Рішення № 11934315, 23.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2010 р. Справа № 54/206-10

вх. № 8168/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Турченко О.В., довіреність від 16.09.2008 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", с. Першотравневе

до ЗАТ "Лозівський молочний завод", м. Лозова

про спонукання до виконання мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд спонукати відповідача до виконання умов Мирової угоди від 23.06.2009 року, затверджену ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року по справі № 54/122-09, шляхом видачі наказу господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 39482, 36 грн., державного мита в розмірі 397,43 грн. та витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу в розмірі 59,0 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2009р. за позовною заявою було порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 54/122-09 від 23 червня 2009 року господарським судом затверджено мирову угоду, яка була укладена між позивачем та відповідачем.

Згідно даної мирової угоди, судом був затверджений графік погашення відповідачем заборгованості: відповідач зобов'язався виконати свої зобов'язання по відшкодуванню грошових коштів на користь позивача наступним чином:

до 27.06.2009 року - 10 000,00 (десять тисяч) гривень;

до 04.07.2009 року - 10 000,00 (десять тисяч) гривень;

до 11.07.2009 року - 10 000,00 (десять тисяч) гривень;

до 18.07.2009 року - 10 000,00 (десять тисяч) гривень;

до 25.07.2009 року - 10 000,00 (десять тисяч) гривень;

до 01.08.2009 року - 10 000,00 (десять тисяч) гривень;

до 08.08.2009 року - 10 000,00 (десять тисяч) гривень;

до 15.08.2009 року - 9 482,36 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривни.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, свої зобов'язання за Мировою угодою від 23.06.2009 року у повному обсязі не виконав, лише частково сплативши на розрахунковий рахунок Позивача суму в розмірі 40000,00 (сорок тисяч) грн., за наступним графіком: 30.06. 2009 року - 10000,00 грн.; 06.07.2009 року - 10000,00 грн.; 10.07.2009 року - 10000,00 грн.; 20.07.2009 року - 10000,00 грн.

Таким чином відповідач не виконав умови мирової угоди в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво - чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладена та затверджена господарським судом Харківської області мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

У даній мировій угоді сторони погодились (домовились) як про предмет угоди (зобов’язання відповідача передати позивачу певну грошову суму), так і щодо строків її виконання, тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов’язання, що випливають за мировою угодою.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45А; р/р 26005818612340 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016 код ЄДРПОУ 00447310) на користь Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень" (63422, Харківська область, Зміївський район, с. Першотравневе, р/р 26009052275052 в Зміївському відділенні ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 00486770) 39482,36 грн. заборгованості, 397,43 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за мировою угодою затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2009 року у справі № 54/122-09.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45А; р/р 26005818612340 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016 код ЄДРПОУ 00447310) на користь Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень" (63422, Харківська область, Зміївський район, с. Першотравневе, р/р 26009052275052 в Зміївському відділенні ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 00486770) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 28 вересня 2010 року.