Рішення № 11934780, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 47/217-10 (н.р. 29/336-09)

вх. № 7177/5-47 (н.р. 5854/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

3-ї особи - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Д-Д", м. Харків

до Харківської районної державної адміністрації, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача : Інспекція державного будівельного контролю у Харківській області

до Харківська районна державна адміністрація, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 липня 2009 року (суддя Тихий П.В.) позов Приватного підприємства "Д-Д" задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством "Д-Д" (код ЄДРПОУ 33605855) право власності на будівлю гаражу з підсобними приміщеннями загальною площею 265,9м.кв., розташованого на території сел. Комунар, Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області.

Інспекція державного будівельного контролю у Харківській області не погодившись з вищевказаним рішенням господарського суду Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 липня 2010 року касаційну скаргу Інспекції державного будівельного контролю у Харківській області задоволено частково. Рішення від 29 липня 2009 року господарського суду Харківської області у справі №29/336-09 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2010 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на "08" вересня 2010 р. о 10:00 та залучено до розгляду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Інспекцію державного будівельного контролю у Харківській області.

Представник позивача у судове засідання 04 жовтня 2010 року не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача у судове засідання 04 жовтня 2010 року не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник третьої особи у судове засідання 04 жовтня 2010 року не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду пояснення третьої особи (вх.№ 22173), в якому просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи, яке судом задоволено та пояснення долучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 08.09.2010 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників позивача та відповідача.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі договору №569/09-с від 15.07.2009р. між позивачем та ТОВ "КОНТУР-С" (ліцензія серія АБ №208593) складений технічний звіт про стан будівельних конструкцій гаражу з підсобними приміщеннями, розташованого на території сел. Комунар, Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області та можливості їх подальшої експлуатації.

Таким чином, предметом вимог позову у справі є визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно - нежитлові будівлі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України "Про планування та забудову територій", встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.

В постанові Вищого господарського суду України від 08 липня 2010 року у справі №29/336-09 при розгля апеляціної скарги зазначалось, що господарським судом першої інстанції не з"ясовано чи була відведена позивачу земельна ділянка для будівництва нового об’єкту та чи будувався він за належно оформленим дозволом, або затвердженим проектом. Після з"ясування даної обставини зробити висновок чи є спірна будівля самочинним будівництвом в розумінні ст.376 Цивільного кодексу України.

Господарським судом Харківської області при новому розгляді цієї справи ухвалами від 09 серпня 2010 року та 08 вересня 2010 року були витребувані від позивача документи для з"ясування питань поставлених Вищим господарським судом України, а саме: документальне підтвердження чи була відведена позивачу земельна ділянка для будівництва нового об"єкту, чи він будувався належно оформленим дозволом, або затвердженим проектом, але позивач протягом двох місяців не надав документи в обгрунтування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано суду відповідних доказів, що свідчать про наявність законних підстав для створення нового об'єкту нерухомого майна, дотримання встановленої процедури спорудження відповідного об'єкту, а саме документів на отримання дозволу на будівництво, погодження проектної документації з державними органами, прийняття побудованих об’єктів в експлуатацію, затвердження та реєстрації відповідного акту приймальної комісії, в зв"язку з чим у суду не має підстав для задоволення вимог позивача про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, відповідно до цього вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 331 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності ії представника - зхадовольнити.

2. У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Справа №47/217-10

Повне рішення складене 06 жовтня 2010 року.