник прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит у формі відновлювальної кредитної лінії у національній валюті України у сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 600000.00 грн. у порядку та на умовах, передбачених цим договором (т.1, а.с. 13-17).

Згідно з пунктом 1.2.1 договору надання кредиту здійснюється 22 квітня 2004 року.

Пунктом 1.2.2 договору передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 22 квітня 2005 року. При цьому кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми у повному обсязі на відповідний рахунок банку.

Пунктом 4.1 кредитного договору встановлений графік повернення суми кредиту, де останньої датою зазначено 22 квітня 2005 року.

За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування, згідно з пунктом 1.3.1 договору, процентна ставка встановлюється у розмірі 20 % річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад встановленого терміну процентна ставка встановлюється в розмірі 30 % річних. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а у наступному – з першого календарного дня поточного місяця, закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом «факт/факт» відповідно до постанови НБУ від 18 червня 2003 року № 255. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику, і які ще не повернути останнім відповідно до умов кредитного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (пункт 1.3.3 договору).

У відповідності до пункту 1.3.4 договору строк сплати процентів встановлений з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Пунктом 7.1 договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0.4 відсотка від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

З метою забезпечення виконання приватною виробничо-комерційною фірмою «Г.С.М.» своїх зобов’язань за кредитним договором від 22 квітня 2004 року, між ним та позивачем 22 квітня 2004 року був укладений договір іпотеки № 1641 із додатком до нього, згідно із яким, відповідач передав у заставу банку належний йому на праві власності цілісний майновий комплекс, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0.5597 га, за адресою: АРК, м. Керч, вул. Героїв Етильгену, 2-б (т.1, а.с. 18-21).

25 травня 2005 року приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу Люзняк С.В. вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки від 22 квітня 2004 року на заборгованість, що виникла за період з 22 листопада 2004 року по 12 травня 2005 року в сумі 698355.89 грн., у тому числі –заборгованість за кредитом в сумі 594 711.17 грн., пеня в сумі 23678.00 грн., заборгованість з процентів за користування кредитом –72163.48 грн., а також втрати по вчиненню цього виконавчого напису в сумі 7803.24 грн. (т.1, а.с. 22).

Даний виконавчий напис був направлений до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції для примусового виконання, однак за заявою стягувача виконавчий документ пізнише був повернутий без виконання (т.1, а.с. 60).

Оскільки станом на 15 лютого 2008 року сума заборгованості склала 1 206 628.76 грн., у тому числі: 594711.17 грн. - заборгованість за кредитом, 560009.87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 51907.72 грн. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентам, позивач за вирахуванням суми заборгованості, на яку був вчинений виконавчий надпис, 30 травня 2008 року звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми «Г.С.М.» за рахунок реалізації цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АРК, м. Керч, вул.. Гер. Етильгену, 2-Б, на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» заборгованості в сумі 812973.79 грн., а також судових витрат в сумі 8247.73 грн. (т.1, а.с. 2-4).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виниклі з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату зазначених сум, у зв’язку з чим Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно з дійсним законодавством, особа, чиї права порушені, може звернутися до суду з вимогою про його захист у певний строк.

Цій строк визначений поняттям «позовна давність».

Загальна позовна давність встановлена тривалістю в 3 роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності, згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 зазначеної правової норми передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В зобов’язальних правовідносинах строк виконання зобов’язання є суттєвою умовою, а його невиконання є порушенням суб’єктивного складу кредитору. Про таке порушення свого права кредитор узнає в момент спливу строку виконання зобов’язання боржником. Строк позовної давності у цьому разі починає відраховуватися з дня, наступного за останнім днем виконання зобов’язання.

Як вбачається з умов спірного кредитного договору, пунктом 1.2.2 якого передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі у термін, не пізніше «22» квітня 2005 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу ІІ цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 7.4, частини 2 пункту 9.2 цього договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.

Таким чином, 23 квітня 2005 року –день початку перебігу строку позовної давності.

З урахуванням положень статті 257 Цивільного кодексу України, цій строк сплинув 23 квітня 2008 року.

З даним позовом Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк»звернувся згідно з штемпелем на конверті тільки 30 травня 2008 року (т.1, а.с. 24), тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Така заява була зроблена відповідачем в процесі розгляду справи судом першої інстанції у відзиві на позов від 14 серпня 2008 року (т.1, а.с. 58-59).

Заяви про поважність причин пропуску строку позовної давності від позивача суду надано не було.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що 23 квітня 2008 року сплинув строк по вимозі про повернення кредиту за договором.

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, судом також правомірно відмовлено у стягненні пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахованої станом на 29 липня 2008 року, в сумі 142348.45 грн. (т.1, а.с. 41-45).

Одночасно, доводи суду про те, що відсотки за користування кредитом відносяться до додаткових вимог є помилковими.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.3.1 спірного договору передбачено, що за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 20 % річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад встановленого терміну процентна ставка встановлюється в розмірі 30 % річних (т.1, а.с 13, об.).

