Постанова № 11937545, 14.04.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 квітня 2009 року Справа № 2-18/483-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Кримської геофізичної експедиції "Кримгеофізика" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 03.03.2009 у справі №2-18/483-2009

за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (пров. Шевченка, 12, м. Київ 1, 01001)

в особі філії "Кримське Центральне відділення "Промінвестбанку" (вул. Севастопольська, 10, м. Сімферополь, 95000)

до Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (вул. С. Перовської, 10, м. Київ, 03057)

в особі Кримської геофізичної експедиції "Кримгеофізика" (вул. Беспалова, 47, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 215260,96 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2009 у справі № 2-18/483-2009 позов задоволено.

Стягнуто з Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Кримської геофізичної експедиції "Кримгеофізика" на користь акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" 210689,01 грн. заборгованості, пеню у сумі 4571,95 грн., 2152,60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме норми статей 525, 526, 612 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін, а також положення умов договору про відкриття кредитної лінії та положення статей 549, 611 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність боржника (позичальника) у вигляді пені.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач посилається на те, що сума заборгованості по кредитному договору не відповідає заявленій сумі позивачем.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків, на який послався суд першої інстанції, ним не підписувався. Стосовно суми пені відповідач зазначив, що перевірити розрахунок він не має можливості, оскільки позивачем не представлений порядок арифметичних дій за якими він розраховував неустойку.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розпорядженням в. о. заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 суддю Борисову Ю. В. замінено на суддю Волкова К. В.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Кримської геофізичної експедиції "Кримгеофізика" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2008 між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" та Державним геофізичним підприємством "Укргеофізика" в особі Кримської геофізичної експедиції "Кримгеофізика" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 32-08 (том 1, а. с. 9 –12).

Відповідно до пункту 2.1 договору, банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 400000,00 грн., на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, встановлені цим договором.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У виконання умов договору, кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 400000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору, дата остаточного повернення сум кредиту у межах кредитної лінії становить 25.12.2008.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 210689,01 грн. При цьому, судова колегія вважає неспроможними посилання заявника апеляційної скарги на те, що сума заборгованості по кредитному договору не відповідає заявленій сумі позивачем. Так, позивачем у матеріали справи представлена виписка банку, яка відображує рух грошових коштів на позичковому рахунку (том 1, а. с. 13 - 24).

Відповідач, заперечуючи проти заявленої суми позовних вимог будь-яких доказів погашення заборгованості по договору відкриття кредитної лінії не надав.

У матеріалах справи є скріплений печатками та підписаний 04.02.2009 сторонами акт звірки кредитної заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача за кредитним договором становить 210689,01 грн. (том 1, а. с. 39).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми пені судова колегія виходить з наступного.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору від 26.06.2008 передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату сум кредиту, а саме - позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, судова колегія не може погодитися з правильністю розрахунку суми пені, який представлений позивачем (том 1, а. с. 8) і з яким погодився місцевий господарський суд.

Так, колегія суддів розраховує суму неустойки наступним чином:

210689,01 грн. (основна заборгованість) х 31 (кількість днів прострочки) / 365 (днів у році) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у відповідний період прострочки) = 4282,86 грн.

Отже, враховуючі вищенаведені норми закону та наявність прострочки з боку відповідача виконання основного зобов’язання, з боржника також підлягає стягненню сума пені у розмірі 4282,86 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Кримської геофізичної експедиції "Кримгеофізика" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2009 у справі №2-18/483-2009 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину у наступній редакції:

" 1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (03057, м. Київ, вул. С. Перовської, 10;) в особі Кримської геофізичної експедиції "Кримгеофізика" (95007, м. Сімферополь вул. Беспалова, 47; п/р 26006301323097 у філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку", МФО 324430, код ЄДРПОУ 01432109) на користь акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (01000, м. Київ, пер. Шевченко, 12, код ЄДРПОУ 00039002) в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" (95011, м. Сімферополь вул. Севастопольська, 10; код ЄДРПОУ 09324431, банківські реквізити суду не відомі) 210689,01 грн. заборгованості, пеню у сумі 4282,86 грн., 2149,72 грн. державного мита та 117,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) В інший частині позову відмовити."

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                К.В. Волков