Ухвала суду № 119352098, 28.05.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/800/24

Провадження №2/367/2819/2024

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив :

У січні2024року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ШЕРИФ-ПУЛЬТ034»звернулося досуду іззазначеним позовом,посилаючись нате,що 21квітня 2023року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«ШЕРИФ-ПУЛЬТ034»та ФОП ОСОБА_1 укладеноДоговір №15982384/ОКвід 21.04.2023р.про наданняпослуг задопомогою технічнихзасобів охорони.З 02квітня 2023року до30грудня 2023року ОСОБА_1 (РНОКПП; НОМЕР_1 )мав статусфізичної особи-підприємця. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом Договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 15982384/ОК є надання послуг охорони об`єкту (приміщення), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що відповідач не виконує грошові зобов`язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг, у відповідача виникла заборгованість за отримані по Договору послуги, яка складає 12 609,00 грн. На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034» заборгованість за Договором № 15982384/ОК про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 21 квітня 2023 року в загальній сумі: складає 12 609,00 грн., яка складається з: 1 500,00 грн. - сума боргу за надані послуги по Договору та 750,00 грн. - штрафні санкції передбачені п. 5.1.1. Договору; 9 659,00 грн. - відшкодування вартості обладнання; 1 100,00 грн. - компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів, визначених п.4.2.7. Договору.

Перевіривши матеріали справи, суддя вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.

Звертаючись до суду із цим позовом у січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034» послалося на те, що 21 квітня 2023 року між ним і ОСОБА_1 як підприємцем укладено Договір № 15982384/ОК від 21.04.2023 р. про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони. ФОП ОСОБА_1 належним чином не виконував умов договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 взято на облік як ФОП 02 квітня 2023 року.

30 грудня 2023 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144 цс 18), від 13 лютого 2019 року у справі N 910/8729/18 (провадження N 12-294гс18).

Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст.50 ЦК, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 42 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №916/2437/17, від 03.02.2021 у справі №902/655/19, від 01.06.2021 у справі №910/15940/20, від 07.09.2021 у справі №918/139/21).

Відповідно до ч.1 ст.128 ГК громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відтак норми процесуальних законів наведено тут і далі у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарський суд припиняв провадження у справі, якщо припинено діяльність суб`єкта господарювання, який був однією зі сторін у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин, суд приходить до висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за позовом, у зв`язку з неможливістю його розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку зі здійсненням відповідачем господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

При подачі до суду позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №329 від 11.01.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження, вбачається необхідність повернення позивачу судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 260-261, 353 ЦПК України,-

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ПУЛЬТ 034», код ЄДРПОУ 43914526, адреса: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гнідин, вул. Мєшкова, 20, сплачений судовий збір за платіжною інструкцією №329 від 11.01.2024 року, у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова