Рішення № 11934505, 28.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р. Справа № 16/106-10

вх. № 6273/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився,

відповідача - не з’явився,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, в особі Харківської філії НАК "Украгролізинг" (смт. Солоницівка Харківської обл.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" (с. Верхнєводяне Харківської обл.)

про зобов'язання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить: зобов'язати відповідача укласти договір страхування трактора МТЗ-82.1.26 в кількості двох одиниць заводський №004958 (держ. №ТН16626), заводський №006493 (держ. №ТН16627) на строк до 03.03.2012 р., укласти договір страхування борони дискової важкої до тракторів класу 3 т.с.БДВП-4.2 в кількості однієї одиниці заводський №1691 на строк до 22.03.2012 р. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №20-07-30 сфл від 05.02.07 р. в частині надання відповідачем договору страхування предмету лізингу.

26.08.10 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог із збільшення ціни позову, в якій просить: зобов'язати відповідача укласти договір страхування трактора МТЗ-82.1.26 в кількості двох одиниць заводський №004958 (держ. №ТН16626), заводський №006493 (держ. №ТН16627) на весь строк дії договору фінансового лізингу №20-07-30 сфл від 05.02.07 р., укласти договір страхування борони дискової важкої до тракторів класу 3 т.с.БДВП-4.2 в кількості однієї одиниці заводський №1691 на весь строк дії договору фінансового лізингу №20-07-30 сфл від 05.02.07 р., стягнути з відповідача на свою користь штраф за не укладання договору страхування предмета лізингу за договором фінансового лізингу №20-07-30 сфл від 05.02.07 р. в сумі 4742,40 грн.

31.08.10 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.09.10 р. о 10-00 год.

Після перерви відповідач надав відзив на позов, в якому просить в позові відмовити повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що: позивач в порушення п. 6.5 договору фінансового лізингу №20-07-30 сфл від 05.02.07 р. передав відповідачу предмет лізингу без наявності страхового полісу; договором (п. 6.1) відповідачу надано право вибору укладання договору застави (іпотеки) або договору страхування фінансових ризиків (відповідальності); не укладання відповідачем договору страхування предмета лізингу не порушує прав позивача, оскільки відповідач несе повну майнову відповідальність за втрату, знищення або пошкодження предмету лізингу; відповідач не може бути примушений до укладання договору страхування; договір страхування предмету лізингу не може бути укладений, оскільки за умовами договору він укладається на весь строк дії цього договору, тобто з 06.02.07 р. до закінчення строку лізингу; відповідач заявляє про сплив строку позовної давності щодо звернення позивача до суду з вимогою укласти договір страхування і просить суд застосувати строк позовної давності; позивачем не вказано страховика та умов, на яких повинен бути укладений договір страхування, а також не подано проекту цього договору; наявним в матеріалах справи витягом з Положення про Харківську філію НАК „Украгролізинг” не передбачено права філії представляти інтереси НАК „Украгролізинг” в господарських судах з правами позивача.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача, в якому вказує, що не згодний з відзивом відповідача, посилаючись на те, що: відповідно до п. 4.1 Положення про ХФ НАК „Украгролізинг” позивач може виступати в суді і підтримувати позов; в матеріалах справи є довіреність на керівника філії з правом підпису позову; зобов’язання застрахувати предмет лізингу не є тотожними з зобов’язаннями по збереженню державної лізингової техніки, оскільки страхування є окремою умовою договору фінансового лізингу від форс-мажорних обставин; безпідставність застосування строку позовної давності, оскільки договір фінансового лізингу діє до закінчення строку лізингу, але не більше 10 років; укладання договору страхування є умовою договору фінансового лізингу, а не окремим договором, про що наполягає відповідач в аспекті вільного волевиявлення укладання договорів. До заперечень позивач надав копію Положення про Харківську філію НАК „Украгролізинг”, затверджену наказом НАК „Украгролізинг” №1/21 від 29.05.01 р.

Розпорядженням господарського суду Харківської області від 08.09.10 р. №211-10 справу було передано судді Жельне С.Ч.

Відповідач надав письмові пояснення, в яких просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу в сумі 4742,40 грн. та вказує, що штраф не може бути стягнутий з відповідача, оскільки в п. 7.2 договору фінансового лізингу не вказано за порушення яких саме „інших зобов’язань” лізингоодержувач зобов’язаний сплатити штраф та яким чином, якою стороною і станом на який час визначається вартість предмету лізингу при нарахуванні штрафу. Також відповідач вказує, що заява позивача по своїй суті не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки даною заявою позивачем змінено предмет позову (змінено вимогу про укладання договорів страхування шляхом встановлення строку дії цих договорі) та пред’явлено додаткові позовні вимоги (про стягнення штрафу за не укладення договору страхування).

В судовому засіданні 08.09.10 р. було оголошено перерву до 13.09.10 р. о 10-30 год.

13.09.10 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.10 р. о 15-00 год.

