Рішення № 11935034, 11.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 43/150-10

вх. № 5438/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Коваленко Л.О., доручення № 29 від 11.12.10 року

відповідача - Поліщук В.А., доручення № 559 від 27.05.10 року

розглянувши справу за позовом Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага

до Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" м. Харків

про стягнення 8895,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Нововодолазьке підприємство теплових мереж звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» (відповідач по справі) про стягнення заборгованості у розмірі 8 895,01 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01 січня 2009 року між сторонами було укладено договір №18 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді. Позивач належним чином виконував умови зазначеного договору, однак відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі прийняті на себе зобов’язання щодо сплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого станом на 01.06.2010 року виникла заборгованість згідно наданого розрахунку, яку позивач просить суд стягнути на його користь.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 червня 2010 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 липня 2010 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2010 року за згодою сторін було продовжено строк вирішення спору та розгляд справи було відкладено на 01 вересня 2010 року о 10:15.

01 вересня 2010 року розпорядженням заступника голови господарського суду Черленяка М.І., у зв'язку з хворобою судді Сальніковой Г.І., справу №43/150-10 було передано судді Жельне С.Ч. для розгляду. Ухвалою господарського суду від 01 вересня 2010 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та її розгляд відкладено на 21 вересня 2010 року о 10:30.

28 вересня 2010 року розпорядженням голови господарського суду Потапенко В.І., у зв'язку з відпусткою судді Жельне С.Ч., справу № 43/150-10 було передано судді Сальніковой Г.І. для розгляду. В призначене судове засідання 28 вересня 2010 року позивач та відповідач не з’явилися та розгляд справи було відкладено на 11 жовтня 2010 року.

У судовому засіданні 11 жовтня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в призначеному судовому засіданні 11 жовтня 2010 року, зазначив, що порушення зобов’язання щодо оплати за отримані послуги з теплопостачання сталися не з його вини, а через відсутність належного бюджетного фінансування. Крім того, відповідач повідомив, що 26.07.2010 року на адресу Харківської обласної державної адміністрації направив лист за вих.№877 з метою вирішення питання про збільшення виділених асигнувань на утримання структурного підрозділу ВЕП "Держпром". В свою чергу, Харківською обласною державною адміністрацією направлено лист до Міністерства фінансів України з проханням виділити додаткові кошти на утримання структурного підрозділу ВЕП "Держпром", тому у з в'язку з можливим врегулюванням зазначеної ситуації відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач заперечував проти зазначеного клопотання, вважаючи його безпідставним та таким, що направлене на затягування часу розгляду справи, тому просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки справа розглядається з червня місяця і у відповідача був час для врегулювання спору.

Розглядаючи зазначене клопотання суд виходить з наступного: відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, при цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухваленням законного та обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового зсідання, у зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався). Проте, ніяких доказів відповідачем до суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому відповідачем не доводилось.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтрересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Подача заяв і клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, тому суд залишає зазначене клопотання без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 січня 2009 року між Виробничо–експлуатаційним підприємством «Держпром» (споживач) та Нововодолазьким підприємством теплових мереж (Енергопостачальна організація) був укладений договір №18 д/б з надання послуг постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов укладеного договору, Енергопостачальна організація зобов'язалась постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.3. договору Споживач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

На підставі п. 6.5. зазначеного договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, надав послуги щодо постачання теплової енергії в гарячій воді, однак відповідач в порушення вимог пп.6.2,6.3 договору свої зобов’язання виконував не належним чином щодо сплати за спожиту теплову енергію, з урахуванням чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.2010 року, за період з 30 січня по 29 липня 2010 року склала в розмірі 7750,26 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, а також те, що відповідач згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.04.2010 року визнав наявність зазначеної заборгованості в сумі 7750,26 грн., суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за спожиту теплову енергію підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3 % річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.7.2 укладеного сторонами договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати відповідачу нараховується пеня за прострочення платежів, в розмірі 0,5 відсотків належної до сплати суми за кожний день прострочення, яка станом на 29.07.2009 року, складає 692,21 грн.

Крім того, правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд в порядку виключення, приймаючи до уваги, що відповідач - Виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром» є бюджетною установою, вважає можливим зменшити розмір пені на 90% і стягнути з відповідача пеню в сумі 69,22 гривень.

У відповідності зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 86,27 грн. річних та 366,27 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничо - експлуатаційного підприємства «Держпром» (61200, м. Харків, пл.Свободи 5, 9 під’їзд, розрахунковий рахунок 35239001001092 ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04014097) на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7-а, розрахунковий рахунок 260093012747 в філія ХОУ ВАТ Ощадбанк 100 20/0372 МФО 351823, код 32404380) 7 750,26 грн. суму основного боргу, 69,22 гривень - пені, 366,27 грн. - індексації, 86,27 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

В частині стягнення з відповідача 622,99 гривень пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 12 жовтня 2010 року.