Рішення № 11934760, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 64/243-10 (н.р. 07/125-09)

вх. номер 7791/5-64

Суддя Господарського суду Харківської області

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Крикун Н.В. за довіреністю №221 від 10.09.2010р.;

відповідача - ОСОБА_3, особисто;

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське хлібоприймальне підприємство", м. Балаклія;

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Балаклія;

про стягнення 6232,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року ТОВ "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 6232,09 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором від 02.01.2008 року та в період з 02.01.2008р по 04.11.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 13311,79 грн. В той час, як відповідач лише частково оплатив поставлену позивачем продукцію на суму 7126,65грн. та надав розписку про те, що зобов"язується погасити заборгованість в сумі 6232,09грн. за договором № 02/01-08 від 02.01.08 до 01.04.2009р. У зв"язку із зазначеними обставинами, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 року рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення обгрунтовані недоведеністю позивачем належними доказами факт поставки відповідачеві товару за договором від 02.01.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 червня 2010 року касаційну скаргу було задоволено частково, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2009 року у справі №07/125-09 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 вересня 2010 року було призначено справу 64/243-10 до розгляду у судовому засіданні на 14 вересня 2010 року.

14 вересня 2010 року позивач надав до канцелярії суду, на виконання ухвали суду від 01.09.10., пояснення (вих.№220 від 10.09.2010р.) та документи для долучення до матеріалів справи.

14 вересня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№17683) документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.09.10 розгляд справи було відкладено на 04.10.10.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір № 02/01-08 від 02.01.08 р. (т.1., а.с.6-7), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити хліб, хлібобулочні та кондитерські вироби, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, в асортименті, в кількості, у строки та по цінах, вказаних в товарно - транспортній накладній, що є невід'ємною частиною даного договору.

Позивач виконав свої зобов'язання за вказаним договором належним чином та в період з 02.01.08 р. по 04.11.08 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 13311,79 грн. та додатково до цього, на початок періоду з 02.01.08 р. по 04.11.08 р. залишок боргу складав 46,95 грн.

Факт поставки товару підтверджується зокрема податковими накладними (т.3, а.с.79-94), які були подані позивачем на виконання ухвали суду від 01.09.2010р. та з урахуванням приписів Постанови Вищого господарського суду України від 10 червня 2010 року.

Згідно п.п. 3.3, 3.4 договору № 02/01-08 розрахунок за поставлену продукцію проводиться внесенням грошових коштів в касу ТОВ "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" по факту отримання товару згідно накладних і по безготівковому рахунку протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження кожної партії товару.

Відповідач частково оплатив поставлену позивачем продукцію на суму 7126,65 грн. та надав розписку про те, що зобов'язується погасити заборгованість за договором № 02/01-08 від 02.01.08 р. до 01.04.09 р., а саме фізична особа-підприємець ОСОБА_3 написала розписку в якій зобов'язалась погасити заборгованість, згідно акту звірки від 15.12.2008 р. за період з 01.01.08 р. по 15.12.08 р. у сумі 6232 грн. 09 коп., рівними частинами до 1 квітня 2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані обставини підтверджуються також актом взаємних розрахунків за 01.01.08.-15.12.08., що підписаний обома сторонами та посвідчений печатками сторін (т.3, а.с.96-100).

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Надана позивачем до матеріалів справи розписка (т.1., а.с. 13) є належним доказом наявності заборгованості відповідача (Фізична особа - підприємець ОСОБА_3.), зокрема з огляду на те, що підписана відповідачем та посвідчена його печаткою.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням приписів постанови Постанови Вищого господарського суду України від 10 червня 2010 року, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 6232,09грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, не спростовані відповідачем, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію ФО-П НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_3, і.н. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Вторчерметівська, 1, код ЄДРПОУ 33582325, р/р 260043681 в ПАТ "Мегабанк" МФО 351629, ПН 335823220019, св-во 279649935) 6232,09грн. основного боргу, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 11 жовтня 2010 року.