Оскільки до наступного часу сума кредиту позичальником не повернута, проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню йому до закінчення строку дії договору, який пунктом 9.5 договору встановлений до повного погашення суми кредиту та плати за кредит.

Як випливає з матеріалів справи (т.1, а.с. 40), позивачем заборгованість з процентів за користування кредитом розрахована за період з 16 квітня 2007 року по 27 червня 2008 року та складає 634844.36 грн..

Судова колегія вважає, що заборгованість з процентів за користування кредитом розрахована позивачем в межах строку позовної давності, однак, сума цієї заборгованості складає 226384.00 грн., виходячи з складання сум щомісячних нарахувань на проценти за спірний період (т.1, а.с. 40).

У вказаній частині позов підлягає задоволенню на підставі статей 525, 526, 1045 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов’язань позичальником за даним договором забезпечено, згідно зі статтями 611, 546 Цивільного кодексу України, неустойкою.

Пунктом 7.1 договору за порушення термінів кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0.4 відсотка від суми, зазначеної заборгованості (суми кредиту платежу, включаючи день сплати заборгованості).

Пеня за прострочку сплати процентів за користування кредитом нарахована позивачем за період з 17 квітня 2007 року по 28 липня 2008 року в сумі 126623.05 грн. (т.1, а.с. 41-44).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом, що підлягалі сплаті в квітні 2007 року, припиняється у жовтні 2007 року, в травні 2007 року - припиняється у листопаді 2007 року і так далі.

З урахуванням вимог статті 232 Господарського кодексу України стягненню підлягає пеня, нарахована за прострочку сплати відсотків за користування кредитом, що підлягалі сплаті за період з 28 січня 2008 року по 28 липня 2008 року.

Сторонами у даній справи в пункті 7.1 договору від 22 квітня 2004 року передбачена відповідальність за порушення термінів уплати процентів за користування кредитом у вигляді сплати пені з розрахунку 0.4 відсотка від суми зазначеної заборгованості.

Однак, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що сума пені складає 6311.45 грн., виходячи з наступного розрахунку.

(Облікова ставка НБУ у спірний період –12 % річних, подвійна облікова ставка НБУ –24 % річних.

Подвійна облікова ставка НБУ у день –24/365=0.0657 %.

Пеня за прострочку сплати процентів, нарахованих в січні 2008 року, складає - 15 363.37*0.0657 %*183 = 1 847.15 грн.

Пеня за прострочку сплати процентів, нарахованих в лютому 2008 року, складає - 14 372.19*0.0657 %*152 = 1 435.26 грн.

Пеня за прострочку сплати процентів, нарахованих в березні 2008 року, складає - 15 363.17*0.0657 %*122 = 1 231.41 грн.

Пеня за прострочку сплати процентів, нарахованих в квітні 2008 року, складає - 14 867.78*0.0657 %*91= 888.89 грн.

Пеня за прострочку сплати процентів, нарахованих в травні 2008 року, складає - 15363.17*0.0657 %*61= 615.70 грн.

Пеня за прострочку сплати процентів, нарахованих в червні 2008 року, складає - 14 867.78*0.0657 %*30= 293.04 грн.)

Таким чином, позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми «Г.С.М.»на користь Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» 226385.00 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом та 6311.45 грн. пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом.

Вимога позивача про стягнення суми заборгованості, що виникла за кредитним договором, за рахунок реалізації цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Гер. Етильгену, 2-Б, відповідає умовам договору іпотеки від 22 квітня 2004 року № К19/04/04-2, укладеного між сторонами у даній справі, та підлягає задоволенню.

Розрахунок від 31 березня 2009 року, наданий позивачем в ході перегляду справи апеляційною інстанцією (т.2, а.с. 25-27), не може бути прийнятий до уваги судовою колегією, оскільки він складений станом на 31 березня 2009 року, тобто, стороною збільшений розмір позовних вимог, що, в силу приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, допускається лише до прийняття рішення у справі.

Також, з аналогічних підстав, не може бути прийнятий розрахунок позивача, наданий судовій колегії 10 квітня 2009 року (т.2, а.с. 37-39), оскільки при його складенні стороною був збільшений період стягнення процентів, ніж той, на підставі якого розраховувалася сума позовних вимог з огляду на їх зміну (т.1, а.с. 30-35).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року у справі № 2-22/6811-2008 у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року у справі № 2-22/6811-2008 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми «Г.С.М.» (м. Керч, вул. Етільгену, буд. 2 Б, р/р 2600.9.090700001 в СФ АКІБ «УКрСиббанк» МФО 384588, ЄДРПОУ 25137852) на користь Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» (95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 4, р/р 32009100100 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005, ЄДРПОУ 0907750) за рахунок реалізації цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Гер. Етильгену, 2-Б, 226385.00 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 6311.45 грн. пені, державне мито в сумі 2326.95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118.00 грн..

В іншій частині позову відмовити.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                В.А. Лисенко