Ухвалою суду від 13.09.10 р. за клопотанням сторони продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 28.09.10 р.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача, в якому вказує, що позивач просить застрахувати не всі сім одиниць, а тільки три – два трактора і борону, та не примушує страхувати техніку з визначеною страховою компанією.

16.09.10 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.09.10 р. о 11-10 год.

Розпорядженням господарського суду Харківської області від 28.09.10 р. №36-01 справу передано судді Ольшанченко В.І.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи під розпис.

Розглянувши надану позивачем заяву про уточнення позовних вимог із збільшення ціни позову, суд вважає за можливе прийняти її як уточнення позовних вимог в частині строку, на який позивач просить зобов’язати відповідача укласти договір страхування, а в частині доповнення позову новою вимогою про стягнення штрафу в сумі 4742,40 грн. суд не приймає її, оскільки: по-перше, позивачем заявлені немайнові вимоги, розмір яких не збільшується; по-друге, це не є збільшенням розміру позовних вимог, а є додатковою новою позовною вимогою, що не передбачено ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд не розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4742,40 грн. Ці вимоги позивач може заявити, подавши окремий позов в загальному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.02.07 р. сторонами був укладений договір фінансового лізингу №20-07-30 сфл (надалі – договір лізингу), за яким лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно п. 5.1 договору лізингу предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту за умови укладання останнім на користь лізингодавця договору страхування предмету лізингу, сплати попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 цього договору, та здійснення лізингоодержувачем дій по забезпеченню виконання зобов’язань, передбачених пунктом 6.1 цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору лізингу предмет лізингу та пов’язані з виконанням договору ризики підлягають страхуванню з обов’язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем.

Згідно п. 6.3 вказаного договору лізингоодержувач здійснює страхування предмету лізингу та ризиків, при цьому у договорі страхування відшкодування можливого завданого збитку у межах страхової суми, має бути встановлене на користь лізингодавця. Договір страхування укладається на весь строк дії цього договору.

Відповідно п. 6.4 договору лізингу за договором страхування предмет лізингу має бути застрахований від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, повені, фізичного пошкодження, зіткнення, вибуху, удару блискавки, пограбування, знищення, крадіжки та інших протиправних дій третіх осіб.

Згідно п. 6.5 вищевказаного договору страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю на момент підписання акту приймання-передачі предмету лізингу.

Актом №106 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 02.03.07 р. відповідачу були передані два трактора МТЗ-82.1.26 (зав. №004958 та №006493), а також актом №5 від 21.03.07 р. борона дискова важка до тракторів класу 3 т.с. БДВП-4.3 зав. №1691. Крім цього відповідачу були передані культиватори, що підтверджується копіями відповідних актів приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи вся сільськогосподарська техніка, що є предметом лізингу, була передана відповідачу без надання останнім позивачу страхового полісу, тобто на момент передачі предмет лізингу не був застрахований відповідачем і залишається таким по цей день.

Посилання відповідача на те, що Положенням про Харківську філію НАК „Украгролізинг” не передбачено права філії представляти інтереси НАК „Украгролізинг” в господарських судах з правами позивача суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 4.1 Положення про Харківську філію НАК „Украгролізинг”, затвердженого наказом НАК „Украгролізинг” №1/21 від 29.05.01 р., передбачено право філії виступати позивачем та відповідачем в судах, арбітражних судах.

Згідно ч. 2. ст. 13 Закону України „Про фінансовий лізинг” предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором.

Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Позивач не надав суду доказів встановлення обов’язковості укладання договору страхування предмету лізингу будь-яким законом.

Отже договір страхування не може бути укладений за рішенням суду.

Позивачем невірно вибраний спосіб захисту – зобов’язати відповідача укласти договори страхування предмету лізингу, оскільки: по-перше, позивач не є стороною договору страхування і надати проект договору не може; по-друге, згідно п. 6.2 договору лізингу умови договору страхування та компанії-страховика підлягають обов’язковому погодженню з позивачем, а таке погодження відсутнє; по-третє, відсутні самі умови цього договору страхування (дата його укладання, сума страхування та інше). Належним способом захисту мало бути зобов’язання відповідача вчинити певні дії, як то спонукати до виконання своїх зобов’язань за договором лізингу, а саме передати лізингодавцю страховий поліс про страхування предмету лізингу від певних ризиків на певну суму або зобов’язати лізингоодержувача застрахувати предмет лізингу від певних ризиків на певну суму.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 47 ГПК України та п. 1 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито” позивачу належить повернути з Державного бюджету України державне мито в сумі 187,00 грн., зайво сплачене платіжним дорученням: № 354 від 08.07.10 р., №439 та №440 від 05.08.10 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 187 ГК України, ст. 13 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 33-35, 43, 47, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, в особі Харківської філії НАК "Украгролізинг" (62370 Харківська обл., смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49-а. Код ЄДРПОУ 25861816) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжними дорученнями: № 354 від 08.07.10 р., №439 та №440 від 05.08.10 р. державне мито в сумі 187,00 грн.

Видати довідку після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 30.09.10 р.