Рішення № 119369660, 29.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 рокуСправа №160/6058/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» (далі ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо застосування з 29.01.2020 по 28.11.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);

??- зобов?язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 28.11.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум;

- ?зобов`язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 2018 року до 28.11.2022 проходив службу в ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ». Відповідно наказу ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» від 22.11.2022 №629/к «Про особовий склад» майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі пункту 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). 18.02.2024 представником позивача направлено на адресу відповідача адвокатський запит на отримання інформації. 23.02.2024 від ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» надійшов лист-відповідь на вказаний запит, згідно з яким повідомлено, що у період з 2020 - 2022 років при нарахуванні всіх складових грошового забезпечення грошового забезпечення використовував розрахункову величину прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. На думку позивача, у період з 2020 - 2022 років відповідач невірно нараховував та виплачував позивачу як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018. У зв`язку з чим допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інші виплати не були нараховані та виплачені у повному обсязі. Позивач вважає, що відповідачем проводилось невірне визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача у період з 29.01.2020 по 22.11.2022, яке вплинуло і на обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової за відповідні роки.

Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

09.04.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідач посилався на те, що позивачем без поважних причин пропущений місячний строк звернення до суду. Позовна заява подана до суду 28.02.2024, втім, на думку ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», позивач не наводить жодних доводів, що саме перешкоджало йому подати позов під час проходження служби, до звільнення з ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» (28.11.2022) та в місячний строк після звільнення, тобто в межах процесуальних строків, передбачених КАС України.

З приводу заявленого клопотання суд зазначає, що питання строку звернення до суду у цій справі вирішено судом при відкритті провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2024 позивачу поновлений строк звернення до суду з цим позовом.

За викладених обставин, клопотання представника ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

09.04.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» зазначено, що при нарахуванні усіх складових грошового забезпечення позивачу, ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» правомірно використовував розрахункову величину прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018). Протягом спірного періоду (2020-2022 роки), зміни до розміру прожиткового мінімуму, який є розрахунковою величиною для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, Кабінетом Міністрів України не вносились. Крім того, видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Бюджетні асигнування на 2020, 2021, 2022 рік відповідно до законів про Державний бюджет на 2020, 2021, 2022 рік не передбачали збільшення видатків на підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2023 № 481 було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 704, де чітко зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Зазначені зміни набули чинності 20.05.2023. Відтак, з 15.05.2023 Кабінет Міністрів України визначив чітку суму, без прив`язки до прожиткового мінімуму, але в цілому базова сума для нарахування грошового забезпечення не змінилась. Враховуючи вищенаведене, нарахування та виплата позивачу усіх складових грошового забезпечення за спірний період, на думку відповідача, здійснювалась відповідно вищезазначених нормативно-правових актів, а тому в цій частині відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Щодо нарахування і виплати компенсації втрат частини доходів, відповідач зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Враховуючи те, що грошове забезпечення виплачувалось позивачу вчасно, підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відсутні.

12.04.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано доводи, викладені у позові.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» з 01.07.2018.

Відповідно наказу ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» від 22.11.2022 № 629/к «Про особовий склад» майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі п пункту 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

18.02.2024 представником позивача направлено на адресу відповідача адвокатський запит на отримання інформації.

ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» надано відповідь від 23.02.2024 №18/18-ЗПІ/11/Ян-24, з якої вбачається, що у спірний період при нарахуванні всіх складових грошового забезпечення ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» використовувала розрахункову величину прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Також зазначено, що правові підстави для перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року відсутні.

Позивач вважає, що у період 2020-2022 відповідач невірно нараховував та виплачував йому як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з статтею 1 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 23 Закону №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Виплата грошового забезпечення особам начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» який прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (Порядок № 925/5).

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 4 вказаної постанови розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Додаток 8 до цієї постанови містить схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до цієї постанови містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до додатків 15, 16 до зазначеної постанови визначено розміри додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведена постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з 01.03.2018.

На момент набрання чинності пункту 4 цієї постанови був викладений у редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. У додаток 15 вносились зміни 20.12.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1041.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

З урахуванням викладеного, згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України (у наведеній редакції) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

При цьому, примітки до Додатків 1 та 14, 15, 16 до цієї постанови застосовуються безпосередньо для супроводу та зв`язку з нормою, а відтак вони не мають визначального значення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.2020, тобто, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, приписи пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 втратили чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

Водночас, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103 та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX), Закон № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 постанови КМ України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, правові підстави для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, є відсутніми.

Таким чином, починаючи з січня 2020 до моменту звільнення позивача зі служби у листопаді 2022, відповідач неправомірно застосовував при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.

Щодо виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 14 розділу ІІ Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 14 розділу ІІ Порядку №925/5 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.

Згідно з пунктом 1 підрозділу І розділу ІІІ Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я (через хворобу), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 22 розділу ІІІ Порядку №925/5 невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, виплата грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток та допомоги на оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Оскільки відповідач протиправно нараховував позивачу грошове забезпечення за 2020, 2021, 2022 рік з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, з вказаного випливає, що і виплата одноразової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки були проведені з порушеннями.

Доводи відповідача про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2023 № 481 було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 704, де чітко зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, не мають правового значення, оскільки виплати за 2023 рік не є спірними у цій справі.

Вирішуючи питання компенсації втрати частини доходів, суд зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №240/186/20.

Отже, оскільки позивачу належні суми грошового забезпечення, ще не виплачені, то вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасною та задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В силу приписів частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляла адвокат Ялова Ю.О., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4824, котре видано на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області 12.06.2020.

