Рішення № 11934871, 05.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 66/272-10

вх. № 6653/1-66

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Михайлицька А.Ю. відповідача - ОСОБА_2

розглянувши справу за позовом Приватне АТ "Енергоресурс", м. Харків

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 143841,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2010 року було порушено провадження у справі №66/272-10 за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергоресурс", м. Харків до відповідача ФОП ОСОБА_3, м. Харків про стягнення 143841,18 грн. та призначено її розгляд на 21 вересня 2010 року о 11:30.

У судовому засіданні 21 вересня 2010 року оголошувалась перерва до 28 вересня 2010 року о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 28 вересня 2010 року розгляд справи відкладався до 05 жовтня 2010 року о 12:30 год.

У судовому засіданні 05 жовтня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В призначеному судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

В призначене судове засідання представник третьої особи не зявився, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

07 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі третя особа) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач) було укладено кредитний договір №3/МСБК-08-ПЗУ, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 500000,00 грн. у тимчасове користування на споживчі потреби, зі строком користування кредитом до 06 лютого 2018 року.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору кредит надається з процентною ставкою 16,6% річних.

Згідно п. 3.1. Кредитного договору передбачається, що виконання зобов'язання за Кредитним договором забезпечується зокрема іпотекою нежитлових приміщень 1-го поверху № 114-126 в житловому будинку літ. «А- 9», загальною площею 99,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві колективної власності Акціонерному товариству "Енергоресурс" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Енергоресурс", що підтверджується витягом зі статуту) (далі - позивач).

На виконання умов Кредитного договору 07 лютого 2008 року між третьою особою та позивачем було укладено іпотечний договір № 3/Zмсбкіп-08 (далі Іпотечний договір) згідно якого позивач, як власник нежитлових приміщень 1-го поверху № 114-126 в житловому будинку літ. «А- 9», загальною площею 99,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, виступив майновим поручителем за кредитним договором №3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року.

Пунктом 1.1. Іпотечного договору встановлено, що іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором № 3/МСБК-08-ПЗУ від 07 лютого 2008 року (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) укладеним між Іпотекодержателем і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (надалі «Позичальник»), за умовами якого останній зобов'язаний Іпотекодержателю по 06 лютого 2018 року включно, у порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, сплатити проценти за користування ним у розмірі 16,6% (шістнадцять цілих шість десятих) процентів річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором. Іпотекою за цим Договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим Договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки; витрат на страхування Предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням Основного зобов'язання чи умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Іпотечного договору позивач має право виконати зобовязання Позичальника (відповідача) щодо сплати суми заборгованості за Основним зобовязанням (Кредитним договором) з метою запобігання звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи 21.12.2009 року позивачем від третьої особи було отримано лист-повідомлення за вих. №07/1-12247 від 17.12.2009 року щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року з вимогою про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором №3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року.

Вказаним листом третьою особою було запропоновано позивачу з метою запобігання звернення стягнення на предмет іпотеки здійснити погашення заборгованості по кредитному договору № 3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року.

На виконання своїх зобовязань за Іпотечним договором з метою запобігання звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем в період з грудня 2009 року по червень 2010 року було здійснено погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором № 3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року та здійснено оплату основного боргу та процентів за Кредитним договором.

Факт сплати грошових коштів позивачем підтверджується платіжними дорученнями №110 від 21.12.2009 року, № 111 від 21.12.10 року, № 640 від 29.01.2010 року, № 638 від 29.01.2010 року, № 639 від 29.01.2010 року, № 636 від 29.01.2010 року; № 637 від 29.01.2010 року; № 687 від 10.02.2010 року; № 688 від 10.02.2010 року; № 689 від 10.02.2010 року; № 748 від 26.02.2010 року; № 817 від 17.03.2010 року; № 816 від 17.03.2010 року; № 815 від 17.03.2010 року; № 826 від 18.03.2010 року; № 858 від 30. 03.2010 року; № 857 від 30.03.2010 року; № 091 від 08.04.2010 року; № 1019 від 29.04.2010 року; № 1018 від 29.04.2010 року; № 1049 від 06.05.2010 року; № 1176 від 28.05.2010 року; № 1177 від 28.05.2010 року; № 1191 від 01.06.2010 року та листами третьої особи за №01-2239 від 26.07.2010 року, №07/1-2601 від 24.09.2010 року, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, за період з 21.12.2009 року по 01.06.10 року позивачем на користь третьої особи була сплачена сума 143 841 грн. 18 коп..

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою.

В силу ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені випадки заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Стаття 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позивач за Кредитним договором набув прав кредитора у сумі зобов'язання 143 841 грн. 18 коп..

Таким чином, до позивача, як до нового кредитора перейшло право вимоги суми у розмірі 143 841 грн. 18 коп. за Кредитним договором № 3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року, як до майнового поручителя, що частково виконав зобов'язання.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до умов Кредитного договору відповідач зобовязувався згідно графіку повернення заборгованості здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування грошових коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Судом встановлено, що листом-повідомленням за вих. №07/1-12247 від 17.12.2009 року щодо погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року з вимогою про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором №3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року відповідачу та/або позивачу було запропоновано з метою запобігання звернення стягнення на майно позивача починаючи з 22 грудня 2009 року здійснити погашення простроченої заборгованості.

При цьому, відповідач належним чином взяті на себе зобовязань за кредитним договором №3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року не виконав.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобовязані здійснюється без згоди боржника.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач був повідомлений про сплату коштів за Кредитним договором 3/МСБК-08-ПЗУ від 07.02.2008 року у зобов'язанні, про що свідчить лист від 17.06.2010 року, відправка якого підтверджується копією поштової квитанції від 18.06.2010 року, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 143 841 грн. 18 коп. підлягають задоволенню.

Держмито та судові витрати покласти на відповідача у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; Св-во про держ реєстрацію НОМЕР_2 від 15. 11.2004 року) на користь Приватного акціонерного товариства «Енергоресурс» (61128, м. Харків, пр. П'ятидесятиріччя СРСР, 149; Код ЄДРПОУ 32237716; р/р 260035550 в ПАТ «Мегабанк») 143 841,18 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита в сумі 1438,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.2010 року.