Ухвала суду № 1193697, 21.11.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2007 року                                                     м. Харків

Справа № 22-а-1412/07

Категорія: 14                                                      Головуючий 1 інстанції: Мамалуй О.О.

                                                                        Доповідач: Водолажська Н.С.

            Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя  Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.

при секретарі  Волошиній Я.В.

за участю представників:

представника позивача – Микитюк В.О.

представників відповідача – Красюков С.В., Федоренко О.А.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргоюДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 15.06.2007 року по справі№ АС-03/287-05

за позовом   ТОВ НВП «Гіпросталь LTD»

до                   ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

про                визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, НВП ТОВ „Гіпросталь LTD", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова від 21.10.04 р. № 0004642602/0 про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 1675783,0 грн. (у т.ч. основний платіж у розмірі 1324778,0 грн., фінансові санкції в розмірі 351005,0 грн.); № 0004632602/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 459773,0 грн. (у т.ч. основний платіж у сумі 394423,0 грн., фінансові санкції в розмірі 65350,0 грн.); № 0004652602/0 про нарахування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обліку готівки на суму 216614,8 грн. як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач з тих же підстав просив визнати протиправними та скасувати податкові вимоги № 1/2057 від 28.12.04 р. та № 2/537 від 02.03.05 р.

Постановою Господарського суду Харківської області від 15.06.07 р. по справі № А-03/287-05 позовні вимоги були задоволені і визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова від 21.10.04 р. № 0004642602/0 про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 1675783,0 грн. (у т.ч. основний платіж у розмірі 1324778,0 грн., фінансові санкції в розмірі 351005,0 грн.); № 0004632602/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 459773,0 грн. (у т.ч. основний платіж у сумі 394423,0 грн., фінансові санкції в розмірі 65350,0 грн.); № 0004652602/0 про нарахування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обліку готівки на суму 216614,8 грн. та скасовані податкові вимоги № 1/2057 від 28.12.04 р. та № 2/537 від 02.03.05 р.

Відповідач не погодився з постановою суду і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. При цьому відповідач посилається на положення законів України «Про ПДВ», «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ № 72 від 19.02.01 р. Крім того, апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не були взяті до уваги висновки постанови слідчого СВ ПМ ДПА Харківської області про наявність свідомо підроблених документів, які не повинні враховуватися при визначенні валових витрат.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує і наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи судового рішення, апеляційної скарги, дослідивши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 7112/2602/30752291 від 20.10.04 р. позапланової повторної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.03 р. по 30.09.04 р. Як вказано у вступній частині акту, перевірка здійснювалася на підставі постанови від 13.10.04 р. слідчого СВ ПМ ДПА Харківської області та відповідно п. 15 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

При перевірці відповідачем були використані документи фінансово-господарської діяльності підприємства та ведення бухгалтерського та податкового обліку, які були вилучені фахівцями СВ ГВПМ ДПА Харківської області та надані до ВПМ ДПІ Дзержинського району м. Харкова згідно протоколу вилучення документів.

За результатами проведеної позапланової перевірки і з посиланням на те, що в ході розслідування карної справи № 17040220 слідчим встановлені факти приховування посадовими особами ТОВ „ГіпростальLTD" податків шляхом складання та надання завідомо неправдивих та свідомо підроблених офіційних документів, були зроблені висновки про наявність порушень з боку позивача вимог п. 7.2.8, п. 7.4.4, п. 7.4.5, п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 5.1 ст. 5, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 1 Указу Президента України «Про внесення змін в Указ Президента України від 11.06.95 р. № 436 «Про застосування санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки».

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що оскільки перевірка, що була підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, проводилася в межах кримінальної справи на підставі постанови слідчого, то оцінку виявленим фактам порушень мав давати саме суд при розгляді цієї кримінальної справи і тільки суду надане право визнавати або не визнавати доведеними певні обставини та встановлювати достовірність доказів. В тому числі суд при розгляді кримінальної справи може зробити висновок про неправдивість або підробку документів.

Таким чином, беручи як аксіому твердження слідчого про неправдивість та підробку документів по господарським операціям, які включалися позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних періодів, відповідачем висновки робилися тільки на припущенні про наявність таких порушень.

Позивачем до матеріалів справи був наданий вирок Червонозаводського районного суду України від 30.01.07 р. по кримінальній справі № 1-43/07, який набрав законної сили.

З наданого вироку вбачається, що судом при розгляді кримінальної справи у відношенні, зокрема, посадових осіб підприємства позивача досліджувався акт № 7112/2602/30752291 від 20.10.04 р. і його висновкам була дана оцінка. 

