Рішення № 11934792, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 55/33-10

вх. № 1435/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кощеєва К.М. за довіреністю від 01.02.2010р.; відповідача - Осаволюк Т.Л. та Краснощок О.Л. за довіреністю від 30.04.2010р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", м. Боярка;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків;

про стягнення 231567,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "УБФ" про стягнення боргу за договором поставки № 04/41-08 від 1 листопада 2008 року. Одночасно позивач звернувся з клопотанням про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ "УБФ" в межах позовних вимог в розмірі 231567, 72 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2010 р. було прийнято позовну заяву ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 березня 2010р.; вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки відповідача.

Відповідач з зазначеною ухвалою не погодився, звернувся до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на поточні рахунки товариства в межах заявлених позовних вимог у сумі 231 567, 72 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010р. було залишено касаційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 25.02.2010р. у справі 55/33-10 було залишено без змін, а справу 55/33-10 було повернуто до господарскього суду Харківської області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 26.08.2010р., у зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., справу № 55/33-10 було передано судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2010р. справу було призначено до розгляду у судовому засіданні.

17 вересня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду заяву, в якій він просить суд скасувати заходи забезпечення позову, а також відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 17.09.10. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 04.10.2010р.

04 жовтня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи поданих, на виконання ухвали суду від 17.09.2010р., документів.

Окрім того, 04.10.10. позивач надав до канцелярії суду пояснення, в яких просить суд провадження у справі № 55/33-10 в частині стягнення боргу за договором поставки № 04/41-08 від 01.11.08 у розмірі 83703,10грн. припинити, в решті - позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В своїх поясненях позивач вказує на те, що між позивачем та відповідачем була укладена Угода про зарахування зустрічних вимог від 25.02.2010р., відповідно до умов якої, відбувся залік зустрічних вимог у розмірі 8810,82 грн. (п. 1, 2 Угоди).

04 жовтня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду пояснення до заяви про скасування забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Представники відповідача визнають позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 144456,94грн.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.11.08 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієничних виробів" - постачальник (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УБФ" - покупець (відповідач) уклали Договір поставки № 04/41-08 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язався поставляти покупцеві санітарно-гігієничні вироби у кількості, асортименті і строки, передбачені в даному договорі, а покупець зобов'язався приймати й оплачувати поставлені товари.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. Договору партія товару оплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів із дня передачі товарів покупцеві.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару на суму 228907,24грн., який відповідач прийняв, про що свідчить підпис уповноваженої особи та відтиск печатки відповідача на накладних, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково сплатив поставлений товар (платіж від 04.02.10 на 747,20 грн.), отже станом на 08.02.10, (на день звернення до суду з цим позовом), заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем склала 228160,04грн.

Окрім того, відповідачем, в процесі судового розгляду справи, здійснювалося часткове погашення суми боргу, а саме було здійснено оплату на суму 11000,00грн. та повернуто товар на суму 63890,08грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була укладена Угода про зарахування зустрічних вимог від 25.02.2010р. (а.с.68), що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Підпунктом а) пункту 1.1. зазначеної Угоди сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача за Договором поставки № 04/41-08 від 01.11.2008р. перед позивачем у розмірі 153267,76грн.

За умовами цієї Угоди відбувся залік зустрічних вимог у розмірі 8810,82грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 144456,94грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 144456,94грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, не спростовані відповідачем, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, суд припиняє провадження в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 83703,10грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків оплати товару споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та арифметично обчислена вірно, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 2972,66грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 435,02грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - суд покладає на відповідача.

Розглянувши заяву відповідача про скасування заходів забезпечення позову суд відмовляє в її задоволенні як у заявленій безпідставно та необгрунтовано, оскільки, відповідно до ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, п.1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (61058, м. Харків, вул. Данілевського, буд.19, кв. 90, код ЄДРПОУ 35702245, № 26003996106058 в філії ПАТ "ПУМБ" в м. Харкові, МФО 350385; № 26001310051204 в філії АБ "Південний" в м. Харкові, МФО 350761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" (08154, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Київська, 66-В, код ЄДРПОУ 31722493) 144456,94грн. основного боргу, три відсотки річних у розмірі 435,02грн., пеню у розмірі 2972,66грн., 2315,68 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 83703,10грн.

Суддя

Рішення підписано 11 жовтня 2010 року.