Рішення № 11934631, 27.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2010 р. Справа № 42/249-10

вх. № 6659/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Єврофінанс", м. Київ

до ТОВ "Печенізьке", с. Печеніги Харківської області

про стягнення 234634,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ "Єврофінанс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Печенізьке", про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № LA 08000098 від 25.03.2008р. у сумі 234634,31 грн., в тому числі лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) -137069,93 грн.; лізингові платежі в частині комісії - 76664,44 грн.; інфляційні втрати - 4470,74 грн.; три проценти річних - 2126,76 грн.; пеня - 14302,44 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом також встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання, призначене на 17.08.2010р., надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник підприємства приймає участь у іншій справі. Ухвалою суду від 17.08.2010р. розгляд справи був відкладений на 27.09.2010р.

Відповідач не повідомив про причини неявки в судове засідання 27.09.2010р., відзив на позов не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи документами на підставі ст. 75 ГПК України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши наявні докази, суд встановив наступне

25 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Печенізьке" (відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № LA 08000098, відповідно до умов якого позивач зобов’язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов’язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі. Предметом лізингу є спецтехніка сіялка AGCO MF555 12 рядна вартістю 343400,00 грн.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме відповідно до акту приймання-передачі від 31.05.2008р., який підписаний обома сторонами, позивачем відповідачу був переданий предмет лізингу, що визначений умовами договору фінансового лізингу № LA 08000098 від 25.03.2008р., вартістю 343400,00 грн.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

01 грудня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу, в якій сторони дійшли згоди стосовно того, що починаючи з 01.12.2009 року всі місячні лізингові платежі будуть конвертовані в гривні по курсу 6,5 до 1 долара США.

01 грудня 2009 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2009 року. Відповідно до вищезазначеного акту звірки сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.12.2009 року становить 145161,39 грн.

01 грудня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу, згідно якої сторони дійшли згоди про наступне: "Без внесення змін в графік нарахування щомісячних лізингових платежів встановити індивідуальний графік погашення лізингових платежів".

Однак відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов"язання за Договором, а саме лише частково сплатив платежі по відшкодуванню вартості предмету лізингу, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по даним платежам у сумі 137063,29 грн.

Крім того за період з 31.05.2008р. по 25.06.2010р. відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у загальній сумі 134006,88 грн. (розрахунок щомісячних платежів у частині комісії, у тому числі суми комісії, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість наведені у позовній заяві).

Однак відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі, а саме відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 57342,44 грн., у зв’язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії складає 76664,44 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачені права та обов’язки лізингодавця, а саме: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Стаття 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає права та обов’язки лізингоодержувача, а саме: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) в сумі 137069,93 грн., суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) в сумі 76664,44 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2126,76 грн. та інфляційних у сумі 4470,74 грн., нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні і обґрунтовані.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення; а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за угодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 8.9 Додатку № 2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 14302,44 грн.

Наданий розрахунок відповідає умовам договору, чинному законодавству та відносинам, що склалися між сторонами.

За таких підстав сума пені за прострочення виконання зобов’язань підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Печенізьке" (62801 Харківська область, смт. Печеніги, вул. Михайла Кулика, буд. 43, код 34172059, п/р № 260077107 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 350589) на користь Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (02100 м. Київ, вул. Артема, буд. 15, код 30726921, р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) за договором фінансового лізингу № LA 08000098 від 25.03.2008р. у сумі 137069,93 грн.; лізингові платежі в частині комісії в сумі 76664,44 грн.; інфляційні втрати в сумі 4470,74 грн.; 3% річних у сумі 2126,76 грн.; пеню в сумі 14302,44 грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 2346,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 04.10.2010р.