З посиланням на висновок судово-економічної експертизи № 1648 від 12.05.06 р., проведеної Харківським науково дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса, і який був прийнятий судом по кримінальній справі, господарські операції між НВП ТОВ „Гіпросталь LTD" та ППКФ „ЛАС" з виконання ремонтних робіт за договором підряду № 58 від 05.02.04 р., про який йдеться в акті перевірки відповідача № 7112/2602/30752291 від 20.10.04 р., документально оформлені вірно.

Також судом підтверджено, що заниження податку на прибуток в сумі 394423,0 грн. та ПДВ в сумі 1324778,0 грн. - документально не підтверджуються, що свідчить про відсутність узгоджених зобов’язань у вказаних розмірах.

Зважаючи на те, що результати перевірки, викладені в акті № 7112/2602/30752291 від 20.10.04 р., підлягали оцінці судом при розгляді кримінальної справи і були цім судом оцінені, то колегія суддів не приймає як доказ посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки слідчого про начебто підроблені документи та здійснення безтоварних операцій.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки вироком суду підтверджена відсутність протиправних діянь посадових осіб підприємства позивача при здійсненні господарських операцій, по яким відповідачем були виявлені порушення податкового законодавства, судом першої інстанції правомірно зроблені висновки про незаконність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких же підстав слід вважати правомірними висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.04 р. № 0004642602/0 про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1324778,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 351005,0 грн., № 0004632602/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 394423,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 65350,0 грн.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності аналогічних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0004652602/0, яким нараховані штрафні санкції за порушення норм регулювання обліку готівки на суму 216614,8 грн., оскільки у вироку суду відсутні відомості про те, що ці обставини були досліджені і по ним зроблені відповідні висновки.

 Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, крім питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.03 р. по 30.09.04 р., відповідачем також було перевірено дотримання підприємством встановлених лімітів залишку готівки в касі та забезпечення повноти оприбуткування готівки в касах за період з 01.07.01 р. до 30.09.02 р. на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.95 р. із змінами, внесеними Указами Президента України № 173 від 11.03.96 р., № 646/97 від 15.07.97 р., № 949/97 від 03.09.97 р., № 491/99 від 11.05.99 р. та Постанови Правління Національного банку України від 13.10.97 р. "Про внесення змін та доповнень до "Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 21 від 02.02.95 р.

Проте ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги відповідачем не надано доказів того, що постановою слідчого відповідач уповноважувався перевіряти підприємство за вказаний період господарської діяльності і з цього питання. В наданому відповідачем плані перевірки також визначений період, за який повинна була здійснюватися перевірка і він обмежувався часом з 01.07.03 р. по 30.09.04 р.

Таким чином, у відсутності у відповідача доказів наявності повноважень перевіряти підприємство позивача з питань дотримання встановлених лімітів залишку готівки в касі та забезпечення повноти оприбуткування готівки в касах, а також повноважень здійснювати перевірку за межами встановленого періоду, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 2 КАС України, дійшла висновку про здійснення відповідачем перевірки з цього питання за межами наданих йому повноважень та не у спосіб, передбачений ст. 19 Конституції України.

За таких підстав докази, отримані в результаті неправомірної перевірки, тобто одержані з порушенням закону, відповідно приписам п. 3 ст. 70 КАС України судовою колегією не беруться до уваги.

Також колегія суддів вважає доцільним відмітити, що застосовані відповідачем за порушення касової дисципліни штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому у відповідача не існувало законних підстав застосовувати до цих правовідносин положення вказаного Закону, приймаючи податкове повідомлення-рішення.

До позову позивачем були включені вимоги про визнання протиправними та скасування податкових вимог № 1/2057 від 28.12.04 р. та № 2/537 від 02.03.05 р.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, який, беручи до уваги лише вирок суду по кримінальній справи, повністю задовольнив позов в цій частині, оскільки судом не було з’ясовано у зв’язку з чим формувалася та направлялася до позивача перша податкова вимога № 1/2057 від 28.12.04 р. про наявність у підприємства податкового боргу по ПДВ в сумі 1324778,0 грн. та по фінансовим санкціям в розмірі 351005,0 грн. В матеріалах справи відсутня оскаржена позивачем друга податкова вимога № 2/537 від 02.03.05 р.

В поясненнях в судовому засіданні представники сторін підтвердили наявність оскаржених податкових вимог, факт їх отримання позивачем та пов'язаний характер з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями. З урахуванням приписів п. 3 ст. 72 КАС України та вище встановленими обставинами колегія суддів дійшла до висновку про їх безпідставність та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 164, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 15.06.2007 року по справі№ АС-03/287-05 - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 15.06.2007 року по справі№ АС-03/287-05 за позовом ТОВ НВП «Гіпросталь LTD» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними рішень – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексу.

Головуючий                                                                                       Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                        Н.С. Водолажська

Н.В. Шевцова

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.11.2007 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                    Н.С. Водолажська