Рішення № 11934685, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 55/186-10

вх. № 6992/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гордєєв В.І.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Приватного підприємства "Лан-М", с.Петропілля Шевченківського району Харківської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Петрополпя Шевченківського району Харківської області

про стягнення 42192,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лан-М", с.Петропілля Шевченківського району Харківської області, звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Лан-М", с.Петропілля Шевченківського району Харківської області, заборгованості за Договором про сумісну діяльність з вирощування пшениці, ячменю, сої та соняшника врожаю 2008-2009 років, укладеного між сторонами 20.08.2008р., у розмірі 42192,00 грн., у тому числі: 26306,00 грн. основного боргу; 14468,30 грн. пені та 1417,70 грн. збитків внаслідок інфляції. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2010р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 55/186-10 та розгляд справи призначено на 27.09.2010р. о 12:10 год.

Разом з позовною заявою позивачем було надано до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на техніку, що належить ОСОБА_2, а саме:

1) Комбайн Дон-1500, 1988 року випуску, заводський № НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_1;

2) Трактор Т-156, 1993 року випуску, заводський № НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_2;

3) Трактор Т-150, 1985 року випуску, заводський № НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3;

4) Трактор К-701, 1986 року випуску, заводський № НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_4.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, на яких ґрунтується клопотання позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що дане клопотання не обґрунтовано належними доказами, порушує права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача, як необґрунтованому.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2010р. розгляд справи № 55/186-10 за вищевказаним позовом було відкладено на 04.10.2010р. об 11:20 год., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

У призначеному судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному розмірі.

Відповідач у судове засідання не з'явився; витребувані судом документи не надав; про причину нез'явлення суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні про вручення ухвали господарського суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.08.2008р. між Приватним підприємством "Лан-М" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було укладено Договір про сумісну діяльність з вирощування пшениці, ячменю, сої та соняшника врожаю 2008-2009 років.

Відповідно до п. 1.6. даного Договору, якщо одна сторона під час вирощування сільгоспкультур понесла витрати більш ніж 50%, то інша сторона здійснює компенсацію цих витрат шляхом внесення грошових коштів в триденний термін з моменту підписання актів виконаних робіт, на розрахунковий рахунок сторони, що зазнала витрати. За домовленістю сторін розрахунок за виконані роботи може здійснюватися вирощуваною сільгоспкультурою.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за даним Договором виконав у повному обсязі.

Згідно акту звірки, складеного сторонами 06.10.2009р., позивач виконав роботи на суму 303106,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (Акти виконаних робіт з посіву і збору озимої пшениці за період з 20.08.2008р. по 30.08.2009р., Акт виконаних робіт з посіву та збору ячменю за період з 01.04.2009р. по 30.08.2009р., Акт виконаних робіт з посіву та збору сої за період з 01.04.2009р. по 30.08.2009р., Акт виконаних робіт з посіву та збору соняшника за період з 01.05.2009р. по 25.09.2009р.), але відповідач передав врожай на суму 276800,00 грн.

Таким чином, на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 26306,00 грн.

На неодноразові прохання перерахувати грошові кошти відповідач не реагує та на протязі 10 місяців користується грошовими коштами позивача.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 26306,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором про сумісну діяльність з вирощування пшениці, ячменю, сої та соняшника врожаю 2008-2009 років від 20.08.2008р.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 26306,00 грн. основної заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши позовну вимогу про стягнення 1417,70 грн. інфляційних втрат, визнає її обґрунтованою.

Позивачем також здійснено нарахування пені за період прострочення грошових зобов'язань з 10.10.2009р. по 12.07.2010р., що становить 14468,30 грн.

Проте, відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов, передбачених спірним договором, підлягає задоволенню частково у сумі 2674,20 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11794,10 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 232 господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_10; ідентифікаційний код: НОМЕР_5) на користь Приватного підприємства "Лан-М" (63650, Харківська область, Шевченківський район, с.Петропілля, вул.Центральна, 79-а, кв. 8; р/р 26001005460 в ХОД РБ "Аваль", МФО 350589; код ЄДРПОУ: 34988168) - 26306,00 грн. основної заборгованості; 1417,70 грн. збитків від інфляції; 2674,20 грн. пені; 303,98 грн. витрат з оплати державного мита; 170,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 11794,10 грн. пені у позові відмовити.

Суддя

Повне рішення складено "06" жовтня 2010 року.