Між ОСОБА_1 (замовник, клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №2022-11.01 від 01.11.2022 (далі Договір).

На підставі пункту 1.1. Договору, замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, надавати замовнику правову допомогу у вигляді представництва: в судах, у тому числі, але не виключно в місцевих загальних судах, в місцевих господарських судах, в місцевих адміністративних судах, в апеляційних судах, в апеляційних господарських судах, в апеляційних адміністративних судах, у касаційному господарському суді Верховного Суду, у касаційному адміністративному суді Верховного Суду, у касаційному кримінальному суді Верховного Суду, у касаційному цивільному суді Верховного Суду, в Європейському суді з прав людини, в усіх без винятку міжнародних судових інстанціях при здійсненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, у будь-яких без винятку справ, в якості позивача, відповідача, третьої особи з самостійними вимогами, або без самостійних вимог, цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого, боржника, заявника, стягувача заінтересованої особи, третьої особи, а також в якості будь-якої іншої особи, що бере участь у справі при здійсненні цивільного, кримінального, господарського, адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, та в будь-яких інших без винятку справах з усіх питань пов`язаних з замовником; а також у вигляді представництва в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, у тому числі Державній установі «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» Міністерства юстиції України та філіях Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», в усіх центральних і місцевих органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування, в органах нотаріату (перед приватними нотаріусами та у державних нотаріальних конторах), в органах прокуратури (в т.ч. в Генеральній Прокуратурі України), органах досудового розслідування, в корупційних органах (в тому числі, але не виключно в органах Національного антикорупційного Бюро України, Національного Агентства з питань запобігання корупції, Спеціалізованої Антикорупційної Прокуратури та інш.) перед усіма фізичними та юридичними особами з усіх питань замовника.

У відповідності до пункту 1.2. Договору, замовник погоджується оплачувати юридичні послуги адвоката в обсязі, строки та на умовах передбачених цим Договором.

На підставі пункту 4.1. Договору, сума даного Договору складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені рахунках до цього Договору.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, замовник оплачує суму винагород адвоката на підставі наданого акту приймання-передачі лих послуг, виставленого адвокатом. Строк оплати рахунку 10 робочих днів, починаючи з отримання замовником, а у разі відмови в отриманні або у разі не отримання - починаючи з дати зазначеної оператором поштового зв`язку про відмову в отриманні чи про не отримання.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, цей Договір укладений на строк до 31.12.2023 та набирає чинності з моменту його підписання. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць.

На підставі пункту 6.1. Договору, даний Договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язання сторонами.

Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору, дана додаткова угода продовжує строк дії договору №2022-11.01 від 01.11.2022 та визначає строки виконання його умов. У відповідності до пункту 1.1. Додаткової угоди №2 у зв`язку із продовженням співпраці адвоката Ялової Ю.О. та клієнта ОСОБА_1 сторони дійшли згоди про внесення змін до Договору №2022-11.01 від 01.11.2022.

Згідно з пунктом 1.2. Додаткової угоди №2 змінено пункт 5.1. Договору та викласти його в наступній редакції:

« 5.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2026 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором №2022-11.01 від 01.11.2022.».

На підставі пункту 1.3. Додаткової угоди №2, інші умови Договору №2022-11.01 від 01.11.2022 залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.1. Додаткової угоди №3 до договору про надання правової допомоги № 2022-11.01 від 01.11.2022 загальна вартість юридичних послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі становить 3 000,00 (три тисячі гривень 00 коп.):

-підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи (вивчення документів), формування доказів (запит до відповідача), аналіз судової практики, надання юридичної консультації 500,00 грн;

-складання, оформлення та надсилання позовної заяви 2000,00 грн;

-складання інших процесуальних документів, а саме: заява про усунення недоліків, клопотання про поновлення строків, відповідь на відзив, клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу 500,00 грн.

Також, матеріали справи містять опис наданих послуг професійної правничої допомоги (на підставі Договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 01.11.2022 №2022-11.01) у справі №160/6058/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії:

1. Підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи (вивчення документів), формування доказів (запит до відповідача), аналіз судової практики, надання юридичної консультації (3 год.) - 500,00 грн.

2. Складання, оформлення та надсилання позовної заяви (8 год.) - 2000,00 грн.

3. Складання інших процесуальних документів, а саме: заява про усунення недоліків, клопотання про поновлення строків, відповідь на відзив, клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (4 год.) - 500,00 грн.

Всього: 3 000,00 (три тисячі гривень 00 коп.).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 01.11.2022 року №2022- 11.01) по справі №160/6058/24 від 23.04.2024 у період з 24.02.2024 по 23.04.2024 адвокатом було надано клієнту наступні послуги професійної правничої допомоги у рамках адміністративного судочинства по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії:

1. Підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи (вивчення документів), формування доказів (запит до відповідача), аналіз судової практики, надання юридичної консультації (3 год.) - 500,00 грн.

2. Складання, оформлення та надсилання позовної заяви (8 год.) - 2000,00 грн.

3. Складання інших процесуальних документів, а саме: заява про усунення недоліків, клопотання про поновлення строків, відповідь на відзив, клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (4 год.) - 500,00 грн.

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №2PL757410 від 24.02.2024 на суму 3000,00 грн.

Пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, дана справа про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії є справою незначної складності.

Ця обставина вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу у такій справі не можуть бути значними.

Розглядаючи обсяг наданої правничої допомоги та її вартість, суд зазначає, що вартість наданої допомоги є завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв`язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору не проводиться.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» (адреса: вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41847154) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо застосування з 29.01.2020 по 28.11.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020).

Зобов`язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 28.11.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар