Рішення № 11935126, 11.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 55/209-10

вх. № 8411/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Янишена В.П.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматор-Агро", м.Харків

про стягнення 22231,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семагро", м.Харків, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматор-Агро", м.Харків, заборгованості в розмірі 22231,80 грн. за отримане за видатковою накладною № РН-0000123 від 11.04.2006р. дизельне паливо. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, в межах ціни позову як забезпечення цього позову, з посиланням на те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2010р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" було порушено провадження у справі № 55/209-10 та її розгляд призначено на 11.10.2010р. об 11:20 год.

У призначеному судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному розмірі та на вимогу суду надав наступні документи: копію витягу з ЄДРПОУ щодо позивача станом на 21.09.2001р.; копію титульного листа Статуту позивача; копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача; довідку про розрахункові рахунки позивача; копію Протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Семагро" від 01.02.2003р.; копію податкової накладної № 138 від 11.04.2006р.

Надані представником позивача документи долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.04.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Аматор-Агро" (відповідач) на підставі видаткової накладної № РН-0000123 було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (позивач) дизельне пальне об'ємом 6210 л. на суму 22231,80 грн. (з урахуванням ПДВ)

Строку оплати придбаного 11.04.2006р. відповідачем від позивача вищевказаного дизельного пального сторонами встановлено не було.

Як встановлено судом, відповідач за отримане пальне оплати не здійснив.

06.08.2010р. позивач надіслав відповідачу вимогу про здійснення оплати за придбане дизельне пальне (вих. № 317 від 06.08.2010р.), в якій вимагав протягом семи днів з моменту одержання вказаної вимоги здійснити оплату за придбані на підставі видаткової накладної № РН-.23 від 11.04.2006р. 6210 л. дизельного пального у сумі 22231,80грн.

Вказану вимогу Відповідач одержав 13.08.2010р., про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте, до цього часу відповідач оплату не здійснив.

Станом на 21.08.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за отримані на підставі видаткової накладної № РН-0000123 від 11.04.2006р. 6210 л. дизельного пального становить 22231.80грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 зазначеної статті передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 22231,80 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

З приводу заявленого позивачем клопотання суд вважає за необхідне пояснити наступне.

Статтею 65 Господарського процесуального України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках відповідні дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується клопотання позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що воно не обґрунтовано належними доказами, порушує права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, як необґрунтованому.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматор-Агро" (61000, м.Харків, вул.Новгородська, 20, кв. 120; код ЄДРПОУ: 33119256; відомості про наявність розрахункових рахунків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (61020, м.Харків, вул.Полтавський шлях, 123; код ЄДРПОУ: 31635689; р/р 26007300884 в АКБ "Меркурій" м.Харків, МФО 351663; р/р 260056596000 в ПуАТ "Себ Банк" м.Київ, МФО 300175; р/р 26007996105538 в ПАТ "ПУМБ" м.Харків, МФО 350385) - 22231,80 грн. заборгованості за дизельне паливо; 222,32 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат з оплати державного мита.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення складено "14" жовтня 2010 року.